Тож нині й листоношам доводиться почуватися майже політичними аналітиками та художніми критиками в одній особі – щоб переконливо порадити кожному видання до вподоби. Втім, чого там лукавити, більшу дієвість має інше мистецтво – мистецтво щирого спілкування. А без нього в поштовій справі, як без повітря, – хто ним не володіє, довго тут не затримується. “Наша робота – це ж сфера обслуговування, – говорить Інна Харченко, – весь час потрібно шукати підхід до клієнта: хтось хоче переслати переказ, хтось – відправити посилку, але не знає, як правильно це зробити, тож без нашої допомоги їм не обійтися”.
ЦПЗ № 9 силами 285 співробітників обслуговує два райони – Хорольський та Семенівський. На пошту йдуть працювати переважно жінки – погодьтесь, це вже навіть певний стереотип. Втім, на кожне правило завжди віднайдеться й виняток: навіть серед листонош центру є кілька чоловіків. Як тут не пригадати їхнього колегу з мультяшного села Простоквашино?!
У реальності ж у сільській місцевості – тобто там, де й відстані куди значніші, й дороги не рідко вибоїсті, – важку поштарську сумку прилаштовує на велосипед жіночка, якій вже за сорок. Однак це зовсім не означає, що молодь, захоплена різними видами сучасного (мобільного) зв’язку, зовсім втратила інтерес до поштового. У райцентрі ситуація інша: лише протягом останнього року працювати листоношами в Хоролі почали четверо дівчат.
Передплатна кампанія набирає обертів. Приємно, що серед багатьох видань люди часто обирають “Зорю Полтавщини” – газету рідного краю. Тож будьмо й надалі разом!
“Зоря Полтавщини”
[1]