Сільські сутінки
Неосвітлені села із загрозливими вечірніми вулицями, на жаль, вже давно стали нашими реаліями. І кримінальна статистика значною мірою наповнюється саме за їх рахунок.
Наприклад, із острахом залишаєшся ввечері у Степаненках Біленченківської сільської ради Гадяцького району. Тут – суцільна темрява. Село невелике: всього одна вулиця з півсотнею будинків. Нічного освітлення на ній люди не пам'ятають не те що роки – кілька десятиліть! Є, щоправда, декілька ліхтарів, але слугують вони хіба що місцем для сидіння птахів. “Найближчий справний ліхтар – приблизно за кілометр, у Гадячі”, – розповіли селяни.
Водночас сусідня Біленченківка освітлюється добре. На кожній із вулиць – по кілька ліхтарів, освітлені навіть околиці. Переймається благоустроєм села сільський голова Поліна Макаренко. “Коли десь перегорає лампочка, сільський голова миттю викликає електриків. І світло знову є”, – пояснюють феномен місцеві мешканці. То чому ж тоді у темряві Степаненки, котрі підпорядковані Біленченківській сільській раді? “Справа в тому, що цим селом опікується Гадяч, а не наша сільська рада. Міське керівництво й має відповідати за нього”, – говорить Поліна Макаренко.
Проте в Гадяцькій міській раді заперечили – село Степаненки належить до Біленченківської сільської ради, яка й повинна дбати про розв'язання проблеми з освітленням. Та доки з'ясовується, чиї ж Степаненки, ліхтарі в селі як не працювали, так і не працюють.
Світло – в дефіциті
Натомість у Гадячі з вуличним освітленням незрівнянно краще. У місті функціонують 400 ліхтарів. Кожного року на оплату освітлення з міського бюджету виділяється 240 тисяч гривень, розповідає міський голова Тетяна Савченко. Проте, за її словами, повністю забезпечити ліхтарями все місто неможливо, в основному через щомісячне зростання тарифів на електроенергію.
На початку цього року Міжнародний благодійний фонд “Фонд Олександра Фельдмана” та один із місцевих приватних підприємців пожертвували 26 тисяч гривень для освітлення вулиці Першотравневої. Введення в експлуатацію вуличної електролінії відбулося за рахунок коштів із міського бюджету.
Мешканці вулиці Комарова, що на протилежній околиці міста, кілька років скаржаться на відсутність освітлення вулиці та траси Полтава–Лохвиця, що веде на Київ. Щоправда, останнім часом там з'явилося кілька АЗС, що освітлюють дорогу.
Той факт, що вуличне освітлення – надто дороге задоволення, підтверджує й Диканський селищний голова Валерій Товстій. “Ситуація з освітленням вулиць у Диканьці – не критична. Близько 60 відсотків території селища забезпечено ліхтарями. Та оскільки грошей у бюджеті не вистачає, чимало світильників застарілої модифікації, але ми поступово їх замінюємо. Щороку на оплату вуличного освітлення із селищного бюджету виділяємо близько ста тисяч гривень”, – говорить він.
Полтавські околиці засвітилися
На прохання “Зорі Полтавщини” ситуацію з освітленням в області прокоментував начальник головного управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації Олександр Тонков: “Минулого року на вуличне освітлення населених пунктів області було передбачено кілька мільйонів гривень із Державного бюджету. Та коштів не виділили. Звідси й проблеми. Хоча ситуація з вуличним освітленням, наприклад, у Комсомольську, Миргороді та Нових Санжарах – позитивна”.
За словами Олександра Тонкова, останнім часом освітлення населених пунктів все ж таки покращується. Зокрема це пов'язано з появою диференційованих лічильників обліку використаної електроенергії, тариф яких дещо нижчий.
Але в деяких районах, де відсутні комунальні підприємства, які б утримували мережі зовнішнього освітлення та світлоточки в належному стані, все залишається як і раніше.
Треба додати, що над зовнішніми мережами освітлення у кризові 1990-ті роки добряче “попрацювали” мародери. Ліхтарі зривали разом із дротами, здавали їх на металобрухт. Трапляється це і зараз. Наприклад, не так давно поблизу Білої альтанки в Полтаві хулігани пошкодили чимало світильників. І подібних випадків – безліч. Тож одні скаржаться на відсутність вуличного освітлення, а інші його безжально нищать, занурюючи все в пітьму. То чи варто нарікати тільки на державу?..
[1]