Усіх її учасників на пленарному засіданні привітала проректор із наукової роботи та міжнародних зв’язків, професор Ольга Карпенко. З доповідями виступили доктор філологічних наук, професор, ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка Микола Степаненко (“Шістдесятники – діти нашого народу”. Щоденникова версія Олеся Гончара”), кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України педуніверситету Тетяна Демиденко (“Шістдесятники як духовний феномен української культури”), кандидат філологічних наук, доцент кафедри педагогіки, культурології та історії ПУЕТ Віта Сарапин (“Високовольтна лінія духу”. Стильові особливості поезії шістдесятників”), доктор філософських наук, професор кафедри філософії та політології ПУЕТ Станіслав Варв’янський (“Книжкова толока Володимира Підпалого”), кандидат політичних наук, доцент, проректор Полтавського інституту економіки і права Анатолій Мучник (“Від в’язниці за книгу – “в’язниця для книги”), доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки, культурології та історії ПУЕТ Віктор Стрельніков (“Його серце боліло з великої любові”).
Назви доповідей самі говорять про їхній зміст, а відтак зрозуміла небайдужість переважно студентської аудиторії до шістдесятництва як універсального соціокультурного феномену доби, який, безсумнівно, і сьогодні залишається орієнтиром пошуку морально-етичних цінностей у житті, літературі, мистецтві для кожного українця. Так само непорушними залишаються для нас авторитети найяскравіших представників шістдесятництва – Ліни Костенко, Григора Тютюнника, Василя Стуса, Дмитра Павличка, Миколи Вінграновського, Василя Симоненка, Івана Драча, Бориса Олійника…
У цьому переліку виокремлено звучало ім’я ще одного з когорти наших земляків – Володимира Підпалого: цього року йому виповнилося б 75. А 24 листопада – день пам’яті поета, якому судилося прожити лише 37 років. Учасниками конференції стали його дружина Ніла Підпала, котра приїхала із Києва, а також земляки з села Лазірки Оржицького району, зокрема учитель української мови та літератури Лазірківської ЗОШ І–ІІІ ступенів імені Володимира Підпалого Лідія Коросташова, сільський голова Василь Ільченко. Вони взяли участь у роботі секції “Життєвий і творчий шлях полум’яного патріота України Володимира Підпалого”. “Слово про поета” було надане Нілі Андріївні – вона присвятила своє життя популяризації його творчості, виданню книг Володимира Підпалого і книг спогадів про нього. Одна з таких була презентована на засіданні секції: збірку “Тут все з дитинства серцеві знайоме…” видано у Полтаві завдяки сприянню і коштом депутатів обласної ради, голови громадської організації “Оржицьке земляцтво Полтавщини” Петра Ворони, директора СТОВ “Агрофірма “Оржицька” Володимира Несена, депутата Оржицької районної ради Віктора Сарани та сільського голови Лазірок Василя Ільченка (видавець – Ростислав Шевченко).
Дуже зворушливо звучала розповідь про поета Ніли Підпалої.
– Якби мене спитали, як одним словом назвати Володю, я б сказала: “Любов…” Він увесь зітканий із любові. Це сенс його життя, його творчості. Свято любив маму – все життя писав свій гімн, свою оду мамі. Дуже любив степ. Любив слово, поезію – особливо творчість Шевченка й Сковороди. Любив народну пісню і класичну музику. І високою, святою була його любов до України. Намагаюся зберегти ту духовну атмосферу нашої родини, яку творив Володя, – сказала, зокрема, Ніла Андріївна. І ще наголосила: – Щастя – це спогад про щастя, яким я живу…
Вона була його Музою за життя і залишається нею вже багато літ.
У рамках конференції працювала ще одна секція – “Роль поетів 60-х рр. ХХ ст. у становленні державності України”, де також прозвучало багато цікавих доповідей.
На імпровізованій виставці книг Володимира Підпалого серед давніших були й нещодавно видані “Золоті джмелі”, а невдовзі має вийти книга “Пішов у дорогу за ластівками”. Його серце боліло за долю України. І рядки поета, часто цитовані в ході конференції, найбільше говорили про нього самого:
Якщо життям прийдешнім
серце б’ється,
воно й болить з великої
любові…
[1]