Варто надзвичайно уважно прислухатися до цієї істини, яка до всього є по-особливому новою та значущою для буремної позначки “сьогодення”.
На рідній для Олеся Терентійовича землі відбулося традиційне “Зелене свято Гончарового дитинства”. До села Суха Кобеляцького району з’їхалися літератори з Полтави, Кременчука, Дніпропетровщини, учасники й переможці обласного літературного конкурсу пам’яті Олеся Гончара, громадські діячі, місцеві поціновувачі творчості письменника.
Троїсті музики та дівчата в народному вбранні зустрічали гостей. У червневому квітчанні постала перед ними маленька охайна хатина, колись домівка для молодого Олеся. Нині це – літературно-меморіальний музей-садиба письменника. З нагоди свята прибув на Полтавщину й нащадок славетного роду Івана Франка, внук Каменяра Роланд Франко – нині голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара. На урочистостях тримали слово ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, дослідник творчості Олеся Гончара Микола Степаненко, голова обласної організацій НСПУ Олена Гаран, дніпропетровська письменниця Леся Степовичка. Переможці конкурсу “Собори душ своїх бережіть” читали вірші. Тетяна Бондаревська, директор садиби-музею Олеся Гончара, вручила почесні відзнаки юним місцевим художникам – учасникам конкурсу дитячого малюнка.
Лунали народні пісні, грали музики. На святі звучали голоси тріо “Кіровчанка”, ансамблів “Ворскла”, “Полтавські джерела”, сучасні козаки в традиційних одностроях нагадували про славну історію народних лицарів. Гостей свята пригощали смачнющою ухою, солодкими вергунами та узваром.
[1]