“30 липня відбулося відкриття стадіону паровозоремонтного заводу. Після відкриття відбувся товариський матч між командами “Локомотив” та “Рот-фронт” (завод ім. Постишева). Матч закінчився з рахунком 5:2 на користь команди “Рот-фронт”. (“Більшовик Полтавщини”. 2 серпня 1937 р., №175 (2966).
Під час Великої Вітчизняної війни стадіон майже повністю був зруйнований, тому його довелося відбудовувати заново. На початку липня 1945 року стадіон ввели в експлуатацію. Але популярності в Полтаві він не набув. Спортивні змагання проводилися дуже рідко, і згодом поле і територія заросли бур’яном. Лише у 1949 році було проведено капітальну реконструкцію спортивної арени. У наш час завдяки зусиллям президента футбольного клубу “Полтава” Леоніда Соболєва стадіон знову оновили.
Та повернемося до футбольної команди. Створена вона була у 1912 році під назвою “Подільська”. Перша згадка про неї в місцевій пресі датована 1 серпня 1912 року. Цього дня у газеті “Полтавская мысль”, № 79, було опубліковано звіт про перший міжміський матч в історії полтавського футболу. 30 липня полтавці приймали першу рижовську (Харківська губернія) футбольну команду. Тому 30 липня 1912 року і є офіційною датою народження футбольної команди “Локомотив”.
Навесні 1920 року в Полтаві була створена футбольна ліга, куди увійшли “Сокіл”, “Альфард”, “Маккабі” й “Поділ”. Восени цього ж року футбольна ліга організувала і провела перший чемпіонат Полтави. За підсумками турніру “Поділ” посів перше місце. У 1922 році “Поділ” був перейменований на “Південь-район” і виступав під цією назвою до 1926 року. В 1935 році в СРСР було створено Всесоюзне добровільне спортивне товариство профспілок “Локомотив”, яке об’єднувало робітників і службовців залізничного транспорту. Тому на початку 1936 року футбольну команду паровозоремонтного заводу перейменували на “Локомотив”. Тоді вона виступала в червоно-білих футболках і білих шортах.
22 вересня 1937 року було створено Полтавську область. Із 20 червня по 30 липня 1938 року проходив перший чемпіонат області по футболу. Перемігши лохвицький “Харчовик” (5:3) та лубенський “Спартак” (2:0), полтавський “Локомотив” вийшов до фіналу. Але у заключних матчах із футболістами вищого автомобільно-танкового училища та “Рот-фронту” залізничники поступилися і у підсумку здобули бронзу.
Фінал Кубка області 1950 року.
“За Кубок змагались 30 кращих команд Полтавщини. 13 вересня на стадіоні “Локомотив” у фіналі зустрілися “Спартак” (Полтава) та “Локомотив” (Полтава). Перший тайм – 0:0.
У другому таймі ініціативу захопили залізничники. Напад, підтримуваний півзахисниками Євдокименком та Кацаєм, все частіше “гостює” на штрафному майданчику спартанців. На 67-й хвилині гри правий крайній “Локомотива” Віктор Вакуленко, скориставшись помилкою захисника Ю.Вінцектика, забиває перший м’яч. “Локомотив” продовжує атакувати, і через кілька хвилин правий півсередній Хижняк забиває другий м’яч. Переміг “Локомотив” – 2:0”. (“Зоря Полтавщини”. 16 вересня 1950 р., №186 (5967).
І в наступні чотири роки паровозоремонтники незмінно виходили переможцями обласного кубкового турніру. І нині це досягнення залишається неперевершеним. У 1953 році залізничники першими з-поміж полтавських команд дійшли до фіналу розіграшу Кубка України, виграли чемпіонат та Кубок області, Кубок облпрофради, першість Полтави.
Фінальний матч відбувся 2 серпня у Києві на Республіканському стадіоні. Суперником полтавців була кіровоградська команда “Торпедо”. Не витримавши стартового натиску кіровоградців, полтавці протягом шести хвилин пропустили три м’ячі й на 21-й хвилині програвали з рахунком 0:3. На 38-й хвилині Іван Рєзнік відквитав один м’яч, але більшого полтавцям досягти не вдалося. І все ж це був безсумнівний успіх.
Сезон 1954 року можна вважати найбільш вдалим у славній історії команди. У першості України серед команд другої зони залізничники програли лише два матчі і впевнено посіли перше місце. Ця перемога дозволила “Локомотиву” вперше в історії полтавського футболу виступити в фіналі семи кращих аматорських колективів України. У підсумку наші земляки посіли п’яте місце. У фіналі Кубка області “Локомотив” із рахунком 4:1 переміг карлівський “Колгоспник” і вп’яте поспіль заволодів почесним трофеєм. Цього року паровозоремонтники виграли першість і Кубок Полтави.
Наприкінці 1950-х – у першій половині 1960-х років у складі полтавського “Локомотиву” виступали: Віктор Вакуленко, Анатолій Хижняк, Володимир Красюков, Євген Євдокименко, Корній Шевченко, Володимир Іоффе, Федір Верич, Петро Бойко, Юрій Бєланчук, Іван Рєзнік, Григорій Карпенко, Михайло Старих, Георгій Кацай, Леонід Савенков, Євген Бобін, Анатолій Штриголь, Лер Гедеванішвілі, Іван Прасол, Олександр Білокур, Михайло Шпетнер, Володимир Лізенко.
У 1963 році “Локомотив” зазнав відчутних кадрових втрат. Деякі футболісти завершили кар’єру, а дехто перейшов до інших команд. Як не прикро визнавати, але відновити свою колишню славу полтавському “Локомотиву” не вдалося, хоча в його подальшій історії і були деякі здобутки. 1980 рік – чемпіон області; 1980–1982 роки – володар Кубка області; 1971, 1974, 1980–1982 роки – володар Кубка Полтави.
У сезоні 1993/1994 років “Локомотив”, відігравши матчі першого кола першості України, знявся з розіграшу і закінчив виступи на рівні обласного і всеукраїнського аматорського футболу. Кілька сезонів “залізничники” брали участь лише в міських турнірах, а 1996 рік став останнім у їхній багаторічній славній історії. По закінченні першості міста, в якій “Локомотив” посів сьоме місце з-поміж 11 команд, багаторічний флагман полтавського футболу припинив існування.
У 2000 році була спроба реанімувати команду, але й вона закінчилася безрезультатно. Відігравши сезон в першості міста, “Локомотив” знову зійшов із футбольного небосхилу.
Тому, відзначаючи 100-річний ювілей команди, її ветерани та вболівальники мають надію, що “Локомотив” усе ж буде відроджено, і він зуміє здобути ті вершини, які колись уже вдалося підкорити.
[1]