Шевченко й сьогодні об'єднує українців у всьому світі. На різних континентах йому височіють пам'ятники – більше 1200 – як нікому іншому на всій планеті. Близьким його серцю був і полтавський куточок України. У різні роки він побував тут у 73 містечках та селах, 67 із них існують і до сьогодні. Саме вони й визначили маршрут учасників культурно-просвітницької експедиції "Полтавські дороги, якими сходив Тарас Шевченко". З 17 по 21 липня ентузіасти об'їздили 20 районів області й ознайомилися зі станом пам'ятників Кобзарю, поспілкувалися з людьми, які опікуються їх збереженням. За результатами експедиції підготували звіт та пропозиції для місцевої та обласної влади, про які розповіли журналістам в ОКІА "Новини Полтавщини".
У сільській місцевості найбільше вразив учасників експедиції величний пам'ятник Кобзарю в селі Соколова Балка Новосанжарського району. Серед об'єктів, які пов'язані з творчістю Тараса Григоровича й могли б стати перлинами в туристичному маршруті до відзначення 200-го ювілею Кобзаря, найсерйознішої реконструкції потребує маєток Олександра Лук'яновича в селі Мар'янське Великобагачанського району, де Шевченко перебував у 1845 році разом із Євгеном Гребінкою і де написав свої безсмертні твори "Єретик", "Сліпий", "Стоїть у селі Суботів", "Невольник", наголосила голова Всеукраїнського громадського об'єднання "Поступ жінок-мироносиць", заслужений працівник культури України Зоя Ружин.
– Експедицію можна вважати також просвітницькою, пізнавальною, адже в ході неї ми виявили й нові дані про перебування Шевченка на Полтавщині. До вже відомого переліку населених пунктів, які він відвідав, тепер потрібно додати ще три, зокрема село Мачухи Полтавського району, – розповів голова оргкомітету експедиції, голова обласної організації "Громадянське суспільство" Володимир Степанюк.
Як і годиться, учасники експедиції приїздили не з порожніми руками – бібліотекам області вони передали літератури на 13 тисяч гривень. Передусім це – безсмертний "Кобзар". Ентузіасти сподіваються також, що в ході підготовки до відзначення ювілею в Полтаві вдасться здійснити перевидання творів Тараса Шевченка, адже останній раз, за словами Володимира Степанюка, це відбувалося в першому десятиріччі минулого століття.
[1]