"Пляшкових" історій десятки. Течія створює дива. У 1784 році японець Мат-суяма відправився на пошуки скарбів. Але його корабель затонув. І він із командою зостався без харчів та питної води на острові в Тихому океані. Мат-суяма "написав" на дерев'яній палочці листа і поклав у пляшку. Океан був точним поштарем. Хвилі викинули пляшку поряд з його селом… лише через 50 років. Бідний шукач скарбів.
Із течіями усіляке буває. У середині ХІХ століття матроси корабля "Грифген" знайшли біля берегів Іспанії бочку, де в кокосовому горісі знаходилося послання Колумба, яке було відправлене від берегів Вест-Індії. Подорож бочки тривала 350 років. Так що "пляшкова" пошта являє інтерес швидше історичний. Хоча люди ХХІ століття продовжують вірити в диво.
У 1978 році полтавець Максим, жартуючи з друзями, написав лист-освідчення у коханні героїні поеми О.Пушкіна. Він починався так: "Мила Тетяна!…" Хлопець поклав його у пляшку і кинув з мосту.
Так він з однолітками проводив свій останній день дитинства, адже ввечері був випускний бал. А в цей же час на центральному пляжі засмагала восьмикласниця Тетяна. У неї було "пушкінське" прізвище – Ларіна. Вона з батьками вперше приїхала до Полтави на екскурсію.
Немилосердне сонце обпалило шкіру дівчини, тож вона змушена була зайти у воду, хоча й не вміла плавати. Там і помітила пляшку із запискою.
У Тетяни не виникло сумнівів, що цей лист адресовано саме їй, коли прочитала зміст послання, в кінці якого був телефон незнайомця. Лише за тиждень, коли вже були спаковані валізи, вона зателефонувала автору листа. Як з'ясувалося, він закінчив школу і мріяв вступати до вишу в її рідному Харкові.
У них розпочався телефонний роман, який тривав два роки, доки Тетяна не закінчила школу. Лише тоді вона призначила перше побачення Максимові. Він прийшов на місце зустрічі… з пляшкою, де були дві обручки. Відтоді вони разом, виховали двох дітей, підростає й онука. У сім'ї є традиція – перед шкільним випускним кидати з мосту пляшку з посланням. Уже відправлено послання двох дочок. От тільки чи захоче наслідувати цю традицію онук Євген?
“Зоря Полтавщини”, 18_12_09
Із течіями усіляке буває. У середині ХІХ століття матроси корабля "Грифген" знайшли біля берегів Іспанії бочку, де в кокосовому горісі знаходилося послання Колумба, яке було відправлене від берегів Вест-Індії. Подорож бочки тривала 350 років. Так що "пляшкова" пошта являє інтерес швидше історичний. Хоча люди ХХІ століття продовжують вірити в диво.
У 1978 році полтавець Максим, жартуючи з друзями, написав лист-освідчення у коханні героїні поеми О.Пушкіна. Він починався так: "Мила Тетяна!…" Хлопець поклав його у пляшку і кинув з мосту.
Так він з однолітками проводив свій останній день дитинства, адже ввечері був випускний бал. А в цей же час на центральному пляжі засмагала восьмикласниця Тетяна. У неї було "пушкінське" прізвище – Ларіна. Вона з батьками вперше приїхала до Полтави на екскурсію.
Немилосердне сонце обпалило шкіру дівчини, тож вона змушена була зайти у воду, хоча й не вміла плавати. Там і помітила пляшку із запискою.
У Тетяни не виникло сумнівів, що цей лист адресовано саме їй, коли прочитала зміст послання, в кінці якого був телефон незнайомця. Лише за тиждень, коли вже були спаковані валізи, вона зателефонувала автору листа. Як з'ясувалося, він закінчив школу і мріяв вступати до вишу в її рідному Харкові.
У них розпочався телефонний роман, який тривав два роки, доки Тетяна не закінчила школу. Лише тоді вона призначила перше побачення Максимові. Він прийшов на місце зустрічі… з пляшкою, де були дві обручки. Відтоді вони разом, виховали двох дітей, підростає й онука. У сім'ї є традиція – перед шкільним випускним кидати з мосту пляшку з посланням. Уже відправлено послання двох дочок. От тільки чи захоче наслідувати цю традицію онук Євген?
“Зоря Полтавщини”, 18_12_09
[1]