Й незабутнім для нього залишається вчитель Михайло Білодід, який багато в чому визначив його подальшу долю. А народився Віктор Баранов у селі Кривуші Кременчуцького району. Закінчив Київський державний університет імені Т.Г.Шевченка, філолог, вивчав молдавську й румунську мови. Нині він – голова Київської організації Національної спілки письменників України, головний редактор літературного журналу “Київ”, голова наглядової ради Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика – це далеко не повний перелік професійних і громадських обов’язків лауреата багатьох літературних премій, заслуженого діяча мистецтв України й автора 15 книг поезії та прози, численних перекладів (зокрема із молдавської та румунської мов).
Звичайно ж, він найбільше розповідав своїм слухачам про журнал “Київ”, який очолює впродовж останніх семи років, – один із небагатьох письменницьких часописів, які ще видаються в Україні, – про його авторів, тематику, традиції.
А студенти, серед яких, до того ж, було чимало майбутніх журналістів, – народ допитливий. Тож гостеві довелося відповідати на численні запитання, серед яких були: “Як Ви прийшли в літературу?”, “Чи працює Спілка письменників, як оцінюєте її керівництво?”, “Які твори порадите прочитати?”, “Як оцінюєте рішення Василя Шкляра відтермінувати одержання Шевченківської премії?”, “Як сьогодні в Україні зробити письменницьку кар’єру?”
А ось запитання “Яке Ваше ставлення до поезії, чи пробували самі писати вірші?” дещо спантеличило письменника. Автору записки, виходить, не відомо про те, що Віктора Баранова в Україні й у світі знають у першу чергу за його віршем “До українців”, який звучить як пісня в ефірі (музику написав Теодор Кукурудза) ще з 1989 року. Тож письменник прочитав цей та ще кілька своїх віршів, а його романи із нової книги “Не вір, не бійся, не проси”, яка об’єднала три твори (окрім того, що дав назву книжці, ще “Притула” та “Смерть по-білому”), студенти відтепер матимуть змогу прочитати. До того ж мають і автограф письменника, котрий наголошував, що читачі сьогодні знову шукають правди та відповідей на свої найзлободенніші питання в творах сучасної української літератури – талановитої, самобутньої, цікавої. Треба додати, що такими є і романи Віктора Баранова. А кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Ганна Радько, дякуючи від імені колективу викладачів і студентів педуніверситету за цікаву зустріч, наголосила, що якби Віктор Баранов написав лише один вірш – “До українців”, і тоді його ім’я було б вагомим в українській літературі.
[1]