Ще в грудні минулого року до нас офіційно звернулися перевізники з вимогою підняти вартість тарифів з 1 гривні до 1 гривні 25 копійок. Але як тоді, так і тепер ми відмовили в погодженні. Керівництво облдержадміністрації вважає, що робити це зараз, під час фінансової кризи, коли погіршилося соціальне забезпечення й зменшилася реальна заробітна плата мешканців Полтави, недоцільно. Це призведе до небажаної соціальної напруги. Крім того, коли фахівці профільних управлінь і я особисто вивчали розрахунки собівартості тарифів, які нам подали перевізники, у нас виникла низка запитань. І хоча управління економіки, перевіряючи розрахунки, підтвердило, що порядок розрахунків правильний, та самі цифри витрат, включені у формули, у нас викликали великі сумніви.
Зокрема, незрозуміло, чому ми повинні сьогодні перекладати вартість кредитних відсотків за придбані автомобілі та вартість оренди й суборенди за використання залучених транспортних засобів на плечі пасажирів, простих полтавців. Так, справді, це не заборонено законом. Але ж в тому й полягає функція держави – регулювати чинники ціноутворення. Ми вважаємо, що кожен суб`єкт господарської діяльності, кожен перевізник, який прийшов на ринок транспортних перевезень, що є глибоко соціальним, повинен таким чином спланувати свою господарську діяльність, щоб не вирішувати власні проблеми за рахунок кінцевого споживача.
Крім того, мені як корінному полтавцю не зрозуміло, чому однакову ціну – 1грн 25 к. – повинні сплачувати, скажімо, і пасажир, який їде від центру до площі Зигіна, і пасажир, який їде, припустимо, в Рибці. Тобто йдеться насамперед про те, що міська влада, до функцій якої належить забезпечення безперебійної роботи громадського транспорту, повинна таким чином оптимізувати міську транспортну мережу, щоб вартість проїзду була справедливою та диференційованою в залежності від класу автобуса, від відстані руху. Тоді вартість проїзду в Полтаві буде коливатися, припустимо, від 50 к. до 1 грн 25 к. (остаточні дані буде визначено розрахунками), але пасажир матиме право вибору. Якщо потрібно доїхати швидше і комфортніше – то це дорожче, якщо сутужно в людини з грошима – доведеться скористатися соціальним транспортом. А головне, саме ця система надасть можливість розвиватися транспортним підприємствам міста.
Вирішальним чинником, який впливає на вартість транспортного тарифу, є пасажиропотік. Тобто кількість пасажирів, яку перевозить транспортний засіб. Слід зазначити, що міською владою в цьому напрямку зроблені певні кроки. А саме: з червня поточного року кількість одиниць громадського транспорту, що працюють на маршрутах Полтави, скоротилася з 675 до 371. З них тролейбусів – 70 одиниць, автобусів великої місткості – 36 одиниць, автобусів середньої місткості – 156 одиниць та звичайних «маршруток», автобусів малої місткості – 179 одиниць. Таке різке скорочення кількості автобусів було зроблено на підставі обгрунтованих розрахунків Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва. І облдержадміністрація в цілому підтримала таку оптимізацію мережі. Але ж не потрібно бути фаховим економістом, щоб зрозуміти, що пасажиропотік на кожну з 371 машини збільшився майже вдвічі. Відповідним чином собівартість перевезення одного пасажира зменшилася пропорційно.
Слід також наголосити, що облдержадміністрація не стояла осторонь. З метою оптимізації приміської мережі транспорту та розвантаження автостанції АС-2 на вул. Шевченка та території біля Центрального ринку спільно з ВАТ «Полтаваавтотранс» була відкрита нова автостанція АС-3 на вул. Зіньківській. Це дало змогу зменшити в центральній частині міста кількість відправлень приміських автобусів (приблизно на 900) та збільшити міський пасажиропотік додатково на 3000 чоловік на добу. Запевняю, що це також доволі суттєво вплинуло на зменшення собівартості перевезень міських перевізників.
Крім того, облдержадміністрація запропонувала міській владі розглянути можливість переведення окремих маршрутів у режим маршрутного таксі. Що це таке? Це надання дозволу певній кількості автобусів, які працюють на маршруті, самостійно встановлювати вартість проїзду. Наприклад: 3 автобуси на маршруті їздять в режимі маршрутного таксі за ціною 1 грн 25 к., тим самим перекриваючи ті чи інші збитки перевізників, але один чи два автобуси – обов`язково за ціною 1 грн, у звичайному режимі, які зобов`язані безкоштовно перевозити пільговиків. Ця система, на мій погляд, буде справедливою і щодо перевізника, і щодо пасажира. А головне, вона надає право вибору пасажиру – за якою ціною їхати. І дозволяє зберегти тариф на доступному рівні. Багато пропозицій нами було висловлено і з питань забезпечення часового графіка руху автобусів, маршрутів руху та інше. Але, на жаль, наші пропозиції не знайшли відгуку ні у представників міськвиконкому, ні в перевізників. Панувала позиція: «Або ви нам піднімаєте тариф, або ми зупиняємо весь транспорт у місті». Хочу запевнити і полтавців, і самих перевізників – цей шантаж не пройде!
Запевняю, що облдержадміністрація налаштована на співпрацю та готова до пошуку взаємоприйнятних рішень. Прийнятних насамперед для полтавців, які щодня користуються громадським транспортом.
“Зоря Полтавщини”, 2 стор., 2_9_09
Зокрема, незрозуміло, чому ми повинні сьогодні перекладати вартість кредитних відсотків за придбані автомобілі та вартість оренди й суборенди за використання залучених транспортних засобів на плечі пасажирів, простих полтавців. Так, справді, це не заборонено законом. Але ж в тому й полягає функція держави – регулювати чинники ціноутворення. Ми вважаємо, що кожен суб`єкт господарської діяльності, кожен перевізник, який прийшов на ринок транспортних перевезень, що є глибоко соціальним, повинен таким чином спланувати свою господарську діяльність, щоб не вирішувати власні проблеми за рахунок кінцевого споживача.
Крім того, мені як корінному полтавцю не зрозуміло, чому однакову ціну – 1грн 25 к. – повинні сплачувати, скажімо, і пасажир, який їде від центру до площі Зигіна, і пасажир, який їде, припустимо, в Рибці. Тобто йдеться насамперед про те, що міська влада, до функцій якої належить забезпечення безперебійної роботи громадського транспорту, повинна таким чином оптимізувати міську транспортну мережу, щоб вартість проїзду була справедливою та диференційованою в залежності від класу автобуса, від відстані руху. Тоді вартість проїзду в Полтаві буде коливатися, припустимо, від 50 к. до 1 грн 25 к. (остаточні дані буде визначено розрахунками), але пасажир матиме право вибору. Якщо потрібно доїхати швидше і комфортніше – то це дорожче, якщо сутужно в людини з грошима – доведеться скористатися соціальним транспортом. А головне, саме ця система надасть можливість розвиватися транспортним підприємствам міста.
Вирішальним чинником, який впливає на вартість транспортного тарифу, є пасажиропотік. Тобто кількість пасажирів, яку перевозить транспортний засіб. Слід зазначити, що міською владою в цьому напрямку зроблені певні кроки. А саме: з червня поточного року кількість одиниць громадського транспорту, що працюють на маршрутах Полтави, скоротилася з 675 до 371. З них тролейбусів – 70 одиниць, автобусів великої місткості – 36 одиниць, автобусів середньої місткості – 156 одиниць та звичайних «маршруток», автобусів малої місткості – 179 одиниць. Таке різке скорочення кількості автобусів було зроблено на підставі обгрунтованих розрахунків Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва. І облдержадміністрація в цілому підтримала таку оптимізацію мережі. Але ж не потрібно бути фаховим економістом, щоб зрозуміти, що пасажиропотік на кожну з 371 машини збільшився майже вдвічі. Відповідним чином собівартість перевезення одного пасажира зменшилася пропорційно.
Слід також наголосити, що облдержадміністрація не стояла осторонь. З метою оптимізації приміської мережі транспорту та розвантаження автостанції АС-2 на вул. Шевченка та території біля Центрального ринку спільно з ВАТ «Полтаваавтотранс» була відкрита нова автостанція АС-3 на вул. Зіньківській. Це дало змогу зменшити в центральній частині міста кількість відправлень приміських автобусів (приблизно на 900) та збільшити міський пасажиропотік додатково на 3000 чоловік на добу. Запевняю, що це також доволі суттєво вплинуло на зменшення собівартості перевезень міських перевізників.
Крім того, облдержадміністрація запропонувала міській владі розглянути можливість переведення окремих маршрутів у режим маршрутного таксі. Що це таке? Це надання дозволу певній кількості автобусів, які працюють на маршруті, самостійно встановлювати вартість проїзду. Наприклад: 3 автобуси на маршруті їздять в режимі маршрутного таксі за ціною 1 грн 25 к., тим самим перекриваючи ті чи інші збитки перевізників, але один чи два автобуси – обов`язково за ціною 1 грн, у звичайному режимі, які зобов`язані безкоштовно перевозити пільговиків. Ця система, на мій погляд, буде справедливою і щодо перевізника, і щодо пасажира. А головне, вона надає право вибору пасажиру – за якою ціною їхати. І дозволяє зберегти тариф на доступному рівні. Багато пропозицій нами було висловлено і з питань забезпечення часового графіка руху автобусів, маршрутів руху та інше. Але, на жаль, наші пропозиції не знайшли відгуку ні у представників міськвиконкому, ні в перевізників. Панувала позиція: «Або ви нам піднімаєте тариф, або ми зупиняємо весь транспорт у місті». Хочу запевнити і полтавців, і самих перевізників – цей шантаж не пройде!
Запевняю, що облдержадміністрація налаштована на співпрацю та готова до пошуку взаємоприйнятних рішень. Прийнятних насамперед для полтавців, які щодня користуються громадським транспортом.
“Зоря Полтавщини”, 2 стор., 2_9_09
[1]