Одного прекрасного дня Монітор відправив повідомлення Комп’ютерній Мишці по Інтернету, щоб зустрітися біля будинку Клавіатури. Вона прочитала і поспішила до місця зустрічі. Покликала з собою Клавіатуру, і вони пішли знайомитись із островом Комп’ютерний Стіл.
А в цей час злий чаклун Вірус, який жив у печері Шухляда, саме розробляв формулу зілля невидимості. Він вирішив випробувати формулу і випив столову ложку зілля. Трапилося диво – він став невидимим! Але, коли він виходив надвір, помітив, що його видно в дзеркало, яке висіло біля дверей. Чаклун вирішив працювати тільки в тій зоні, де поблизу немає дзеркал. Коли він вийшов з печери, то помітив наших друзів. Клавіатура йшла попереду, Комп’ютерна Мишка – за нею, а Монітор – позаду. Чаклун підійшов до них і наступив на довгий хвіст Комп’ютерній Мишці. Лиходія не було видно, тому вона подумала, що це зробив Монітор. Поки вони сварилися, Клавіатура дістала дзеркальце і стала пускати сонячних зайчиків. Злодій сміявся з того, як вони сваряться, але не помітив дзеркальця в руках Клавіатури. Вони були біля гори Вазона і Кактуса, яка розмістилася біля моря Перевернутої Чашки. Клавіатура помітила в дзеркалі Віруса, сказала Моніторові та Мишці. Його зловили, зв’язали шнуром від Мишчиного хвоста і віднесли до поліції, яка називалася Антивірус. Злочинця посадили за грати, а формулу знищили. Але подейкують, що один запис зберігся і син Віруса хоче все відновити. Але це вже зовсім інша історія.
Владислав ТОВСТОП’ЯТ,
учень Білухівської ЗОШ
Карлівського району.
[1]