Народився майбутній письменник 5 грудня 1909 року в Києві. Через дев'ять років сім'я переїхала на Західну Україну, де й минуло його дитинство. З 1918 року Юрій Косач навчається у Львівській українській академічній гімназії, після закінчення якої вступає на правничий факультет Варшавського університету. Саме в студентські роки розпочалася його активна громадська та літературна діяльність. У 1928 році Юрій Косач стає секретарем студентської організації "Партія українських державних націоналістів" та членом культурно-освітнього товариства "Основа". В цей час у луцькому часописі "Українська громада" вперше були надруковані поезії Косача. А через рік молодий письменник починає активно співпрацювати з популярним львівським журналом "Літературно-науковий вісник". Невдовзі вірші та оповідання Юрія Косача починають друкувати ще в одному львівському часописі "Нові шляхи". А на початку 1931 року з'являється його перша збірка оповідань "Чорна пані". Ця книга пов'язана з трагічними подіями в житті молодого письменника. У 1932 році завершилося розслідування у справі ковельської підпільної групи українських націоналістів, яку очолював Юрій Косач. Через кілька місяців радник волинського воєводи Стефан Василевський дав слідчим органам остаточне підтвердження, що ці підпільники – члени Української Військової Організації, й тому заслуговують найсуворішого покарання. У 1933 році Юрій виїздить із України. З цього моменту й до кінця життя письменник перебував у еміграції.
Проживаючи у багатьох країнах Європи, Юрій Косач паралельно займається творчістю. Він співпрацює з різними виданнями та випускає власні твори. У цей час виходить друга його книга – історична повість "Сонце в Чигирині" – та збірка поезій "Черлень". Саме за ці книги Юрію Косачу присудили Другу премію Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка.
У багатьох творах, особливо поетичних, відчувається туга автора за Україною, її славним минулим, природою та гостре неприйняття американської дійсності, де проживав протягом останніх років.
В останній своїй збірці Юрій Косач із сумом пише:
Умру я, може, в стороні чужій,
Хоча Дніпро шаную над усе,
Однак мене в далекий край, у вирій мій,
На лезі блискавиця занесе…
11 січня 1990 року Юрія Миколайовича Косача не стало. Останні роки він жив надзвичайно скромно, якщо не сказати бідно, помер самотній. Похований на чужині, у місті Пассеїк (штат Нью-Джерсі, США).
Підготувала Вікторія БЕЗДУДНА.
“Зоря Полтащини”, 5 стор., 4_12_09
Проживаючи у багатьох країнах Європи, Юрій Косач паралельно займається творчістю. Він співпрацює з різними виданнями та випускає власні твори. У цей час виходить друга його книга – історична повість "Сонце в Чигирині" – та збірка поезій "Черлень". Саме за ці книги Юрію Косачу присудили Другу премію Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка.
У багатьох творах, особливо поетичних, відчувається туга автора за Україною, її славним минулим, природою та гостре неприйняття американської дійсності, де проживав протягом останніх років.
В останній своїй збірці Юрій Косач із сумом пише:
Умру я, може, в стороні чужій,
Хоча Дніпро шаную над усе,
Однак мене в далекий край, у вирій мій,
На лезі блискавиця занесе…
11 січня 1990 року Юрія Миколайовича Косача не стало. Останні роки він жив надзвичайно скромно, якщо не сказати бідно, помер самотній. Похований на чужині, у місті Пассеїк (штат Нью-Джерсі, США).
Підготувала Вікторія БЕЗДУДНА.
“Зоря Полтащини”, 5 стор., 4_12_09
[1]