У переддень 200-літнього ювілею славного письменника подумалося: щоб глибше пізнати людину, так важливо доторкнутися до землі, де вона народилася, наче подихати одним повітрям, перегорнути окремі сторінки життя і творчості, пам'ятаючи про те, що Євген Павлович прожив лише тридцять шість років, а встиг так багато, здобув популярність і славу в Україні й за її межами.
Його батько Павло Іванович – дрібний поміщик, учасник військових походів проти турків, вітчизняної війни з французами 1812 року, мати Надія Іванівна – дочка пирятинського козака. Майбутній письменник мав братів, сестру. Захоплено слухав розповіді батьків про старовину, а також казки, народні перекази та легенди, які розповідала няня-кріпачка Марина.
Початкову освіту малий Євген одержав удома, а в тринадцять років батько відвіз його у Ніжинську гімназію вищих наук князя Безбородька – це був один із провідних осередків освіти. Й хоч хлопець тяжко переживав розлуку з рідними, але згодом, як то кажуть, втягнувся у навчання, подружився з ровесниками, з окремими вчителями, які стали для Євгена добрими порадниками і наставниками. Тут бажання творити вилилося на папері першими літературними спробами. Гребінка пише байки, вірші, п'єсу, перекладає пушкінську "Полтаву", бере участь у виданні рукописних журналів. Зерна добра і справедливості, закладені в Ніжинській гімназії, проросли в душах її вихованців, і пізніше їхні імена стали добре відомими в літературному світі – це і Микола Гоголь, і Нестор Кукольник, і Євген Гребінка.
Після навчання Євген повертається на батьківський хутір, записує народні пісні, публікує в "Украинском альманахе" вірш "Рогдаев пир", а в "Московском телеграфе" – уривок із перекладу "Полтави" Пушкіна, працює над байками. Хотів було стати військовим, та швидко розчарувався в офіцерському житті. Тож вирішив спробувати щастя у Петербурзі, тим більше, що батько, який вірив у велике майбутнє свого старшого сина, поставив йому завдання вивести в люди молодших братів та сестру. І справді, всі його брати – Михайло, Микола, Аполлон, Костянтин – здобули освіту, стали військовими, чиновниками (Микола Павлович, наприклад, був відомим у Петербурзі архітектором), а сестра Людмила закінчила Олександрівське училище при Смольному монастирі.
У Петербурзі Гребінка влаштовується чиновником в комісію духовних училищ, але, невдоволений канцелярською роботою, одночасно займається викладацькою діяльністю. У своїй повісті "Записки студента" він так оцінює призначення педагога: "Мне кажется, нет святее этой обязанности…" Викладає російську мову і літературу, інші предмети у військових навчальних закладах Петербурга. Молодь любила його за простоту, щирість і доброту.
У Петербурзі розквітнув і письменницький талант Євгена Гребінки. У 1834 році українська петербурзька громада тепло зустрічала його книжку байок "Малоросійські приказки". Окремою книгою вийшов переклад "Полтави" з присвятою О.С.Пушкіну. Часто друкувалися прозові твори Євгена Гребінки. Емоційна наснаженість і щирість більшості його поезій забезпечили їм успіх серед читачів. Гребінка був засновником альманаху "Ластівка", який виходив у Петербурзі українською мовою, – тут друкували свої твори письменники з України.
Яке ж місце нашого земляка в історії літератури? Він розвинув жанр байки, вніс до неї оригінальні сюжети, створив жанр альбомної поезії, написав історичний роман "Чайковський", визначив у ньому основні типи козацтва часів гетьманщини, у романі "Доктор" втілив ідею самопосвяти, жертви заради людей. Хоч і розумів, що цю ідею не оцінять, а може, й не зрозуміють. Але Євген Гребінка був саме таким. І, можливо, найбільша його заслуга в тому, що він створив самого себе "працею і старанністю", як було написано на фронтоні Ніжинської гімназії вищих наук, налаштував себе творити добро людям.
Однією з найяскравіших подій у житті Гребінки було знайомство з юним Тарасом Шевченком. Саме Гребінка брав активну участь у викупі Тараса з кріпацтва, дбав про його духовний розвиток та літературне становлення, найімовірніше, він перший і відкрив Шевченка-поета.
Діяльною була участь Євгена Павловича у виданні першого "Кобзаря". І хоч із часом стосунки Тараса Шевченка та Євгена Гребінки через різні причини погіршилися, наш земляк назавжди зберіг захоплення геніальною поезією Шевченка. А каштан, під яким відпочивали друзі під час відвідин Шевченком Убіжища (тепер село Мар'янівка Гребінківського району) в 1843 році, й досі шелестить своїми вітами, розповідаючи про двох видатних людей, двох українців.
Складним, сповненим драматизму було особисте життя Євгена Гребінки. Тяжко переживав він зраду коханої – Мар'яни Новицької, сестри свого гімназійного приятеля, довго боліло серце поета. 1843 року на балу в Мойсівці він познайомився з чорноокою юною красунею Марією Ростенберг із Рудки і палко закохався. Повернувшись до Північної Пальміри, пише свої безсмертні рядки: "Очи черные, очи страстные, Очи жгучие и прекрасные!" Дослідники читають у романсі як прощання з попереднім коханням, так і освідчення чорноокій Марії. Як би там не було, романс став знаменитим, його виконували і виконують найкращі співаки не лише України, Росії, а й усього світу.
1844 року Гребінка повінчався з Марією Ростенберг і поїхав до Петербурга. Виходять у світ його роман "Чайковський" та повісті. Сімейне життя теж радує: народилася доня, яку назвали Надійкою. В селі Рудка, в маєтку дружини, на кошти Євгена Гребінки була відкрита школа. В ній навчалося 15 селянських дітей. Школу цю письменник відкривав особисто 17 травня 1847 року, в останню свою поїздку в Україну, в рідне Убіжище. Клімат північної столиці не підходив Гребінці, й тільки поїздки на батьківщину дарували сили, енергію, були цілющими. Та хвороба прогресувала, в жовтні-листопаді 1848 року Євген Павлович уже не міг працювати. Розповідають, що наприкінці листопада хворий письменник помчав виручати з біди товариша-викладача. Перемерз при переїзді через Неву у відкритій колясці, зліг у пропасниці й уже не одужав.
3 грудня 1848 року нашого талановитого земляка не стало. Домовину з тілом Євгена Гребінки було відправлено в Україну в Убіжище. Його поховано на родинному кладовищі Гребінок. Сьогодні на відреставрованому родинному цвинтарі на могильній плиті поета є напис:
"Безмежна світова
арена,
Слід не один там
загубивсь…
Як мало ти прожив,
Євгене,
Та як багато ти
зробив".
Лише тридцять шість літ доля відміряла відомому українському байкарю, поету, прозаїку, громадському діячеві Євгену Гребінці. Але такою вагомою була його творча праця. Проблеми, які піднімав письменник, бачимо і сьогодні, й героїв його байок зустрічаємо. Ось приклад:
Проснулся я: кругом так суетливо
Хлопочет наш индустриальный век,
Торгует всем и смотрит горделиво
На брата современный человек…
Да, числ ряды поэзию сменили,
И многие, что прежде ей служили,
В коммерческий пустились оборот!…
К тому наш век, как видите, идет…
1846 р.
Наш земляк бачив майбутнє крізь віки. І про це потрібно говорити, щоб виховувати справжнього, вдумливого читача, людину, котра вміє мислити й аналізувати, має щирі почуття і прагне творити добро. Праправнук відомого українського письменника Пантелеймона Куліша Володимир Сиротенко писав: "Він сіяв Добро. Йому найбільше підходить українське звернення "Добродій". Якщо нація забуде свого добродія Євгена Гребінку, то вона не буде народом!" Висока оцінка. Але Гребінка заслужив її кожним днем свого життя і кожним своїм твором.
Ми, гребінківці, земляки поета, живемо в місті, що носить його ім'я, ходимо вулицею його імені, щодня чуємо оголошення на залізниці: "Станція Гребінка". І районна газета має назву "Гребінчин край", і телестудія називається "Гребінка". Любов Пономаренко, Петро та Микола Линовицькі, Петро Кириченко, Микола Катруш, Андрій Денисенко, Олексій Припутень, Микола Нетеса – письменники, що продовжують справу земляка.
…Щорічно в день народження Євгена Гребінки в нашому місті проводяться обласне свято "Гребінчина світлиця" та конкурс читців його творів. Гостями "Гребінчиної світлиці" були автор біографічної повісті про письменника Ольга Цибаньова, народний артист України поет-пісняр Вадим Крищенко, народний депутат України, голова обласного осередку "Просвіти" Микола Кульчинський, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Людмила Задорожна, співробітниця Санкт-Петербурзького університету, член Національної спілки письменників України, відома дослідниця життя і творчості видатних українців у Росії Тетяна Лебединська, письменниця Любов Пономаренко. Вивчають та популяризують творчість Євгена Гребінки районний народний краєзнавчий та Мар'янівський музеї. Постійно з'являються матеріали про Євгена Гребінку на сторінках районної газети. На жаль, садибу племінника письменника в Мар'янівці, де витав Гребінчин дух, ми не змогли зберегти. Але живе каштан, який пам'ятає і Гребінку, і Шевченка, і Даля.
До 200-річчя з дня народження Євгена Гребінки завершено роботи з реконструкції районного Будинку культури, районного краєзнавчого музею і музею в селі Мар'янівці. Прокладено дорогу, проведено ремонт у приміщенні Мар'янівського сільського клубу, впорядковано родинне кладовище Гребінок, кілька років тому відкрито дитсадок, прокладено газопровід, водогін. Мар'янівській школі присвоєно ім'я Євгена Гребінки.
Відділ культури і туризму райдержадміністрації провів ювілейний конкурс читців творів Гребінки та літературний конкурс на здобуття премії імені Є.П. Гребінки. Першу премію журі в номінації "Краєзнавча робота" журі присудило Олексію Припутню за матеріали про родовід Євгена Гребінки. Першу премію в номінації "Поезія" – Андрію Денисенку за збірку віршів "Сяйво Акніберг, або Біля джерел Гребінчиного Яру". Заохочувальними преміями нагороджені дослідник творчості Гребінки Михайло Шкурка та невтомний збирач відомостей про письменника Марія Харченко з Мар'янівки. Редакція газети "Гребінчин край" підготувала до видання книгу Олексія Припутня "Євген Павлович Гребінка і Гребінківщина" та збірку поезій Андрія Денисенка. Книги видано якраз напередодні ювілею. Також перевидано книгу Ольги Цибаньової "Євген Гребінка".
В усіх школах району відбуваються літературні вечори, диспути, конкурси, відкриті уроки, присвячені ювілейній даті. Активізувала роботу районна бібліотека. Оновлена постійно діюча книжкова виставка "Є.П.Гребінка, байкар, прозаїк, поет…", проведено літературно-поетичну годину "По сторінках життя і творчості Євгена Гребінки", літературно-музичний вечір "Між нас тобі, поете, жити, як і між тих, що прийдуть після нас".
Ювілейна Гребінка 2 лютого готується гідно зустріти гостей, які приїдуть, щоб разом із нами відзначити 200-ту річницю з дня народження Євгена Гребінки. Ювілей знаменитого земляка – це, в першу чергу, можливість для усіх нас осмислити спадщину Гребінки, відкрити його по-справжньому й збагнути, вивчати та популяризувати.
[1]