До поняття “права людини” світове співтовариство йшло довго. Вперше про права особистості заговорили французькі просвітителі Вольтер і Жан-Жак Руссо. Але минуло ще майже два сторіччя, перш ніж було прийнято загальний кодекс прав людини. 10 грудня 1948 року Організація Об'єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини, що проголошує права особистості, цивільні й політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу й особисту недоторканність, свободу совісті та інші). В основу документа поклали всі напрацювання людської думки, які були на той момент у даному питанні. Це стало першим досвідом колективної розробки універсального документа з прав людини.
Положення Загальної декларації прав людини стали підвалиною понад 80 міжнародних договорів та декларацій з прав людини, величезної кількості регіональних конвенцій з прав людини, національних законів про права людини і конституцій держав.
Успішне здійснення Загальної декларації привело до ухвалення в 1976 році Міжнародного пакту про цивільні й політичні права й Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. У них закріплено такі “повсякденні” права, як право на життя, на рівність перед законом, на вільне вираження думок, на працю, на соціальне забезпечення і на освіту. У сукупності з Загальною декларацією ці пакти складають Міжнародний білль про права людини.
Варто пам’ятати, що права людини та права громадянина тісно пов’язані, однак не є тотожними поняттями. Громадянин – людина, яка законом визначається юридично приналежною до певної держави. Якщо права людини закріплені в міжнародно-правових актах, то права громадянина – в конституції певної держави.
У кожній сфері діяльності людини є свої права та обов’язки, передбачені законодавством. Так, наприклад, взаємостосунки лікаря й пацієнта в Україні є основою регулювання вітчизняного медичного законодавства. Сьогодні очевидно, що в умовах реформування галузі охорони здоров’я відносини між пацієнтами й системою охорони здоров’я переходять у сферу цивільно-правового регулювання. Найважливіші цінності людини – життя й здоров’я – стають предметом цивільно-правових угод. У зв’язку з цим все необхіднішим стає й більш чітке визначення прав та обов’язків пацієнта.
Прийняття Загальної декларації прав людини стало справжнім проривом в утвердженні ідеалів гуманізму, добра і справедливості на нашій планеті.
[1]