– Миколо Івановичу, як відомо, нині більшість українців, і полтавців зокрема, у своїх оселях мають телевізори, що розраховані на прийом саме аналогового сигналу. Отже, у них можуть виникнути проблеми із переглядом програм та передач?
– Ми вже сьогодні готові мовити у цифровому форматі. Більше того, вже близько місяця Полтава опромінюється цим цифровим форматом. Мені навіть сказали, що уже є один телеглядач у Полтаві, який приймає наш сигнал. Він, як всі інші, може дивитися наші програми і надалі. Згідно з державною програмою, уряд обіцяє забезпечити через торгівельну мережу відповідними пристроями, які необхідно підключити до телевізорів, які вже є у наших глядачів. До того ж, “Лтава” певний час працюватиме і в аналоговому, і в цифровому форматах. Хочу підкреслити, що урядова програма передбачає безоплатне надання цих пристроїв малозабезпеченим громадянам, щоб і у них не було проблем із отриманням інформації через цифрове телебачення. Причому – протягом доби, адже ще одна новина – “Лтава” у цифровому форматі працюватиме 24 години.
– Наскільки інтенсивно на Полтавщині розбудовується мережа для впровадження цифрового телебачення?
– Ми отримали від Національної ради з питань телебачення та радіомовлення найбільше ліцензій для мовлення в цифровому форматі на території Полтавської області. Взагалі, ми отримали їх стільки, скільки нам потрібно. Хочу пояснити, чому замахнулися на “найбільше”. У нас були проблеми з аналоговим телебаченням, нас і зараз в цьому режимі не бачить північно-західний кут області (Гребінка, Пирятин). Є ще зони непевного прийому. А щодо “цифри”, то ми вже маємо 10 передавачів, які покривають всю область. Будемо навіть покривати частину Київської, Харківської областей, частину Кіровоградської, яку ми покриваємо вже давно аналоговим сигналом. Мені приємно, коли телефонують на прямий ефір із Кіровоградщини і дякують за наші програми.
Всі наші цифрові сигнали будуть розповсюджуватися централізовано з Полтави. Щодо системи поширення, то ми давно й плідно працюємо з полтавським підрозділом концерну РРТ, з його шановним керівником Василем Володимировичем Гребелею. Але зараз настільки швидко розвивається техніка – на полі поширення з’являється новий серйозний гравець, МТС, який гарантує поставку нашого сигналу від телецентру “Лтава” до останньої милі. Ми зараз працюємо з МТС над угодою, маємо взаємні цікаві пропозиції, які приведуть до того, що буде гарантований прийом за допомогою оптоволоконних ліній до кожного передавача, а там уже стоять вежі концерну РРТ, і 10 наших передавачів покриватимуть всю Полтавщину і навіть, як я уже казав, частину сусідніх областей.
– Як відомо, на конкурс до Національної ради з питань телебачення та радіомовлення надійшло чимало заявок (понад тисячу) на право місцевого і регіонального мовлення в “цифрі”. Далеко не всі виграли це право. Чому Полтавська ОДТРК “Лтава” опинилася серед переможців?
– Національна рада оцінювала можливості кожної компанії перш за все за творчим потенціалом і технічними параметрами. Мені приємно відзначити, що оцінювала чисто, прозоро, відверто. Мені також приємно, що всі наші розрахунки і творчі забаганки члени ради сприйняли. Залишається нам тільки працювати, а працювати треба багато. Наприклад, умовою отримання цифрової ліцензії була робота каналу протягом 24-х годин на добу. Ми вже маємо сітку мовлення, будемо активно працювати разом із колегами з інших ОДТРК, але це не буде єдиний канал. Канал “Лтава” залишається, просто мовна сітка буде уніфікованою для всіх регіональних телерадіокомпаній. З ними будемо обмінюватися найцікавішими програмами та передачами. Звичайно, сподіваючись на друзів, ми розуміємо, що найбільшу частину відеопродукції будемо виробляти самі. На всеукраїнському рівні вже визнано пріоритетні напрямки для обміну. Наприклад, дуже високо оцінені наші дитячі програми, і ми готові таку продукцію виробляти для всієї України. Керівництво Держкомтелерадіо вважає, що компанії повинні для обміну надавати те, що вони найкраще виробляють. Мені здається, що ми виробляємо найкраще не тільки дитячі програми. Про це свідчать наші щорічні численні перемоги на всеукраїнських та міжнародних конкурсах і фестивалях. Остаточний варіант співпраці Держкомтелерадіо незабаром відпрацює.
– Чому, на Ваш погляд, саме зараз виникла потреба переходу від аналогового телебачення до цифрового?
– Згідно з планами уряду весь український телеефір має перейти на цифрове мовлення. Але я вважаю, що все відбуватиметься швидше. 2012-й рік буде вирішальним для нашої галузі, адже Україна прийматиме чемпіонат Європи з футболу. Європа хоче нас чути та бачити саме в цифровому форматі. Українське центральне телебачення зараз робить багато, щоб не відставати. А ми також не звикли відставати.
– Ви розпочинали як журналіст і керівник у минулому столітті. Як порівнюєте тодішню ситуацію і нинішню?
– Сьогодні під впливом таких прекрасних гасел, як демократія, свобода слова, дещо розмиваються такі поняття, як дисципліна, праця, обов’язковість, професіоналізм. Багато хто забув і про дієвість. Для чого ми зараз готуємо програми, передачі? Для того, щоб мовлене слово допомогло людям розібратися у неосяжному інформаційному просторі. Але зараз при цій розмитості багато феєрії і мало поступального руху вперед.
Зараз нам доведеться працювати 24 години на добу, на початку – на двох каналах (аналоговому та цифровому). При цьому ніхто нам додаткових виробничих одиниць не додає. І переді мною як генеральним директором зараз постала одна із основних проблем – проблема кадрів. Не побоюся процитувати одного з найжорстокіших керівників минулого століття – “кадри вирішують все”. Причому я маю на увазі творчі кадри. Ми маємо достойний кадровий потенціал, але не на повну потужність ще його використовуємо. Будемо працювати з персоналом, і все у нас буде нормально.
– В одній із програм студії “Укртелефільм” Ви якось заявили, що у Вас планів і роботи – на 150 років. Що вже зроблено з того, і як справи з виконанням запланованого?
– Зважаючи на те, як розвиваються події, уже багато зрушень відбулося. Тоді, коли я це говорив, я ще й гадки не мав про цифрове телебачення. Колись у нас декорації вироблялися зі звичайної фанери, і на ній написано було гуашшю – “Новини”. Я пам’ятаю, як ми були здивовані, коли побачили рухливу телевізійну графіку, на нашому жаргоні – заставку, яка рухається.
А зараз воно все так крутиться…
Наш телеканал “Лтава” вже можна бачити в он-лайн режимі в Інтернеті, давно працює наш сайт (www.ltava.poltava.ua). Отже, ми стали набагато ближче до наших теле- і радіослухачів. Це зобов’язує. Я уже 150 років не витягну, але велику частину запланованого зроблено. Гадаю, ще чимало встигну зробити. Звичайно, не сам, а, як завжди, за допомогою високопрофесійного колективу Полтавської ОДТРК “Лтава”, за підтримки наших телеглядачів і при допомозі нашої влади всіх рівнів. Це те товариство, до якого я творчо простягаю руку, вірю, що її потиснуть, і ми зробимо все, чого від нас очікують люди.
[1]