Із доповіддю виступив народний депутат України Петро Ющенко, він проаналізував внесок українства у становлення світової цивілізації, починаючи із часів Геродота й до наших днів. А його виступ ілюстрували на табло портрети, зібрані ним у Національній галереї.
Всі учасники парламентських слухань акцентували, що проект “Українці в світі” надзвичайно важливий. Заступник міністра закордонних справ Руслан Демченко зазначив, що він “має посісти одне з чільних місць у системній роботі з популяризації історичної спадщини та культурних здобутків України, зміцненні її міжнародного іміджу як європейської держави, що відіграла і продовжує відігравати значну роль у розвиткові сучасної цивілізації”. Він розповів, що МЗС всіляко сприяло створенню галереї – дипломати допомагали віднаходити дані про відомих українців із діаспори, а також запевнив, що й надалі підтримуватиме проект, адже у складі дипломатичних представництв України уже створено 22 культурно-інформаційних центри в багатьох країнах і планується відкриття нових.
Аудиторія з великим зацікавленням слухала виступи заступника міністра культури України Вікторії Лісничої, доктора філологічних наук, професора, академіка Петра Кононенка, кандидата історичних наук, співробітника Інституту історії України НАНУ Руслани Маньковської (вона зачитала виступ доктора історичних наук, професора, академіка, Героя України Петра Тронька, котрий не зміг взяти участь у зібранні), а також єпископа Вишгородського Єпіфанія, народних депутатів України – голови Комітету ВР з питань культури і духовності Володимира Яворівського, голови Комітету ВР з прав людини Олега Зарубінського, Володимира Мойсика, Григорія Омельченка, Лілії Григорович, поетів, державних і громадських діячів, Героїв України Івана Драча й Дмитра Павличка та ще багатьох учасників парламентських слухань.
Зокрема Дмитро Павличко як голова Української всесвітньої координаційної ради, академік НАН України Микола Жулинський, президент Європейського конгресу українців, перший заступник президента Світового конгресу українців, голови Державного самоврядування українців Угорщини та Товариства української культури в Угорщині Ярослава Хортяні наголошували, що дуже важливою залишається проблема на рівні нашої влади щодо налагодження стосунків із українцями за кордоном, адже українська діаспора відіграє значну роль у світі, до того ж вона найчисельніша й найактивніша. Це великий набуток нашої держави – у період бездержавності, нагадав Микола Жулинський, “саме українці за кордоном підтримували авторитет України, боролися, утверджували дуже багато тих цінностей і пріоритетів, які ми не могли утверджувати тут, в Україні, зберігали нашу мову і культуру… Ці українці витворили той колосальний потенціал, який повинен бути нами обрахований, підтриманий і збережений. Це – обов’язок нашої держави. Закордонне українство обов’язково треба розглядати у контексті нашого національного гуманітарного простору”.
Ярослава Хортяні наголосила, що закордонні українці – це невід’ємна частина української нації, і від їхнього імені вона вимагає, щоб державні службовці в Україні виконували закон про мову і щоб, знову ж таки – дотримуючись закону, не сміли заперечувати, що Голодомор в Україні був геноцидом, – тут сперечатися, досліджуючи минуле, мають право лише історики. Зал гаряче підтримав ці вимоги, а відтак і не захотів слухати виступ народного депутата України Юрія Болдирєва, який звернувся до присутніх російською мовою. Початок його виступу буквально “заплескали” і вигуками “Ганьба!” змусили залишити трибуну.
Слушним було і зауваження поета Івана Драча про те, що Україна має достатньо своїх героїв, і до них не слід включати державних діячів інших країн та тих вихідців із України, котрі не ідентифікували себе українцями.
До парламентських слухань підготовлено проект рекомендацій Кабінету Міністрів, яким передбачено, що уряд має розробити Державну цільову програму формування позитивного міжнародного іміджу України на період до 2015 року, розробити програму пошуку і повернення архівів видатних особистостей. Пропонується також розглянути можливість збільшення з 2011 року фінансування відповідних архівних установ України для створення єдиного банку даних про перебування українських архівних документів та документів про Україну в державних, інституційних, приватних архівах за кордоном та проведення дослідницьких робіт в архівних установах іноземних держав з метою пошуку документів з історії України та документів, незаконно переміщених за її межі. Проектом передбачається, що уряд має розглянути можливість надання Центральному державному архіву зарубіжної україністики статусу музею-архіву з огляду на те, що до його фондів входять не лише документи, але й особисті речі та колекції українських емігрантів.
Учасники парламентських слухань звернулися до Кабміну з пропозицією, щоб уряд дозволив розмістити портретну галерею “Українці в світі” в приміщенні Національного культурно-мистецького та музейного комплексу “Мистецький арсенал” після завершення там ремонтно-будівельних робіт.
У матеріалах, підготовлених до парламентських слухань, зокрема, йдеться й про те, що на сьогодні пам'ятники, пам'ятні знаки та меморіальні дошки, присвячені видатним діячам української історії та культури України або подіям, пов'язаним із історією України, встановлено у 38 країнах світу. У 29 країнах встановлено 65 пам'ятників, пам'ятних знаків та меморіальних дощок на вшанування пам’яті Тараса Шевченка. Встановлено пам'ятні знаки жертвам Голодомору в Україні 1932–1933 років у Варшаві й Кракові (Польща), Мюнхені (Німеччина), Будапешті (Угорщина), Буенос-Айресі (Аргентина). Крім цього, опрацьовуються питання щодо спорудження пам'ятників Михайлу Грушевському в м. Холмі (Польща), Івану Котляревському в м. Бендери (Придністровський регіон Республіки Молдова), Пилипу Орлику в Крістіанстаді (Швеція) та Мінську (Білорусь), Григорію Орлику в м. Нансі (Франція), Івану Франку в
м. Ліпіку (Хорватія).
І тут ми знову бачимо імена наших земляків – полтавців. Десятки їх було названо чи не всіма доповідачами упродовж парламентських слухань – в усіх напрямках людської діяльності, в усіх сферах науки й творчості. І якщо Україну визнано духовною колискою людства, то маємо пишатися тим, що Полтавщина має славу духовної колиски України – маємо берегти й примножувати її.
“Зоря Полтавщини”
[1]