У політичному вирі
За даними соціологічних опитувань, населення Львівщини проявляє більшу політичну активність, ніж громадяни України загалом. Ця тенденція характерна не лише для теперішньої України: у різні часи тут народжувалися, працювали великі сини українського народу, відомі політики. Серед них – Богдан Хмельницький, Євген Петрушевич, Михайло Грушевський, Роман Шухевич, В'ячеслав Чорновіл та багато інших. Тому я особливо не здивувався, коли вийшов із львівського залізничного вокзалу і потрапив у вир політичної пропаганди та агітації. На білбордах "вихваляються" політики різного спрямування. Вдається це їм по-різному. Ще з давніх-давен у львів'ян традиційною популярністю користуються праві та націонал-патріотичні партії, а також певною мірою центристи. Так, днями у Львові відбулося спільне засідання представників обласних організацій політичних партій, громадських об'єднань. Були на ньому й делегати з Полтавщини та Київщини. Зібралася також місцева інтелігенція. Усі присутні одноголосно вирішили підтримувати на чергових президентських виборах Віктора Ющенка. Виступало багато відомих політичних та культурних діячів, зокрема, Герой України, представник легендарної родини Юрій Шухевич, Герой України, відомий письменник та лауреат багатьох літературних премій Роман Іваничук, академік Михайло Голубець. Крім того, був зачитаний лист Атени Пашко (дружини покійного лідера Народного Руху України В'ячеслава Чорновола) до львівської громади. Пишучи з лікарні, відома поетеса закликала підтримати на президентських виборах чинного Президента України, оскільки він "справжній син свого народу, який жодного разу не дав підстав сумніватися у своєму щирому прагненні відродити українську націю…"
Не хлібом єдиним…
УЧетверте побував у Львові, і кожного разу місто зустрічає мене сірим туманом та дощем. Попереднє враження – місто не привітне і не гостинне. Однак, поступово пізнаючи історико-культурну спадщину та дух міста Лева, усвідомлюєш, що саме така погода найкраще підкреслює велич і сутність старого міста.
Перше, що здивувало, коли йшов недільного ранку вузькими вулицями Львова, – це те, що вони майже порожні. Вдалося побачити не більше двадцяти мешканців, котрі прогулювалися у вихідний день. І це – центральними вулицями сімсоттисячного міста! У чому річ, зрозумів пізніше, коли відвідав собори та церкви, які у великій кількості побудовані у Львові. Вірян там збирається стільки, що яблуку нема де впасти. Причому помолитися у своїх церквах мають змогу віруючі різних конфесій та різних національних меншин. Саме тут могли служити такі відомі церковні діячі, як Петро Могила та Андрей Шептицький. Таким чином, Західна Україна своє реноме найбільш віруючого регіону держави не втратила і понині. Можливо, саме тому рівень злочинності тут нижчий, ніж в інших областях.
Йдучи бруківкою міста повз оригінальні старовинні будинки, унікальні музеї, з легкістю можеш уявити себе мешканцем Львова десь ХV–ХVІІІ століть. Тут що не будинок, то пам'ятка архітектури. Недарма ансамбль історичного центру Львова занесено до світової спадщини ЮНЕСКО.
Столиця Західної України пам'ятає своїх героїв. У них немає непорозумінь у питанні спорудження пам'ятників високодостойним українцям чи назви вулиць на їхню честь. Про українофобство взагалі не йдеться. Ті, хто боролися, віддали своє життя заради України, боронили свій край, – увічнені в пам'яті міста.
Любов до всього українського проявляється у львів'ян у найменших дрібницях. Хоча б та квіткова композиція малого герба та прапора України, яка знаходиться біля пам'ятника Тарасу Шевченку. Це ж просто витвір мистецтва! Поряд так само з квітів викладена карта України, з її розмежуванням на регіони. Однак на ній Полтавщину чомусь віднесли до Слобожанщини.
Самі мешканці Львова надзвичайно доброзичливі та люб'язні. Коли я вперше приїхав до цього міста, то, звісно, у ньому не орієнтувався. Тому в трамваї попросив кондуктора сказати мені, де варто поїхати, щоб побачити якомога більше окрас столиці Західної України. Відразу до порад кондуктора приєдналися інші пасажири, котрі з привітними посмішками пропонували свої варіанти туристичного маршруту містом.
Люблять львівські мешканці й український футбол. Вболівальники "Карпат" завжди гідно підтримують свою улюблену команду. Це видно не лише на стадіоні, але й… на стінах деяких будинків.
Приємно вразила кількість книгарень. Львову вдалося, попри копійки, які даються державою на підтримку вітчизняної книги, створити хорошу мережу книгарень. Інколи здавалося, що їх у центрі не менше, ніж продуктових магазинів.
Справжнє захоплення викликає ставлення місцевих жителів до мистецтва. Увечері квитки майже всіх міських театрів були розкуплені. Львів уміє відпочивати культурно і зі смаком.
Серед архітектурних перлин Львова – Високий Замок, місцева ратуша, Площа Ринок, по-своєму вражає Личаківське кладовище… У 2008 році британська газета "The Times" у рейтингу міст Європи, які найкраще відвідати у вихідні, третє місце віддала Львову. А у 2009-му журнал "Фокус" назвав Львів найкомфортнішим для життя серед українських міст. Усе це засвідчує великий туристичний та культурний потенціал давнього міста.
“Зоря Полтавщини”
[1]