Свої твори ( а цього разу це малярство й різьба по дереву) він уже традиційно виставляє у залі Полтавського краєзнавчого музею, з яким, як зазначила, відкриваючи вернісаж, його директор Катерина Фесик, тісно співпрацює.
Минулого року в березні виставка майстра була відкрита в столичній галереї "Мистецька збірка", і там Павла Волика представляли як "сучасного Куїнджі", хоч сам він не прагне порівнювати свій доробок із класиками.
Павло Іванович не раз наголошував, що художник повинен зображувати те, що він сам найбільше любить. А він любить безмежно свою рідну землю – котелевський край, де виростав, Полтавщину, Україну. І його сонячна любов наповнює кожен із творів, промовистий уже в назві: "Край неба палає", "Місяць бринить", "Козацькі хрести" "Сині вільхи", "За обрій", "Вічність", "Ой, діброво…", "Стара груша зацвіла", "Кущ калини". І зізнається: "Хочу літати"! І в цьому полотні так багато неба, такий простір – справжня висота! Висота його серця, його любові.
На урочистості з нагоди відкриття виставки художника прийшли привітати начальник управління культури облдержадміністрації Геннадій Фасій, проректор із науково-педагогічної роботи національного технічного університету Петро Шемет разом із когортою колег, голова обласної організації НСХУ Юрій Самойленко, приїхала делегація земляків на чолі з головою Котелевської районної ради Василем Тимошенком. Для ювіляра та гостей вернісажу співав камерний хор імені Павла Лиманського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (художній керівник і диригент – Сергій Жмайло), солістка обласної філармонії Леся Гринчук. І тут же історик мистецтв із Житомира Анатолій Шевчук презентував свою монографію "Павло Волик", над якою працював упродовж чотирьох років. Іменинник подарував перші екземпляри грунтовного дослідження музеєві й обласній бібліотеці, колегам і землякам.
[1]