Своє віддай, а на гроші чекай
Село Байрак Диканського району – невелике за кількістю дворів, але майже у кожному з них утримують корів. Досі в село приїжджав молоковоз від асоціації "Полтавамолоко". Але обслужити відразу всіх одна машина просто не в змозі. Щоб хоч трохи розвантажити графік збирання молока, пустили ще одну вантажівку – від ЗАТ "Гадячсир". Тоді й почалися проблеми, говорять байраківці.
Полтавський молоковоз забирає сировину о пів на п'яту годину ранку. Аби подоїти худобу, людям треба вставати ще поночі. Тому дехто став здавати молоко на Гадяцький завод, авто від якого приїжджає о сьомій ранку.
– Спочатку ми отримували гроші вчасно, – розповідає мешканка села Віра Луценко. – Інколи були затримки, але незначні – день-два, потім виплачували все до останньої копійки.
З першого липня ці копійки закінчилися. Підприємство перестало платити взагалі. Люди забили на сполох: як це так – майже місяць здавали молоко, а гроші не отримали? Вимагали пояснень від посередника, який забирає молоко, але він тільки руками розводив. Говорив, що йому нічого не відомо, що керівництво обіцяє виплатити завтра. Це "завтра" жителі Байрака чекають до сих пір. Заборгованість накопичується, поступово перетворюючись на значну суму. У декого вона сягнула двох тисяч гривень.
Знервовані люди почали телефонувати на молокопереробне підприємство, котре не виплачує кошти. Та, окрім слів "директора немає" і коротких гудків, вони нічого не почули. Згодом дізналися, що подібна ситуація склалася і в інших селах району. Заручниками заборгованості підприємства "Гадячсир" також стали Орданівка, Водяна Балка, Петро-Давидівка. На відміну від Байрака, жителів Орданівки подібна халепа спіткала не вперше.
– Скільки пам'ятаю себе на цій посаді, а я вже 12 років працюю сільським головою, тут завжди точилися суперечки з молокозаводами, – говорить сільський голова Орданівки Віктор Гринь. – Це стосується не тільки Гадяцького, але й інших заводів. Та цього разу конфлікт виявився найгострішим.
Віктор Гринь розповів, що п'ять років тому теж трапився масштабний інцидент з одним із молокозаводів. Люди страйкували, перекривали дороги, щоб молоковози не змогли зібрати сировину. Згодом все уладналося, й орданівці продовжили здавати молоко.
– Одна корова в середньому дає близько п'ятнадцяти літрів молока в день, – говорять селяни, – а якщо три – то 45 літрів. Куди ж дівати молоко, якщо воно швидко псується? Доводиться здавати, погоджуючись на оплату "завтра".
У район за допомогою
МешканцІ сіл, яким підприємство заборгувало гроші, написали колективні звернення від імені сільських голів до Диканської райдержадміністрації.
– Заяви щодо ЗАТ "Гадячсир" почали надходити ще в кінці весни, – говорить заступник начальника управління агропромислового розвитку Диканської райдержадміністрації Григорій Заїченко. – Перед цим були незначні проблеми з підприємством "Пирятин-сир", який теж певний час не виплачував людям гроші.
Григорій Заїченко розповів, що здавати молоко на гадяцьке підприємство люди почали ще в середині 90-х років. За цей час жодної подібної ситуації не було. Звичайно, виникали проблеми, коли завод затримував виплату коштів, але не настільки. Інколи, бунтуючи, селяни тиждень не здавали молоко. Але це не допомагало, а молоко просто скисало.
Якщо раніше жителі сільської місцевості скаржилися на низькі закупівельні ціни – одна гривня за літр молока, то зараз вони мріють хоча б про таку.
– Цього разу "Гадячсир" не заплатив жителям Диканського району за 200 тисяч літрів молока, – говорить державний інспектор якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції у Диканському районі Лідія Крамаренко.
На лист від Диканської райдержадміністрації з проханням пояснити причину затримки коштів заступник генерального директора ЗАТ "Гадячсир" Павло Дяченко відповів, що "…заборгованість за прийняте молоко від с/г підприємств має місце по причині погашення банківських кредитів та зниженням реалізаційної ціни на готову продукцію…". І додав, що "…кошти за закупівлю молока в особистих підсобних господарствах населенню виплачуються протягом 15 днів" (лист-відповідь від 24.04.2009).
Учасники колегії Диканської райдержадміністрації направили листи керівникам заготівельно-переробних підприємств. Але згоди вони не досягли. Тоді керівники району звернулися за допомогою в область.
Обіцяного три місяці чекають
Поки розбиралися з проблемою в Диканському районі, до редакції надійшов лист із Кобеляцького про те, що тривалий час люди не отримують гроші за здане молоко від… того ж "Гадячсиру".
"Шановна редакція "Зорі Полтавщини"! Звертаються до вас жителі села Дрижина Гребля Кобеляцького району. Утримуємо корів, здаємо молоко заготовачам підприємства "Гадячсир". З 24 червня не отримували грошей за здану продукцію. Звертаємося з проханням – допоможіть повернути наші гроші. Серед нас є люди, які живуть тільки за рахунок зданого молока. Нам треба дітей вчити, в школу одягати, за газ платити, бо зима – не за горами. Грошей немає, як далі жити, за що купувати хліб?"
Під цим листом, що надійшов у серпні, дев'ять прізвищ: Дзеркалій, Л. Артеменко, Г. Артеменко, Молоканова, Голуб, Ігнатова, Малимон, Мокра, Дрига.
У Дрижиній Греблі відразу видно, що тут тримають багато худоби. Біля дворищ – заготовлені стіжки сіна, повні духмяної трави дерев'яні сінники. Обабіч доріг і на лужках пасуться прив'язані телята й бички.
– У нашому селі постійно проживають 639 осіб. Люди тримають 120 корів, у кожному третьому дворі. Два роки тому було 187 голів дійного стада. Кількість зменшується, бо ціна на молоко не відповідає вкладеній праці, зараз лише 1 гривню платять за літр, і ті затримують. Є господині, у яких 3–4 корови, – каже секретар сільської ради Лариса Молоканова, яка також не отримала грошей за здану сировину. – Влітку молоко у нас приймали представники двох заводів – Кременчуцького міськмолокозаводу і Лутовинівської дільниці підприємства "Гадячсир". Кременчуцькі представники розрахувалися спочатку до 15 серпня, потроху віддавали гроші і пізніше. А Лутовинівські виплачували людям кошти до 12 липня, а збирали молоко до кінця серпня. У середині вересня грошей ще не було. Починаємо дзвонити на "Гадячсир" – туди або не додзвонишся, або не хочуть балакати, керівника ніколи не буває. У райцентрі була зустріч з менеджером заводу, бо не лише в нашій сільській раді така проблема, то він і не обіцяв зараз розрахуватися. Каже, якщо держава віддасть дотації, НДС, тоді будуть гроші і розрахуються з населенням. По нашому селу заборгованість – понад 7 тисяч гривень. Лише одному господарю, Григорію Артеменку, який тримає трьох корів, винні близько 2 тисяч. Нещодавно почала до нас їздити машина з Решетилівки, теж збирають молоко в людей, то платять відразу. На базари в Полтаву дехто самотужки возить молоко і сир продавати, але то одиниці, не наїздишся за 50 кілометрів. А від здавання молока – постійна "жива копійка" була. І в школу дітей зібрали, і студентів багато хто вчить, на сніданки батьки гроші дають. А де їх брати, якщо люди не працюють? У нас приблизно 30% працездатного населення не мають роботи. Багато хто виживає лише за рахунок городу, корів. У центрі зайнятості на обліку рік постояли, і їх зняли…
Сільський голова Кирило Проскурня нещодавно продав корову. Розповідає, що колись по 2,40 платили господарям за літр зданого молока, а взимку – ще дорожче. А тепер лише по гривні, та й цих грошей не віддають людям. Тим часом ціна кілограма твердого сиру, кисломолочного сиру, масла дуже різниться з одногривневою вартістю зданої сировини: "Ціни на молочні продукти в магазинах зростають, а селянське молоко впало в ціні. Сьогодні півторалі
трова пляшка мінеральної "Гоголівської" води коштує 3,30, і трилітрова банка молока так само. Виходить, молоко удвічі дешевше від води".
Наталія Артеменко разом із чоловіком тримають трьох корів. Є також дві телички і бичок. Жінка саме повернулася з пасовища, куди вдень їздить велосипедом доїти корів:
– Щоранку виносили молоко до машини. Три місяці нам нічого не платили, лише записували. Останнім часом почали потроху віддавати, – каже вона. – Розрахувалися за червень і за половину липня. Точна сума боргу у блокноті записана, близько 900 гривень. Кажуть – ждіть. Влітку, коли спека, біля автотраси на базарчику не поторгуєш, а восени, зимою можна трохи спродатися, я сама роблю сир, сметану. Треба й дітям допомагати, молодша дочка ще навчається. Живемо завдяки домашньому тваринництву.
– Проблема в тому, що "Гадячсиру" не повернуто ПДВ, і це питання не районного рівня, а обласного чи й державного. Найгірше в цій ситуації – недосконала система приймання молока, у людей немає документів про те, скільки їм заборгували. І вони не можуть нікуди поскаржитися, – говорить голова Кобеляцької райдержадміністрації Олег Решетило. – У нас у районі була нарада з цих питань, ініційована районною радою, за участю представників переробних підприємств, які приймають молоко. Після цього справа трохи зрушила з місця, люди почали оформляти індивідуальні книжки, де записувалися дані про здану сировину, їм потроху повертали гроші. Взагалі, моя думка – потрібні кооператив у кожному селі і відповідальні за облік зданого молока. Щоб були документи, облік в журналі – хто, коли і скільки здав молока, на яку суму. Тоді можна буде бачити конкретні цифри по сільрадах, по районах, аналізувати, звертатися в суд, контролюючі органи. У нинішньому вигляді це питання не має майбутнього, бо завтра молоко, одержане вручну, не прийматимуть, а потрібні будуть доїльні апарати, холодильне обладнання. "Гадячсир" у багатьох районах заборгував за молоко. Влітку закрили молочний завод у Біликах, тепер люди їздять вахтовим методом у Лозову Харківської області на таке ж підприємство. Раніше цей завод працював, давав робочі місця, наповнював бюджет, а тепер негативно впливає на економіку району. Тому ми будемо в нашу сировинну "молочну" зону залучати нових підприємців, а працюватимемо з ними на таких умовах, щоб вигідно було насамперед нашим людям.
Підприємство заборгувало
Полтавщині більше 30 мільйонів
Голова облдержадміністрації Валерій Асадчев провів кілька нарад та координаційних комісій з питань розвитку міжгалузевих відносин тваринництва. На них розглядалося питання погашення заборгованості, що склалася в області. Після однієї з нарад керівники підприємства "Гадячсир" нарешті оприлюднили графіки погашення наявної заборгованості, згідно з якими завод зобов'язувався виплатити половину коштів до кінця серпня цього року, а ще половину – до кінця вересня. От тільки вже вересень закінчився, а підприємство не виплатило й половини заборгованої суми.
За статистикою, підприємство "Гадячсир" заборгувало на Полтавщині понад 30 мільйонів гривень, з яких 14 мільйонів гривень – борг сільськогосподарським підприємствам, а 17 мільйонів – населенню.
Як повідомили в управлінні агропромислового розвитку облдержадміністрації, найбільше Гадяцький завод заборгував Шишакам. Лише одному підприємцю він винен майже шість з половиною мільйонів гривень. Найменший борг Лохвиці – близько трьох мільйонів.
Згодом з'ясувалося, що "Гадячсир" має борги не тільки у Полтавській області, але й у сусідніх: Черкаській, Сумській, Харківській.
Співпраця селян із заготовачами молока здійснюється не на основі угоди, а лише за усною домовленістю. Хоча згідно з наказом Мінагрополітики
№ 176 від 1 липня 2002 року з урахуванням вимог ДСТУ 3662-97 "Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі" наголошується на обов'язковості розрахункової книжки на молочну сировину, яку закуповують у населення, і приймально-розрахункових відомостей про видачу грошей, відповідних транспортних документів. Тобто облік і звітність мають вестися лише за відповідними нормативно-правовими актами. На практиці майже ніде такого порядку не зустрінеш.
Через те, що у селян немає документів, які підтверджували б продаж молока, спеціалісти обласного сільгоспуправління радять надалі створити у районах, при сільських радах спілки, кооперативи, об'єднання громадян по заготівлі молока. Але при цьому обов'язково укладати договір між виробниками та переробниками, наголошують фахівці. Підприємцям, яким заборгували кошти, рекомендують звернутися до суду. Саме завдяки тому, що вони укладали договори та мають необхідну документацію, фермери можуть повернути свої гроші.
Заступник голови Гадяцької райдерж-адміністрації Володимир Дудко говорить, що найголовнішою причиною заборгованості "Гадячсиру" перед населенням є те, що підприємство планує розширюватися, будує новий цех та молочнотоварні комплекси. На це все потрібні чималі кошти. На думку Володимира Дудка, завод обов'язково поверне заборговані кошти селянам та підприємцям, як тільки почне випускати сухе молоко.
Чи справді це так – невідомо. Адже на підприємстві говорять, що їм заборонено будь-які контакти з пресою і нічого коментувати не будуть. Якщо керівництво заводу захоче прокоментувати цю ситуацію, чекатимемо відповіді на сторінках нашої газети.
На прилавках наших магазинів твердий сир коштує в середньому 35–40 гривень за кілограм. Крім того, цей продукт транспортується в Росію, де, до речі, користується великим попитом серед населення. Та все ж виплатити по одній гривні за літр молока селянам заводу поки що нічим…
Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”
[1]