Донедавна і в Україні велася боротьба за покупців. Але останнім часом ситуація кардинально змінилася. На тлі штучно створеного дефіциту на продукти першої необхідності й підігрітого ним ажіотажу (згадаймо лишень “гречану” лихоманку!) з полиць магазинів змітають усе – і якісне, й не дуже.
Пострадянський синдром чи…
Не відлякують покупців ні високі ціни, ні довгі черги. Деякі експерти таку реакцію населення на тимчасові перебої з продуктами пояснюють так званим пострадянським синдромом: у пам’яті старших людей ще не встигли потьмяніти спогади про порожні полиці продуктових магазинів у важкі повоєнні часи, голод 1946–1947 років, непрості 1990-ті… Воно то так, але нині продукти в магазинах скуповують не тільки пенсіонери, а й люди середнього віку та молодь, які не знають, що таке голод чи нестача продуктів… Тож мимоволі закрадається думка про те, що споживчий ажіотаж створений штучно. От тільки кому це вигідно?..
Який наступний?
Нині кожен похід у магазин або на ринок – справжнє випробування: по-перше, для гаманця, по-друге, для нервів. Родинні бюджети не витримують цінового навантаження, а нервова система “здає” від повідомлень про черговий дефіцит – олії, гречки, борошна, овочів, цукру… Продавці не встигають міняти цінники на товарах першої необхідності, ринкові експерти плутаються в прогнозах, а покупці тим часом розкуповують продукти тривалого зберігання, тим самим підігріваючи й без того нездоровий ажіотаж.
Місяць тому, купуючи на базарі капусту по 9 гривень за кілограм, почула від продавця, що незабаром ціна на неї зросте. І от тобі маєш – білоголова вже по 13–14 грн за кіло! Так само постійно та невпинно дорожчають й інші овочі. Експерти лише руками розводять: мовляв, далися взнаки минулорічна аномальна спека, яка різко знизила врожайність, відсутність сучасних овочесховищ для тривалого зберігання продукції та нестача переробних підприємств. Насправді їх ніколи не було достатньо, але до цього певною мірою вирішувалася проблема зберігання й переробки плодоовочевої продукції. Торік ціни на овочі хоч і зростали, однак не настільки стрімко, як цього року…
Але якщо високі ціни на овочі й фрукти в принципі були прогнозованими, то нинішня ситуація на ринку зерна й зернопродуктів майже для всіх стала неприємною несподіванкою. Згадаймо, як минулої осені представники влади всіх рівнів наперебій запевняли, що врожай зернових і круп’яних культур зібраний задовільний, запасів зроблено достатньо, тож продуктового дефіциту не буде. Але, як то кажуть, маємо те, що маємо: ціни щодалі, то більше галопують, із прилавків магазинів зникають то одні, то інші продукти першої необхідності, а повертаються туди вже вдвічі, а то й утричі, дорожчими.
Чиновники продовжують запевняти нас у тому, що об’єктивних причин для стрімкого зростання цін на основні продукти харчування немає. Але… вони вперто повзуть угору. Слідом за гречаною, яка й досі – у дефіциті (на центральному ринку Полтави її продають лише у кількох місцях по 21 грн за кіло, і то – “з-під поли”), настала черга пшоняної й вівсяної круп. Ціни на них збільшуються мало не щодня. Порівняймо: якщо в жовтні 1 кг пшона в Полтаві коштував у середньому 3,5–4 грн, то зараз – 10–11 грн. Тобто маємо триразове подорожчання. Майже така сама ситуація – й з вівсяною крупою. В кількох торговельних мережах вівсяних пластівців у продажу немає, але на базарі їх продають. Але ж ціна!.. Якщо перед Новим роком вівсяну крупу можна було купити по 4–5 грн за 1 кг, то тепер дешевше 12 гривень не знайдеш. І продавці говорять, що така ціна – не межа…
На сайті інформагентства УНІАН із посиланням на департамент інформації і комунікації з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України розміщено повідомлення міністра аграрної політики і продовольства України Миколи Присяжнюка про те, що підвищення цін на вівсяну крупу є черговим ажіотажем. За словами міністра, частка споживання населенням вівсяної крупи майже втричі нижча, ніж гречаної. “Ми виробили 600 тисяч тонн вівса в 2010 році, а для споживання в продовольчому харчуванні необхідно лише 80 тисяч тонн”, – зазначив міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк.
Експерти державного підприємства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” – іншої думки: несприятливі погодні умови влітку 2010 року призвели до суттєвого зниження урожайності вівса, що в свою чергу призвело до поступового вичерпання запасів крупи та зростання ціни на неї. Переважна більшість залишків вівса, що нині зберігається на підприємствах різних форм власності, є посівним матеріалом або фуражним зерном й не може бути використана для переробки на крупи та пластівці. Нині на державному рівні вирішується питання про імпорт крупи вівсяної, щоб стабілізувати цінову ситуацію й задовольнити попит.
Об’єктивних причин для подорожчання продуктів немає
Голова Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Володимир Оніщенко, який коментував ситуацію на прохання “Зорі Полтавщини”, переконаний, що об’єктивних підстав для різкого зростання цін на продукти, зокрема на олію соняшникову та борошно, в нашій області найближчим часом немає:
– Ми повинні розуміти, що зростання цін, яке нещодавно спостерігали по кількох видах основних продуктів харчування, в першу чергу було викликане штучно створеним ажіотажем. Іншими словами, коли споживачі починають масово скуповувати той чи інший товар, ціна на нього закономірно збільшується згідно з принципом “попит породжує пропозицію”. Це – одна з причин подорожчання олії, борошна, круп. І коли таке трапилося, Антимонопольний комітет України застосував законні механізми, щоб стабілізувати цінову ситуацію, зокрема – дав “добро” українським виробникам олії на так звану узгоджену поведінку. Тобто виробники зобов’язалися протягом трьох місяців через роздрібні мережі забезпечувати українського споживача олією соняшниковою за економічно обгрунтованою ціною, яка включає вартість сировини, витрати на виробництво кінцевого продукту, транспортні витрати, торгову надбавку. Така ціна за 1 л олії соняшникової на сьогоднішній день становить 13–13,4 гривні за 1 л. Для задоволення існуючого попиту виробники щомісяця поставлятимуть на внутрішній ринок по 20 тисяч тонн цього продукту. Це саме стільки, скільки мешканці України споживають протягом місяця.
Борошно теж подорожчало, як і олія, та ще й на деякий час зникло з полиць магазинів. Щоправда, цей продукт незабаром знову з’явився у вільному продажу, але за вищою ціною – від 4 до 5 гривень за 1 кг, подорожчавши тим самим більш ніж на 1 гривню. Та й продають тепер борошно здебільшого у 2–5-кілограмовій розфасовці. 1-кілограмові пакети, які користуються найбільшим попитом у покупців, стали рідкістю.
Така ситуація, на думку голови Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Володимира Оніщенка, містить ознаки недобросовісної конкуренції з боку виробників борошна:
– Вони прагнули підзаробити за рахунок створення штучного ажіотажу. Його підігріли покупці, які почали скуповувати борошно, а також інші найбільш популярні продукти. Але нещодавно між Аграрним фондом України і виробниками хліба були укладені угоди про безперебійну доставку борошна на хлібокомбінати. Вирішене також питання доставки борошна в торговельні мережі й забезпечення ним повною мірою споживчого попиту. Тож найближчим часом не повинно виникати проблем ні з наявністю борошна в магазинах, ні з ціною на нього.
Один із чинників стабілізації цін на продукти у нашо
му регіоні, на думку Володимира Оніщенка, – регулярні продовольчі ярмарки, які проводяться в обласному і районних центрах. Так, наприклад, на початку березня в Лубнах на ярмарку можна було купити борошно за ціною до 3 грн за 1 кг, а гречку – по 14 грн.
* * *
Тільки-но повернулася з центрального продовольчого ринку Полтави. Товарів повно – зелень, свіжі овочі, м’ясо, яйця, навіть гречка… Стандартний для весняного сезону й нашого регіону набір продуктів. Але ціни там – немов у Європі. Тож залишила на ринку чималеньку суму, а нічого суттєвого й не купила…
Мимоволі напрошується песимістичний висновок про те, що нас усіх ввели в оману. От тільки не зрозуміло, коли саме – восени, оприлюднивши неправдиві дані про кількість зібраного на українських ланах урожаю, чи роблять це тепер, переконуючи у дефіциті основних продуктів харчування і необхідності підвищення на них цін. А ще виникають запитання: який із продуктів найближчим часом теж стане дефіцитним, хто на цьому ажіотажі “гріє руки” й коли усе це врешті-решт закінчиться?..
[1]