Анатолій Щербак, журналіст за професією і карикатурист за покликанням, має повне право підписатися під словами уславленого земляка. Бо теж щиро шанує мальовничу Полтавщину. А ще він належить до когорти тих непересічних людей, котрі бережуть і примножують відомі всьому світу традиції іскрометного полтавського гумору й сатири. Не випадково саме йому запропонували проілюструвати дружніми шаржами книгу “Смачного від Енея”, в якій уміщено старовинні рецепти приготування українських страв і напоїв, згаданих у геніальній “Енеїді” І.П.Котляревського. До сторіччя відкриття у Полтаві пам’ятника письменнику ця книга вийшла двотомником у парі з “Енеїдою” й відразу стала сувенірним виданням. А її автори-упорядники, а також Анатолій Щербак відзначені почесними дипломами конкурсу “Ми – українці” у номінації “Культурно-мистецькі твори”.
До речі, це не перша відзнака творчих доробків Ана-толія Миколайовича. У його послужному списку – звання “Лауреат року” журналів “Крокодил” і “Перець”, які за радянських часів виходили багатомільйонними тиражами; дипломанта Міжнародної виставки “Сатира у боротьбі за мир” та ряду інших престижних конкурсів. Що, зрештою, закономірно, адже на рахунку Анатолія Щербака кількасот карикатур, опублікованих ледь не в усіх центральних газетах і журналах колишнього Радянського Союзу та зарубіжних гумористичних часописах “Ойленшпігель” (Німеччина), “Шпільки” (Польща), “Стршел” (Болгарія), “Дикобраз” (Чехословаччина)…
Є у нього й чимало ексклюзивних робіт, тобто існуючих в єдиному примірнику: це дружні шаржі на друзів та знайомих, що зберігаються зараз у багатьох родинах кременчужан.
Та сміх сміхом, а основним заняттям Анатолія Щербака вже сорок років була і залишається журналістика. Перші публікації з’явилися у газеті “Советская Армия” під час служби в Групі радянських військ у Німеччині, після звільнення у запас працював кореспондентом-організатором Кременчуцького районного радіомовлення, потім п’ять років – заступником редактора Кременчуцької районної газети “Перемога”, затим ще п’ятнадцять – власним кореспондентом обласної газети “Зоря Полтавщини” по Кременчуку і Комсомольську. Останні тринадцять років обіймає клопітну посаду заступника головного редактора нині вже Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини”.
І все ж його доля, як і раніше, тісно пов’язана з рідним Кременчуком. У кременчуцькій землі поховані батьки – Варвара Павлівна та Микола Петрович, діди й прадіди козацького роду. У наддніпрянському місті народилися його доньки Оксана і Владислава, котрі у свою чергу порадували Анатолія Миколайовича та Віру Федорівну Щербаків трійцею онуків. За словами дідуся-гумориста, це були історичні події. Судіть самі: Оксана та Сергій (Клименченки) приурочили народження свого сина Микитки до Дня Незалежності України, а Владислава і Тарас (Білодіди) підгадали своїх двійнят – Данилка та Вероніку – до Дня Конституції суверенної України. А коли згадати, що й Анатолій Щербак народився 5 грудня, яке у Радянському Союзі майже півстоліття було святом Конституції, то подібний приклад патріотизму ще треба пошукати.
Насамкінець цієї розповіді про Анатолія Щербака знову процитуємо Олександра Ковіньку: “Полтавчани хороші ще й тим, що у труді чималих успіхів добули і добувають, а ото – скромненькі, носа до хмар не піднімають…”
Від редакції. Зоряни щиро вітають колегу зі славним 60-річчям, зичать йому міцного здоров’я, нових творчих здобутків і всіляких гараздів!
“Зоря Полтавщини”,7 стор, 2_12_09
До речі, це не перша відзнака творчих доробків Ана-толія Миколайовича. У його послужному списку – звання “Лауреат року” журналів “Крокодил” і “Перець”, які за радянських часів виходили багатомільйонними тиражами; дипломанта Міжнародної виставки “Сатира у боротьбі за мир” та ряду інших престижних конкурсів. Що, зрештою, закономірно, адже на рахунку Анатолія Щербака кількасот карикатур, опублікованих ледь не в усіх центральних газетах і журналах колишнього Радянського Союзу та зарубіжних гумористичних часописах “Ойленшпігель” (Німеччина), “Шпільки” (Польща), “Стршел” (Болгарія), “Дикобраз” (Чехословаччина)…
Є у нього й чимало ексклюзивних робіт, тобто існуючих в єдиному примірнику: це дружні шаржі на друзів та знайомих, що зберігаються зараз у багатьох родинах кременчужан.
Та сміх сміхом, а основним заняттям Анатолія Щербака вже сорок років була і залишається журналістика. Перші публікації з’явилися у газеті “Советская Армия” під час служби в Групі радянських військ у Німеччині, після звільнення у запас працював кореспондентом-організатором Кременчуцького районного радіомовлення, потім п’ять років – заступником редактора Кременчуцької районної газети “Перемога”, затим ще п’ятнадцять – власним кореспондентом обласної газети “Зоря Полтавщини” по Кременчуку і Комсомольську. Останні тринадцять років обіймає клопітну посаду заступника головного редактора нині вже Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини”.
І все ж його доля, як і раніше, тісно пов’язана з рідним Кременчуком. У кременчуцькій землі поховані батьки – Варвара Павлівна та Микола Петрович, діди й прадіди козацького роду. У наддніпрянському місті народилися його доньки Оксана і Владислава, котрі у свою чергу порадували Анатолія Миколайовича та Віру Федорівну Щербаків трійцею онуків. За словами дідуся-гумориста, це були історичні події. Судіть самі: Оксана та Сергій (Клименченки) приурочили народження свого сина Микитки до Дня Незалежності України, а Владислава і Тарас (Білодіди) підгадали своїх двійнят – Данилка та Вероніку – до Дня Конституції суверенної України. А коли згадати, що й Анатолій Щербак народився 5 грудня, яке у Радянському Союзі майже півстоліття було святом Конституції, то подібний приклад патріотизму ще треба пошукати.
Насамкінець цієї розповіді про Анатолія Щербака знову процитуємо Олександра Ковіньку: “Полтавчани хороші ще й тим, що у труді чималих успіхів добули і добувають, а ото – скромненькі, носа до хмар не піднімають…”
Від редакції. Зоряни щиро вітають колегу зі славним 60-річчям, зичать йому міцного здоров’я, нових творчих здобутків і всіляких гараздів!
“Зоря Полтавщини”,7 стор, 2_12_09
[1]