“У школі моя спортивна кар’єра закінчилася, не почавшись, – усміхається Катерина Ваніна. – Я не те що не піднімала гирі, а й не бачила цих снарядів”. Приголомшливо успішний старт її спортивної кар’єри пов’язаний із вступом у 2003 році до Полтавського кооперативного технікуму. Авжеж, стільки нових і важливих предметів додалось тоді для вивчення вчорашній школярці. Що на їх тлі міг віщувати перший у навчальному році урок фізкультури? Хвилювання, але винятково радісне, навіювала хіба та обставина, що заняття проходило на стадіоні “Ворскла”. Напевно, тим, хто марить майбутніми спортивними перемогами, гордовитий брязкіт медалей вчувається вже з перших сантиметрів його території, але звичайних студентів подібні мрії не турбували. Вони виконували завдання на біговій дистанції. А заслужений тренер України Олег Мороз тим часом уже запримітив у гурті бігунів майбутню чемпіонку – Катю Ваніну.
– Спочатку я сумнівалася, – не приховує Катерина, – але все ж прийняла пропозицію тренера прийти й спробувати свої сили. Втім, жодних феноменальних відкриттів не відбулося. Гирю вагою
8 кілограмів я змогла підняти разів п’ятнадцять. Але Олег Арсенійович твердо переконував, що я зможу досягти результатів, треба тільки наполегливо вчитися, відпрацьовувати техніку… І через півроку на міжнародному турнірі в Житомирі я вже виконала норматив майстра спорту.
Та через кілька місяців після початку тренувань Катя зрозуміла, що спорт її уже не відпустить.
За формуванням відповідального ставлення до відвідування занять прийшло й бажання викладатись по максимуму. Байдуже, що тремтять руки й лопаються мозолі, – перемога варта зусиль.
…Я ніби випадково затримую погляд на руках моєї співрозмовниці й роздивляюся вишуканий розпис на нігтях – авжеж, жінка завжди залишається жінкою: зі своїм непереборним потягом до краси, зі своїм світосприйняттям і непомірно високим почуттям відповідальності…
Першу перемогу Ваніна здобула на змаганнях місцевого рівня в Полтаві. 16-кілограмову гирю дівчина підняла 160 разів! Успішний результат спонукав нарешті зізнатися про своє спортивне захоплення батькам. Приїхала студентка на вихідні у рідне Голобородьківське Карлівського району. Мало сказати подивувала – спантеличила! Мама, Валентина Олексіївна, й досі зізнається, що не розуміє, що її дитина в тому гирьовому спорті робить…
Перемога на чемпіонаті України в 2004 році (203 піднімання 16-кілограмової гирі за 10 хвилин) забезпечила Ваніній “квиток” на чемпіонат світу, який проходив у Німеччині. На змаганнях такого масштабу вона дебютувала як срібна призерка. Результат був неабияким подразником: срібло ж – не золото! Тож знову тремтіли руки, рвалися мозолі, загартовувався характер перемогами на всеукраїнському рівні. Й 2006-го спортивні дороги знову привели Ваніну на чемпіонат світу – в латвійське місто Огре. Там вона встановила світовий рекорд – 254 піднімання
16-кілограмової гирі за 10 хвилин. Гімн України лунав на честь золотої призерки й наступного року на чемпіонатах світу та Європи.
– Це найсолодша мить, коли ти піднімаєшся на п’єдестал і кожною клітинкою тіла, мозку вбираєш цю музику. Мені тоді здається, що я десь за хмарами. Адже на початку тренувань шлях до досягнення був незбагненно далеким. Втім, не гаючи часу, тієї ж миті хочеться вже починати змагання за наступну перемогу!
2008-го Ваніна не тільки продовжила свої тріумфальні виступи на змаганнях найвищого рівня, а й отримала значок та посвідчення заслуженого майстра спорту України. Результативним був для Катерини й позаминулий рік, але змістовно новим у своєму спортивному житті Ваніна вважає 2010-й. Вона вперше взяла участь у змаганнях за версіями Всеросійського союзу гирьового спорту й посіла друге місце. Майстерність довелося демонструвати з гирею, що важила вже аж 24 кілограми.
Шлях до все вагоміших спортивних перемог триває. І завдання ускладнюють не тільки жорсткі умови змагань, а й саме життя. Тепер на тренування потрібно знаходити час уже не після занять у технікумі чи, як було згодом, лекцій у Полтавській державній аграрній академії, а по закінченні робочого дня. Катерина Ваніна працює головним спеціалістом у відділі економіки Полтавської райдержадміністрації.
– Як і у кожної людини, у мене бувають моменти, коли після роботи хочеш просто відпочити, але я переборюю себе і йду на тренування, адже розумію, що насправді хочу жити саме так.
Винагорода за таку боротьбу – не тільки медалі, а й враження. Катерині Ваніній – рекордсменці, чемпіонці світу з гирьового спорту – стільки щастя подарувало відвідання Діснейленду! А з яким захопленням вона рибалила в Тихому океані! Втім, то відпочинок екзотичний, не на щодень. У домашніх же умовах для Ваніної поняття вільного часу споріднене зі звичайнісіньким в’язанням – гачком, спицями – вмить усі думки виструнчуються у візерункову гармонію.
А ще Катерина не зраджує своїй шкільній закоханості в поезію – продовжує писати вірші. Хіба від тих римованих рядків заховаєшся, коли самі наздоганяють – хоч серед міста, хоч у потязі чи на березі річки. Залюбки чемпіонка береться й за написання весільних привітань – то одній подрузі, то іншій. На свою ж другу половинку рекордсменка ще чекає.
– Я поважаю чоловіків, яким подобаються сильні жінки. Для мене це важливо, адже я і гирьовий спорт – це сьогодні, як та пісня, з якої слів не викинеш, – сміється моя чарівна співрозмовниця.
…А весна тим часом стрімко і впевнено набирає сили. Їй уже час в'язати зелену гармонію для парків, садів, лісів. Час наділяти квіти переможною силою. До речі, серце Катерини Ваніної змушують сильніше калатати червоні гладіолуси, троянди і хризантеми…
[1]