- Зоря Полтавщини. Громадсько-політична газета - http://www.old.zorya.poltava.ua -

Людмила КОРНІЄНКО: “Головне у нашій роботі – вміння співпереживати”

Напередодні професійного свята працівників соціальної сфери про здобутки, проблеми, особливості галузі й тих, чия головна місія – допомагати іншим, говоримо з начальником головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, заслуженим працівником соціальної сфери України Людмилою КОРНІЄНКО.

– Людмило Василівно, скільки людей на Полтавщині працюють у цій галузі? Який контингент вони обслуговують?

– Галузь соціального захисту виконує надзвичайно важливу суспільну роль. Головні наші завдання – забезпечення в області реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, пенсійного забезпечення, соціального захисту та обслуговування населення, в тому числі громадян, які потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави. У нашій системі трудяться понад 6280 працівників. Загалом вони обслуговують понад 600 тисяч людей. Щомісяця 400 тисяч жителів нашої області одержують пільги і державні соціальні допомоги. На обліку в органах праці та соціального захисту населення перебувають 654 тисячі мешканців області, 2443 з них проживають у будинках-інтернатах і стаціонарних відділеннях, 114 тисяч обслуговуються в терцентрах.

– Робота в цій сфері досить специфічна. Мабуть, треба мати якісь особливі риси характеру?

– Безумовно, головне – вміти співпереживати, співчувати, мати добре серце і величезну любов до людей. Цією роботою треба жити, всі бабусі й дідусі, до яких приходять наші працівники, стають наче членами їхньої родини. Всі біди, проблеми немічних людей, сімей з інвалідами, малозабезпечених приймаються близько до серця. Складність у тому, що є багато видів пільг і допомог, категорій пільговиків, тож важливо правильно застосувати законодавство, своєчасно все нарахувати і виплатити. Треба досконало знати близько 40 законів. Тут – і велика відповідальність, адже через нашу систему щороку проходить 2 мільярди гривень, наданих державою Полтавській області для виплати державних допомог. Ми працюємо й над виявленням тих, хто потребує соціальної допомоги, не чекаючи, поки людина прийде до нас.

– Яким чином вдається це робити?

– Підтримуємо постійні контакти з медичними установами, органами Пенсійного фонду, ветеранськими організаціями, соціальними службами для сім’ї, дітей та молоді тощо. Інформуємо про нововведення в законодавстві. Приміром, з 1 липня 2012 року в 10 разів збільшено соціальну допомогу по догляду за психічно хворими. Ми виявили 1300 сімей, які мають право на таку допомогу, але раніше за нею не зверталися. Вони отримали необхідні консультації і тепер отримують допомогу. Тобто всім, кому належать за законом якісь пільги, допомагаємо їх оформити й отримати.

– Останнім часом поліпшилося соціальне обслуговування мешканців сільської місцевості.

– Це справді так. На дому обслуговуємо 22 тисячі людей, більшість – на селі. Й для держави, і для людей будинок-інтернат – не кращий вихід. Старенькі хочуть дожити віку в своїх хатах, своїх селах. Наша робота – зігріти увагою їхню старість. В області діють 33 терцентри соціального обслуговування, де надаються соціально-медичні послуги, причому маємо обладнання, як у кращих санаторіях, надаємо соціально-побутові послуги – пошиття і ремонт одягу, взуття, прання білизни, дрібний ремонт помешкань, послуги перукаря тощо. Новий напрямок почав діяти разом з обласною програмою розвитку сільських населених пунктів – це відкриття філій терцентрів у великих селах. Такі філії відкриті практично в кожному районі. Лише останнім часом – у Шевченковому Решетилівського району, Оболоні Семенівського району, Луці Лохвицького району. Люди задоволені – не треба їздити в райцентр, в селі створюється кілька робочих місць, філії стають своєрідними клубами для пенсіонерів. Ми вийшли й на рівень залучення інвестицій у соціальну сферу. Завдяки співпраці з фондом “Східна Європа” відкрито кілька центрів обслуговування і творчості для людей похилого віку в Пирятині, Комсомольську, Диканьці. І ми цю роботу продовжуватимемо, створюючи будинки соціального піклування. Суть їх роботи в тому, щоб наблизити до людей поважного віку, які проживають вдома, найнеобхідніші послуги.

– Зараз менше стали віддавати в інтернати дітей-інвалідів. Це теж досягнення системи соцзахисту?

– Так. Це великий плюс державної соціальної політики. В області – 4600 діток-інвалідів до 18 років. До минулого року діяв лише один реабілітаційний центр у Кременчуці, й ми дуже вдячні міській владі, що утримувала заклад. З минулого року діяльність таких центрів фінансується державою. Нині центри для дітей-інвалідів діють також у Лубнах, Миргороді, Полтаві (зараз триває ремонт), Гадячі. До кожного прикріплені кілька сільських районів. Соціальні таксі возять дітей-інвалідів на обслуговування. Протягом

2 років практично жодної дитини-інваліда не направлено до дитячих будинків-інтернатів нашої області. Батькам підвищили соціальну допомогу, діти залишаються в сім’ях, отримують повноцінний розвиток і реабілітацію. На базі Зіньківського дитячого будинку-інтернату плануємо відкрити стаціонарне відділення, де хворі діти зможуть проходити короткотерміновий курс реабілітації разом із мамами.

– Які колективи хотіли б відзначити напередодні професійного свята?

– Відзначу колективи управління праці й соціального захисту населення Семенівської райдержадміністрації (начальник управління – Жанна Гіріч), управління праці й соцзахисту населення виконкому Крюківської районної в місті Кременчуці ради (Людмила Ревега), терцентру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) управління праці й соцзахисту населення Октябрської районної в місті Полтаві ради (директор – Ольга Мягкохліб), терцентру соціального обслуговування Зіньківського району (Людмила Косяк), Зіньківського дитячого будинку-інтернату (Олексій Синяговський), Гадяцького геріатричного будинку-інтернату (Федір Артеменко), міського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів департаменту праці й соціального захисту населення виконкому Кременчуцької міської ради (Юлія Івакіна) та інші.

– Що б хотіли побажати колегам?

– Користуючись нагодою, хочу подякувати нашим співробітникам, а в нашій системі понад 90 відсотків працівників – жінки, за їхню невтомну працю, високий професіоналізм, добрі душі й гарячі серця, побажати їм здоров’я, щастя, благополуччя. Вони виконують високу суспільну місію.

Print Friendly, PDF & Email [1]