За нинішніми планами, через два-три роки на “Глобинському свинокомплексі” буде утримуватись уже 15 тисяч свиноматок (нині їх – 4300), а щорічна товарна цифра поголів’я має досягти 450 тисяч. Зрозуміло, як такі зміни впливатимуть і на зайнятість населення (за рахунок створення нових робочих місць), і на наповнення бюджетів сільських рад, на територіях котрих будуть “виростати” нові майданчики свинокомплексу. Адже законодавство зобов’язує сплачувати кошти, вже виходячи із самої проектної вартості об’єкта. А це в межах 100 – 150 тисяч гривень за ферму. У якому селі такі гроші зайві? Де їх не потребують ФАП, школа, Будинок культури?
До цих же соціальних реалій та перспектив можна додати
й відрахування до Пенсійного фонду, й інші податки, сплачені із зарплат колективу. Сьогодні на свинокомплексі задіяно 400 працівників. Із введенням в експлуатацію планових об’єктів у нинішньому році має додатися ще близько 150 робочих місць.
Оживають у селах спустошені людським недбальством напівзруйновані ферми. Щоправда, після реконструкції вони нічим не нагадують своїх попередниць. На стадії здачі сьогодні – племінна ферма в селі Шепелівка. На ній зможуть працювати й ті люди, які трудилися тут раніше, втім, уявлення про умови роботи їм доведеться змінити кардинально. Видовище борсання брудних хрюшок на підстилці з соломи так і залишиться тільки у їхній пам’яті. Оснащення на фермі на 90% новітнє. Невдовзі туди завезуть свиноматок із Ірландії. І навіть перед тим, як зайти до “мандрівниць”, працівнику доведеться приймати душ, вдягати спеціальний одяг. Отака чудасія, а серйозно кажучи, – свідчення впровадження нових технологій у такому традиційному для українців виді господарювання, як свинарство.
До складу “Глобинського свинокомплексу”, який, до речі, є племінним репродуктором із розведення породи Ландрас, входить ряд ферм-майданчиків, що розташовані у самому Глобиному, на території району та за його межами – селі Оболонь Семенівського району. Майданчики поділяються в залежності від того, на яке поголів’я вони розраховані. Наприклад, у репродукторі перебувають свиноматки та поросята протягом 24 – 27 днів після народження. Потім їх перевозять на інший майданчик: стадія “дорощування” для хрюшок триває доти, доки ваги під ними не покажуть
30 кілограмів. Третя стадія – це відгодівля до 120 кілограмів.
Діяльність свинокомплексу повністю відповідає заявленому в назві статусу науково-виробничого підприємства. Шукаючи заміну вітчизняним породам свиней, які не влаштовують виробників (причина – потребують багато корму (великий шлунок) і при цьому повільно ростуть), “глобинці” об’їздили вже багато європейських країн. Привозили свиноматок і з Франції, і з Чехії. А нещодавно проторували доріжку і в заокеанську Канаду. Однак не варто думати, що, вдало вибравши породу, відразу ж можна забути про науковий підхід до справи. Лише в третьому поколінні вдається отримати поголів’я з бажаними м’ясними якостями.
Звісно, особливі вимоги на свинокомплексі й щодо відгодівлі поголів’я. Тут є свій елеватор, зерносховища, комбікормовий завод. Тож раціон складають винятково натуральні корми власного виробництва з додаванням комплексу вітамінів та мінералів (премікс). Останнє забезпечує тваринам міцний імунітет, сприяє підвищенню поживної цінності комбікормів, тобто є запорукою повноцінного розвитку тварин.
– За таких умов, припустімо, на три кілограми спожитого комбікорму свиня набирає один кілограм живої ваги, – говорить керівник групи підприємств “Глобино” Олександр Васильович Кузьмінський. – Тоді як у підсобних господарствах, де люди зазвичай не забезпечують тваринам належної вітамінної підтримки, замість трьох із половиною доведеться витратити п’ять кілограмів комбікорму.
– Будь-який комбікорм, – додає директор “Глобинського свинокомплексу” Василь Васильович Старобор, – чи той, яким годуємо малих свиней, чи той, що розрахований на великих, містить ячмінь, пшеницю, кукурудзу, сою, шрот соняшнику, висівки, крейду, сіль та піввідсотка від маси цієї суміші преміксу. І зовсім не зрозуміло, чому іноді люди так насторожено ставляться до цієї добавки. Справа, очевидно, у відсутності знань та підміні понять.
Не нашкодь
Особливо прискіпливо на підприємстві ставляться до вимог екологічної безпеки. І підтвердженням того, що це не просто модне гасло, а реальний стан справ, стала підтримка іноземних інвесторів: ідеться про те, що співробітничають з “Глобино”, зокрема, одна зі структур Міжнародного банку реконструкції та розвитку і Європейський банк реконструкції та розвитку, які виділяють кредити під реалізацію проектів тільки тим лідерам галузі, діяльність яких грунтується на дбайливому ставленні до навколишнього природного середовища, застосуванні енергоощадних технологій, соціальному захисті працівників.
– Ми жодного разу за всю нашу діяльність не отримували приписів щодо якоїсь екологічної шкоди, – наголошує керівник групи підприємств “Глобино” Олександр Кузьмінський. – Та й, зізнаюся, для мене це справді принципове питання. Беручись за реконструкцію старих ферм, ми отримували приміщення, обладнані гноєсховищами з усіма відповідними документами на них, і могли б туди звозити гній для утилізації. Але ж не робимо цього. Ми за власною ініціативою почали шукати шляхи вирішення питання за сучасними стандартами. У наших свинарниках – спеціальна підлога-решітка, під якою розміщена “ванна” для гною – система повністю герметична. За новітніми технологіями, які ми впроваджуємо, нічого від тих виділень не залишається: тверда фракція відбирається, а рідка проходить через спеціальну установку й доводиться до стану поливної води. Все це, звісно, ще потребує удосконалення, і ми з ентузіазмом працюємо. На м’ясокомбінаті вже будуються біогазові установки, куди будуть звозити тверду фракцію зі свиноферм, і разом із відходами з самого м’ясокомбінату вона перероблятиметься в газ, а він у свою чергу – в електричний струм. Згодом ми плануємо будувати біогазові установки й на свинокомплексі.
Ясна річ, розповіді про подібне викликають у першу чергу щире здивування, і не треба думати, що це тільки тому, що ми ще ніяк не освоїмо провідні європейські технології. Те, що для підприємства Олександра Кузьмінського – реальне завдання й повсякденна робота, для багатьох господарств у економічно благополучному зарубіжжі – фантастика.
До речі, коли постає питання про будівництво нової лінії свинокомплексу, дозвіл екологів – обов’язкова умова. Існують і певні норми щодо відстані, яка має бути між населеним пунктом та свинофермою, – в залежності від чисельності поголів’я. Бо, чого там лукавити, свинарник – не парфумерна фабрика, але, напевно, подібні бідкання звучать щонайменше дивно на землі, де сало здавна було, є й буде національною стравою, де чи не в кожного істинного селянина-господаря у сараї рохкає свій П’ятачок.
Свого часу замислитись про необхідність створити ТОВ НВП “Глобинський свинокомплекс” і таким чином забезпечити ТОВ “Глобинський м’ясокомбінат” власною сировиною Олександра Кузьмінського змусили виробничі обставини: вітчизняної сировини для повноцінної роботи підприємства не вистачало (тваринництво в Україні різко пішло на спад), а привезена
з-за кордону розчаровувала низькою якістю. Тож потрібно було шукати вихід. Адже вже у минулому залишилися будні з 1998 року, коли Кузьмінський наважився взяти в оренду з правом викупу бойню заготконтори, – починання виросло в стабільне підприємство, яке вимагало все серйозніших оборотів.
Сьогодні потужності м’ясоко
мбінату – 2 тисячі тонн ковбаси на місяць. Це 8% продукції даного виду на ринку України. Підприємство – переможець багатьох конкурсів у галузі. Нещодавно на “Глобинському м’ясокомбінаті” введено в експлуатацію надсучасний забійний цех, який не має аналогів ні в Україні, ні в багатьох інших країнах.
– Проектувала його австрійська фірма, але ідея в основі наша, колективна, – пояснює Олександр Васильович. – Ми висунули до цього цеху найвищі санітарно-гігієнічні вимоги.
Саме результативна діяльність групи підприємств “Глобино” (а це, крім уже названих підприємств, – і ПАТ “Глобинський маслозавод”, і будівельна фірма “Дніпро”) – той чинник, який, за словами голови Глобинської райдержадміністрації Юрія Мацака, дозволив району за рейтинговою оцінкою соціально-економічного розвитку міст і сіл за дев’ять місяців минулого року зайняти перше почесне місце в області. Ефективний шлях розвитку “Глобино”, де працюють близько 3,5 тисячі осіб, забезпечує суттєві надходження в місцеві бюджети, виводить на новий, науково обгрунтований та економічно вигідний, рівень свинарство. Сьогодні в “Глобино” визначають і свої резони щодо відновлення й примноження в районі поголів’я ВРХ. А за всім цим – робочі місця, зарплати й підтримка соціальної сфери – перспективи, що не байдужі кожному.
“Зоря Полтавщини”
[1]