Зайшовши у під’їзд малосімейної п'ятиповерхівки по вулиці Погрібняка, 23, у Зінькові, звертаєш увагу на чистоту і порядок. Дбайливо пофарбовано, побілено, на вікнах – квіти у горщиках. І оголошення на кожному поверсі, де сусідів і гостей просять не смітити, не псувати двері та панелі. Дитячий майданчик у дворі теж доглянутий.
– Двері були розбиті, ми їх поміняли. По черзі прибираємо коридори і сходи. Це все ініціатива мешканців і нашої активістки Валентини Крамаренко. Ми, старожили, які мешкають тут багато років, весь час намагаємось щось робити для свого будинку, – говорить пенсіонерка Марія Гунько.
Видно, що жителі не байдужі до свого спільного дому, побуту. І коли минулого року тут виникла проблема, ця адреса була “на слуху” в багатьох інстанціях у Зінькові, Полтаві і Києві. Мешканців попередили, що відомча котельня аграрного ліцею, яка опалювала навчальний заклад, його гуртожиток і названу багатоповерхівку, восени 2009-го не буде постачати тепло.
– Ще кілька років тому в міській раді нам сказали, що планується будівництво міні-топкової для нашого будинку, аби не залежати від енергозатратної великої котельні, – розповідає жінка. – Був навіть виготовлений у Полтаві проект, і жителі погодилися внести посильну частку на цю топкову. Але її так і не побудували… Райдержадміністрація прийняла розпорядження, а міська рада – рішення про переведення нашого будинку на індивідуальне опалення. Нас із цього приводу ніхто не збирав, нічого не розповіли, як і що буде. Хтось із мешканців цю невтішну новину почув від людей, хтось – по радіо. 26 вересня минулого року, перед початком опалювального сезону, зібрали збори мешканців і повідомили, що наші квартири не будуть підключені до котельні ліцею.
Виявилося, що звичного опалення вже не буде, а кожен мусить потурбуватися про обігрів свого помешкання самостійно: за кілька місяців придбати котел і всі супутні матеріали, що коштують загалом від 3 до 6 тисяч гривень. Мешканці, які були проти переходу на “індивідуалку”, висували й такий аргумент – у будинку переважно однокімнатні квартири з маленькими кухнями, і людям фактично доведеться спати в одному приміщенні з увімкненим газовим приладом. Вентиляція розрахована лише на 2-конфорочні плити, і якщо одночасно в усіх працюватимуть ще й котли, це може призвести до непередбачуваних наслідків.
– Чимало мешканців зимували з електричними обігрівачами, грілися за допомогою увімкнених духовок. Спочатку ми добивалися міні-котельні, а тоді, як побачили, що вороття назад немає, змирилися, тільки ж хочемо, щоб за цими котлами, які встановлюють люди, був належний нагляд, щоб вони були справді безпечні. Багато котлів наймані майстри поставили, а газовики їх не обслуговують, – продовжує Марія Григорівна. – А як це навантаження витримають стіни, адже їх пробивають наскрізь, щоб вивести “димохід” назовні? Дим іде в сусідські вікна. Особисто мені було краще з нормальними батареями. Платили немало, зате тільки в опалювальний сезон, була фіксована сума, і ми отримували гарантовану послугу.
Восени 2009-го до редакції “Зорі Полтавщини” зателефонувала мешканка згаданого будинку – Марія Блажко. Вона висловлювала свою незгоду з нововведенням і була обурена тим, що з думкою людей не порахувалися, змушують ставити котли у маленьких квартирах з 12-метровими кімнатами. Ініціативна група зверталася до різних інстанцій, переконувала, що малосімейка для індивідуального способу обігріву не пристосована. У відповідь люди отримували різні пояснення про те, що Державні будівельні норми допускають встановлювати газові апарати з герметичною камерою і відводом продуктів згоряння через зовнішню стіну будинку в житлових приміщеннях.
Першу зиму люди з новим опаленням вже пережили. І тепер, влітку, думають про наступну й діляться досвідом:
– Ми провели котел у квартиру в листопаді минулого року, вже холодненько було, – каже мешканка будинку Галина Рудяшкіна. – Нам він обійшовся у 3 тисячі гривень плюс тисяча за роботу, плюс труби, загалом – близько 7 тисяч. Зборів мешканців не було до осені, а розпорядження про перехід з’явилося ще весною чи літом. Тобто ми про це знали, але багато хто побоювався “індивідуалки”. Треба було роз’яснити людям, що у цій справі безпечно, а що – небезпечно. Цього не зробили. Котел у мене на кухні, опалює і гріє воду. Зараз перевела на літній режим – тільки нагрів води. Відразу страшно було, що він гудів, потім звикли. Майстер поставив усе доступно, якщо виникають якісь питання – відразу йому телефоную. Якщо чесно, то я вже задоволена. Сплачую тільки за фактично використаний газ. Можу сама регулювати температуру.
– Минула зима була холодна, але скарг із вул. Погрібняка, 23, не надходило, – коментує міський голова Зінькова Микола Шум. – З 90 квартир названого будинку непереобладнані на індивідуальне опалення близько 12. У них, найімовірніше, ніхто не проживає. Вже заготовлені труби для заміни газопроводу в цьому будинку. Міською радою передані в Диканьку, в проектну групу, листи з проханням відкоригувати технічну документацію. Як тільки вона буде скоригована, працівники газового управління, у якого є в наявності труби зовнішнього будинкового газопроводу, замінять їх на більший діаметр, щоб не трапилося нестачі газу у “пікові” дні. Кошти на це у міському бюджеті на 2010 рік передбачені. До 1 жовтня ми цю роботу повинні виконати. У Зінькові децентралізація опалення закінчена.
– І є вигода від цього?
– У багатоквартирних будинках мешканці стали менше платити за опалення, тому що оплачують тільки спожитий газ. У розцінках за тепло закладені вартість газу, електроенергії для котельні, зарплата операторам тощо. Для організацій вигода у тому, що кожна може отримувати те тепло, яке бажає, а не те, що подає центральна котельня. Децентралізація завдала збитків тільки нашому комунальному підприємству. Централізоване теплопостачання – справа затратна, коли треба акумулювати значні кошти, а це не завжди вдається.
– Люди говорили, що котли почали ставити в листопаді
–грудні, тобто частину холодної пори року мешканці залишалися без опалення…
– Нині ще є проблеми по цьому будинку, не закінчена заміна зовнішніх труб і в деяких квартирах, можливо, з порушенням встановили котли і їх досі не прийнято в експлуатацію газовим управлінням. Ці питання вирішаться в робочому порядку, – запевняє Микола Шум. – Малозабезпеченим сім’ям, які звернулися до нас, місто надало матеріальну допомогу.
Як і кожна справа, перехід на індивідуальне опалення квартир має свої плюси і мінуси. Але в Зінькові цей етап вже пройдено. Наскільки вдало – покаже час. Можливо, свої корективи внесе й підвищення цін на газ для населення.
Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”
[1]