А вона ще змалечку знала, яке професійне майбутнє її чекає, і коли дівчинку запитували, ким вона хоче стати, відповідала відразу: або співачкою, або вчителькою. Інтуїція справдилася – зрештою, Ларисі Лук’яновій вдалося поєднати одне з іншим.
Вона з дитинства гарно співала, тож із радістю пішла дорогою, яку бачила для себе, в захоплюючий світ музики й пісні. Спочатку закінчила музичну школу по класу баяна в Зінькові, де народилася, потім – диригентсько-хорове відділення Полтавського музичного училища імені М. В. Лисенка, далі – Київську консерваторію. Навчалася успішно, була активісткою – її обрали комсоргом вокального факультету консерваторії, членом профкому. У складі молодіжної делегації Лариса ще у студентські роки їздила в Братиславу (Чехословаччина), в Іркутськ, Читу, Улан-Уде, де виступала в концертах.
Згодом випускниця консерваторії упродовж чотирьох років була провідною артисткою Волинського музично-драматичного театру, з успіхом виконувала головні ролі у багатьох виставах. Серед них – “Наталка Полтавка”. У Полтаву Лариса Лук’янова приїхала вже із солідним сценічним багажем – після прослуховування її відразу ж взяли на роботу в Полтавський (нині академічний) обласний український музично-драматичний театр імені М. В. Гоголя.
– Через рік я отримала в Полтаві квартиру, і дуже вдячна за те долі, – говорить Лариса Георгіївна.
За п’ять років роботи в полтавському театрі Лариса Лук’янова блискуче зіграла багато провідних ролей. І тут їй довірили знову ж Наталку Полтавку – цікаво було саме на батьківщині Івана Котляревського втілювати цей образ, порівнюючи, як сприймався він глядачами в Луцьку, а як – у Полтаві. Глядачам полюбилася гра Лариси Лук’янової, і не лише в “Наталці Полтавці”, а й у багатьох інших виставах – таких, як “Вільний вітер”, “Моя чарівна леді”, “Цирк засвічує вогні”, “Дами і гусари”, “Майська ніч”, “Сватання на Гончарівці”… Звичайно ж, це в першу чергу від того, що самій артистці полюбилися ці ролі, а глядач це відчуває глибоко й тонко. Подобалася їй і колоритна, характерна роль бублейниці у виставі “Вій”, яку зіграла талановито. Публіка завжди хотіла, щоб у концертах, у яких брала участь Лариса Лук’янова, обов’язково звучала в її виконанні пісня “Чотири воли пасу я”.
У 1976 році Ларису Георгіївну запросили на викладацьку роботу в Полтавське музичне училище імені М. В. Лисенка. Вона прийняла цю пропозицію, але й сцену не залишила. Так почалося її служіння своїм музам у двох іпостасях – артистки й педагога. До того ж, в училищі Лариса Георгіївна Лук’янова відразу стала солісткою ансамблю “Карусель” – на запрошення Олексія Івановича Чухрая, керівника і засновника колективу. Солісткою “Каруселі” Лариса Лук’янова залишалася впродовж 20 років, разом із його музикантами вона успішно виступала в Україні, Німеччині, Франції, Польщі…
Брати Майбороди – Георгій і Платон – були зворушені тим, як Лариса виконувала їхні пісні. Таке не забувається: у 1982 році в Києві після концерту в Спілці композиторів Георгій навіть став перед Ларисою Лук’яновою на коліно й сказав їй: “Так мою пісню ніхто ще не співав…”.
А через певний час подружжя музикантів, Микола та Валентина Жорнові, після того, як закінчили Одеську консерваторію, створили в Полтаві ансамбль “Балалайка”. Лариса Лук’янова – перша солістка цього нового колективу.
Сьогодні як педагог пані Лариса гордиться багатьма своїми учнями. Полтавка Аня Нечаєва співала в опері “Маруся Чурай” (цей потужний музичний твір написала колега Лариси Лук’янової Тамара Оскоменко-Парулава), а зараз готується зіграти роль у “Піковій дамі” в оперному театрі в Санкт-Петербурзі. Два роки тому Аня отримала другу премію в конкурсі імені Марії Бієшу за краще виконання ролі Чіо-Чіо-сан, який проводиться в Молдові (перше місце тоді зайняла японка). Учениця Лариси Лук’янової дуже сподобалася японським митцям, і вони запросили Аню з концертом до Японії, а після її виступу там через рік запросили вдруге. Зайве говорити, як це гріє серце наставниці.
Зараз закінчує консерваторію і працює в Харківському театрі оперети ще одна учениця Лариси Георгіївни – Наталія Гаман, а Світлана Тимченко навчається на театральному відділенні Харківського інституту мистецтв імені І. П. Котляревського і також працює артисткою театру оперети. У Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя працює артисткою Наталія Магда, сюди ж цього року прийняли солісткою випускницю Київської державної музичної академії імені П. І. Чайковського Надію Карпову. Всі вони – її гордість, її вихованці. Чимало учениць Лариси Георгіївни вже самі стали викладачами. Світлана Міщенко працює в Котелевській музичній школі, керує зразковим дитячим художнім колективом. Там же викладає Неля Каблучка. У Полтаві Наталія Павленко проводить уроки вокалу при Палаці культури залізничників. Олена Пелішенко працює з дітками в одному із полтавських дитсадків.
– Я також горджуся моїми ученицями – двійнятами з червоними дипломами – Олею й Дашею Яновськими, – розповідає Лариса Георгіївна. – Вони завойовували гран-прі або перші місця уже в багатьох різноманітних конкурсах.
Сьогодні гордістю класу Лариси Лук’янової є Роксолана Колісник, яка паралельно навчається і в Полтавському національному педагогічному університеті, бо хоче знати ще й англійську мову. У Роксолани дуже гарний голос, і Лариса Георгіївна переконана, що в цієї дівчини – як співачки – велике майбутнє. Гарний голос і чудові перспективи має Тетяна Ночна. Четвертий рік лише “на відмінно” навчається Юлія Чумак. Цього року Юля вступила в педагогічний університет на історичний факультет – ще й другу освіту отримує.
– Майже на кожному уроці я згадую своїх викладачів, які дали мені путівку в творче життя, – Єлизавету Чавдар і Василя Опенька, і своїм учням розповідаю про них, – каже Лариса Георгіївна.
Щастить Ларисі Георгіївні й з колегами.
– У класі зі мною працює мій однодумець Ірина Гаєва. Ми розмовляємо з нею однією музичною мовою, так би мовити, перебуваємо на одній музичній хвилі. Я взагалі люблю училище – це мій другий дім, і в ньому навіть більше часу проводжу, ніж удома, – зізнається Лариса Лук’янова. – Тут я – в своїй стихії. У нас чудове училище, хороший колектив.
Завуч училища, концертмейстер Вікторія Сидорова, теж колега по творчості, – дуже часто в концертах акомпанує Ларисі Лук’яновій.
– Моя сім’я мене розуміє, зі мною поряд людина, яка сприймає мене перш за все як особистість, – чоловік Олександр Іванович, – ділиться найдорожчим пані Лариса. – Зігріває душу, додає наснаги духовна підтримка батьків, дай їм Боже здоров’я. А моя внучка Вікторія гарно співає й танцює – наступного року вона закінчує школу і мріє стати співачкою. В Опішні, де живуть дочка і внучка, Вікторія Садівнича – відома дівчинка, має багато нагород за свою творчість – жодне свято не обходиться без її виступів!
Запитую Ларису Георгіївну, ким би вона могла бути, якби не стала співачкою й педагогом. Жінка ненадовго задумалася, потім відповіла:
– Можливо, я була б юристом, адвокатом. Моя мама сорок років працювала в прокуратурі, а тато п’ятдесят років був судовим виконавцем. Тож удома часто чула розмови на юридичні теми. Та я однак була б співачкою!
Мамі Лариси – Галині Вікторівні – Бог дав прекрасний голос, але їй стати співачкою завадила війна. Тож дочка здійснила мрію не лише свою, а й мамину.
У ці дні Лариса Георгіївна, відзначаючи свою симпатичну дату, хотіла б провести концерт для полтавців разом зі своїми учнями, випускниками, але зібратися зараз непросто. Втім, вона сподівається, що це вдасться здійснити пізніше. Тож чекатимемо цього концерту!
Нещодавно викладача Полтавського музичного училища імені М. В. Лисенка Ларису Лук’янову нагороджено відзнакою Президента України – ювілейною медаллю “20 років незалежності України” за вагомий особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України, досягнення в професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю та з нагоди річниці підтвердження Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акта проголошення незалежності України. Тож є ще один привід привітати цю чудову жінку, талановиту артистку і педагога, побажати їй усіляких гараздів, подальших творчих успіхів, здійснення всіх задумів і мрій.
[1]