Так, фінансові відрахування на розвиток села за угодами соціального партнерства подекуди перевищують 100 гривень на гектар орендованої землі. Про все це йшлося у доповіді на звітно-виборній конференції голови обласної громадської організації “Асоціація фермерів та приватних землевласників відродження Полтавщини” Василя Бурлаки.
Наголошувалося, що, незважаючи на порівняно невеликі орендовані площі, чимало фермерів отримують високі врожаї сільгоспкультур, а такі галузі, як садівництво, ягідництво, овочівництво й картоплярство, – прерогатива саме ФГ. Не оминули учасники конференції й проблеми, з якими найчастіше стикаються дрібні сільгосптоваробники. Чи не найбільшою є зазіхання на орендовані ними землі з боку потужних землекористувачів, а іноді й незаконне збирання врожаю останніми на фермерських полях. Знову обговорювалася на зібранні й ситуація, що трапилася у березні 2010 року з фермером Віктором Ковалем із Миргородського району, коли з його господарства вивезли 100 тонн соняшнику (про що писала “Зоря Полтавщини”). Винні не покарані й до цього часу, а фермеру, відповідно, не відшкодовані збитки.
Проблеми фермерів – від їхньої незгуртованості, переконаний голова ради Асоціації фермерів України Микола Маркевич. Адже й нині, скажімо, на Полтавщині існує кілька фермерських об’єднань. Інший бік проблеми – недосконалість нашого законодавства, відсутність державної фінансової підтримки фермерів, довгострокових доступних банківських кредитів. Не влаштовує дрібних землекористувачів і прийнятий у першому читанні варіант “Закону про ринок земель”. Адже там не враховано чимало пропозицій, внесених землекористувачами-практиками. До того ж, якщо сільгоспвиробник змушений буде викуповувати землю, він не вкладатиме кошти в розвиток агровиробництва, що може призвести до здорожчання сільгосппродукції, вважає Микола Маркевич.
Стосовно перспективи фермерства, то вона – за інтенсифікацією виробництва, а ще, на думку учасників зібрання, – за більш вузькою спеціалізацією ФГ. Зокрема, прибутковими на порівняно невеликих площах можуть бути ягідництво, квітникарство, садівництво, овочівництво… Паралельно з цим потрібно будувати сучасні овочесховища, створювати мережу оптових ринків та обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів. І тут знову проблема – доступ фермерів до кредитних ресурсів. А отже, потрібно змінювати ставлення до фермерства з боку держави, а самим фермерам слід об’єднатися задля відстоювання своїх прав і законних інтересів.
[1]