Сліпий брат Ганни старанно молився перед святим образом, і невдовзі відбулося чудо його зцілення. Після цього у 1597 році Гойська з хресним ходом перенесла ікону Божої Матері на Почаївську гору для загального поклоніння. Ця гора була відома ще з 1240 року, під час розорення Русі татарами: на ній пастухам було явлення Пресвятої Богородиці, й зберігся слід стопи Небесної Владичиці. Відтоді на горі стали трудитися ченці-відлюдники. Після перенесення туди чудотворного образу Богоматері там заснували обитель, яку Гойська наділила луками та родючими землями.
1675 року монастир взяли в облогу турки. Ченці й миряни ревно молилися перед чудотворною іконою, і над храмом з'явилася Сама Небесна Цариця з численним небесним воїнством. Із переляку турки стали стріляти у видіння, але стріли поверталися назад, вражаючи їх самих. Із каменя, на якому стояла Богоматір, почало текти джерело, яке існує й понині.
Сьогодні відомо близько 300 чудотворних ікон із образом Богоматері "Почаївська". Під час Великої Вітчизняної війни, коли Почаїв зайняли фашисти, чудотворну ікону ховав у себе в будинку і зберіг протодиякон Стратонік, який шістдесят років прослужив у Почаївській лаврі.
Нині хресні ходи з іконою відбуваються у Почаївській лаврі в дні святкування Успення і Різдва Пресвятої Богородиці, а також
5 серпня, в день пам'яті про заступлення Божої Матері за обитель у 1675 році. Понад чотири століття ікона своєю чудотворною силою посилає благодать Божу кожному, хто звертається з щирою вірою і молитвою, надає допомогу та зцілення.
[1]