Всім, хто відвідує Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, він дарує радість спілкування з глиною. Із великим захопленням відвідувачі музею спостерігають, як із сірої грудки під вправними руками Майстра на гончарному крузі народжуються диво-вироби, а за хвилину-дві горщечок перетворюється в глечик, глечик – в макітерку. З посмішкою, добротою й щирістю запрошує: “Доторкніться до глека, не бійтеся, відчуйте дотик глини”. І вишиковується чимала черга, ніхто не залишається байдужим. Дорослі й діти невимушено й легко простягають руки до глини, аби хоч раз у житті відчути чаклунство й тайнодійство за гончарним кругом. Умілі руки майстра допомагають кожному створити свій “шедевр”.
[1]