Якби не допомога пожежників, сусідів – не залишилося б і стіни… Зараз ми живемо в літній кухні, яка вціліла. Люди, спасибі їм, допомогли нам поставити піч, яку треба топити дровами. Дрова на перший час є. Дуже потрібно полагодити дах літньої кухні, щоб можна було нормально перезимувати. Ми дуже вдячні за підтримку голові райдержадміністрації, Герою України Тетяні Корост, котра одразу організувала районну комісію, підключила сільську раду до вирішення нашої проблеми. Вдячна сільському голові Григорію Глушку, депутатам сільради, які ухвалили рішення виділити нам матеріальну допомогу, сусідові, завучу місцевої школи Олександру Писанку, який виніс із задимленої кімнати мого онука Родіона, та його дружині Галині, соціальному працівнику сільської ради Галині Тіщенко, родичам, кумам, сусідам, котрі підтримують нас, зібрали необхідні речі. Люди нас не залишають, хоча ми тут – нові жителі.
Сталося так, що ми, купивши будинок із ділянкою в селі, ще не оформили його. Страховки теж немає. Прописана я в Полтавському районі, й люди могли б сказати, що я тут взагалі ніхто… У скруті дуже важливо відчути підтримку. Без документів мене не беруть на роботу, дочка у декретній відпустці. Я зверталася до різних партійних, громадських осередків, які допомагають людям. Заяви розглядають місяць. А вже холоди, дуже потрібні й дитячі речі, бо малюк швидко росте, і ковдри, і дошки, шифер, щоб полагодити покрівлю на літній кухні, потрібні помічники з умілими руками. Можливо, хтось допоможе мені влаштуватися кухарем. Будемо вдячні будь-якій допомозі. Не дай Боже комусь опинитися в такій ситуації…”
Того прохолодного ранку 29 серпня, розповідає жінка, вона встала рано вправлятися по господарству, зайшла в літню кухню і з’ясувала, що немає світла. Згодом, заглянувши в хату, відчула, що там повно диму. Дочка з онуком спали. Світлана почала гукати дочку…
– Ми вискочили з нею у двір, – згадує сумні події Світлана Іванівна, – звісно, розгубилися. Кинулися до сусіда, Олександра Івановича. Він вибив вікно в кімнаті, де спав малий, там було повно диму, виніс малюка. Сам наковтався диму… Слава Богу, всі живі залишилися, а це – найголовніше. Сусіди нас і пожити до себе покликали. А коли минув перший шок, ми з дочкою зрозуміли, що залишилися без нічого. Посуд, холодильник, продукти, правда, були в літній кухні. Птицю ми ще на похорон чоловіка порізали. Біда одна не ходить і приходить завжди несподівано…
Самі зробити капремонт і відбудувати будинок ми не можемо. Нам би зараз перезимувати, зробити з літньої кухні більш-менш пристойну хатку, а навесні б уже побудували якийсь флігельок, “врем’янку”. Сільрада на сесії виділила нам 5 тисяч гривень матеріальної допомоги. Ми дуже вдячні, але отримати я їх без паспорта не можу, – продовжує Світлана Іванівна. – Треба відкривати рахунок, і на нього надійдуть гроші, та без документа цього не зроблю. Був варіант, щоб перерахували на соціальну картку дочці, на яку їй нараховується допомога на дитину, але мені сказали в банку, що так не можна, оскільки одержувач – я. Нині маю вирішувати і цей клопіт.
Згідно з актом про пожежу, який показала жінка, причина – коротке замикання електропроводки. Проводка 1960-х років, господиня каже, що, купивши будинок, її заміняли. Котелевський районний сектор управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області видав довідку про те, що пожежею знищено та пошкоджено документи – паспорт, техпаспорт на господарство, трудова книжка Світлани Коростіль.
– Знаємо цю родину, цю проблему і пожежу гасити допомогли, загорілася хата рано-вранці, люди ще спали, та пожежна машина швидко приїхала, вчасно відреагували, – говорить Милорадівський сільський голова Григорій Глушко. – Ми виділили на сесії цій жінці матеріальну допомогу. Вона у нас не зареєстрована, але ж треба по-людськи поставитися. Приїздила комісія з Котельви, будівельники дивилися – відбудувати дім там згодом можна. Буде можливість – ще чимось допоможемо цій сім’ї, може, вийде посприяти в швидшому відновленні документів. Самих у біді не покинемо. У нас люди хороші.
Світлана Коростіль подала заяву в Полтавський райвідділ внутрішніх справ про видачу паспорта. Жінка все життя прожила в Полтаві. Батьки її вже, на жаль, покійні. Батьківську квартиру продала, щоб допомогти з житлом старшій дочці, коли та створила свою сім’ю. Самі з молодшою дочкою переїхали за місто, придбали будинок із земельною ділянкою, завели невелике господарство. Співрозмовниця каже: хотіла, щоб були свої земля, город, садок. Милорадове сподобалося – велике гарне село на трасі, зручно з транспортом. Молодша дочка, вивчившись у профтехучилищі на перукаря, попрацювати не встигла, вийшла заміж, народила дитину. Та сімейне життя у молодих не заладилося, зітхає мама. Дві жінки з немовлям живуть самі…
У Полтаві Світлана працювала кухарем у дитсадку, потрапила під скорочення. Перебувала на обліку в центрі зайнятості, згодом знайшла місце продавця. Колишні колеги з Полтави теж допомогли їй – зібрали, скільки змогли, гроші, речі… У селі Світлана Коростіль займалася господарством, допомагала дочці з маленькою дитиною. Відклала дещо, хотіла зайнятися торгівлею. Та втратила одразу і чоловіка-годувальника, і будинок, і гроші, які згоріли, й документи…
Від редакції. Ми порадили Світлані Коростіль звернутися до організацій, де можуть надати гуманітарну та іншу допомогу, – церков, відділення Червоного Хреста, обласних інстанцій. Якщо хтось із читачів побажає допомогти цій жінці та її родині, контактний телефон є в редакції.
P.S. За даними МНС України, з початку року в країні в житловому секторі виникло 27316 пожеж. Щодня на Полтавщині горять 3–5 будинків і квартир. Пожежники закликають дотримуватися правил безпеки, вчасно оформляти документи на своє житло, у тому числі й страховку на випадок пожежі.
[1]