– Оптиміст за натурою, організатор за покликанням,– характеризують його односельці.
Коли постало питання про те, хто гідний нагородження Грамотою Верховної Ради України, всі присутні тоді в залі засідань були одностайні – Олександр Дмитрович Марусенко. За плечима у нього – майже 25 років роботи на посаді сільського голови. Кожен із цих років примножував авторитет хильківського керівника, додавав досвіду. Саме його колеги обрали старійшиною корпусу сільських голів району.
– У 1987 році мене запросили на співбесіду до першого секретаря райкому партії, – розповідає Олександр Дмитрович Марусенко. – Іван Іванович Полтавець запропонував балотуватися на посаду голови сільської ради. Тоді я закінчував Полтавський сільськогосподарський інститут і працював головним економістом колгоспу імені 40-річчя Жовтня. У 32 роки мав досвід комсомольської роботи, тому недовго вагався. Голову обирали депутати сільради. Вони одноголосно підтримали мою кандидатуру. Чи думав чверть століття тому, що пірнаю у цю роботу на тривалий період? За професією я мав справу з цифрами. А тут – живі люди. І треба зрозуміти кожного. Згадую, як у кінці 1980-х розбудовувалося село. Зводилися виробничі об`єкти, люди споруджували житлові будинки. Будматеріалів не вистачало, сільська рада здавала заявки в райплан. А як же поділити пачку цегли чи машину лісу на всіх, щоб нікого не образити? Засідав виконком, запрошували забудовників. Як тепер говорять, старалися працювати прозоро. Зараз іду вулицею, дивлюся на двори Анатолія Небеського, Миколи Детюченка, Олександра Мамона, Володимира Комаристого, Василя Власенка, згадую, як вони будувалися, і радію, що тепер ці обійстя прикрашають село.
Промайнули дуже важкі 1990-ті. Скільки моральних сил забрали ті талони, купоно-карбованці. Пам`ятаю, що пенсію видавали цукром, пральним порошком. Голова сільської ради мав сприяти доставці цих товарів до кожного пенсіонера. А у мене –тільки ноги та велосипед. Отак і крутилися. Коли тодішній голова районної ради Григорій Петрович Шевель запропонував подумати, де віднайти кошти для придбання автомобілів для сільських рад, зітхнули ми з полегшенням. Бо з машиною і Григорівка, і Кирилівка, села нашої сільради, стали ближчими. Помаленьку пережили складнощі. Тепер сільська рада – це реальна влада на селі. За незалежної України місцеве самоврядування дуже змінилося, зміцніло і розширилося. Однак тепер, як і колись, треба щодня працювати: і дороги ремонтувати, і сміття збирати.
Недавно звернулися люди з проханням розширити прогін для великої рогатої худоби. Женуть пастухи корів на пасовище, а худоба поле витоптує. Спасибі керівнику нашого сільгосппідприємства Сергію Сергійовичу Кущу, вирішили проблему, прохід для корів розширили. А також пастівник облаштували водогоном. З таких “дрібничок” і складається сільське життя. Завдяки співпраці з нашими господарниками ми і бюджет сільської ради наповнюємо. Керівник СВК “Хильківський” вчасно перераховує нам гроші за оренду землі, прибутковий податок. Приблизно півмільйона гривень збираємо у бюджет сільської ради щорічно, вирішуючи основні проблеми самоврядування. Кожного року тисяч на п’ять купуємо інвентарю в дитсадок, робимо ремонт. А життя ставить іншу проблему: прийшов час капітально ремонтувати приміщення. Роботи не боїмося.
Проводити Дні села почали з моєї рідної Григорівки, – продовжує розповідь Хильківський сільський голова. – Перше таке свято провели кілька років тому. Тоді там жило 40 чоловік. А ми покликали всіх, чиє коріння йшло з Григорівки, хто виріс у цім селі. З`їхалося більше ста земляків! Обладнали місце для зустрічі, побували на могилках батьків-дідів. З тих пір земляки-григорівці на свято Трійці зустрічаються регулярно. І в Хильківці День села щороку проводимо не за шаблоном, а прагнемо щось нове запровадити. Вдячні заслуженій артистці України Тетяні Садохіній за те, що приїздить до нас, дарує своє мистецтво.
Так і живемо. Стараємось миром вирішувати всі питання. За 25 років на сесіях сільської ради ніколи не було скандалів. І на засіданнях виконкому не конфліктували. Дуже вдячний депутатам, яких не один раз обирали односельці. Це агроном Віталій Свистун, працівник торгівлі Катерина Махно, економіст Людмила Детюченко. Допомагають молоді активні депутати Олег Мироненко, Григорій Булава. Частенько добрим словом згадую наставників, які на початку моєї роботи вже були досвідченими сільськими головами, – Катерину Олексіївну Манжос, Василя Пилиповича Знайка, Петра Ілліча Федьківа. Обмінюємося думками, спілкуємося…
Чверть століття втілює в життя накази виборців Хильківський сільський голова Олександр Марусенко. А люди за це ставлять йому оцінку. Оцінила й держава: Олександр Дмитрович удостоєний високої відзнаки – Грамоти Верховної Ради України.
[1]