Народився Леонід Сватков у 1949 році в селищі Ромодан, що в Миргородському районі. З раннього дитинства він був надзвичайно допитливим і кмітливим. У школі гарно вчився, ще тоді виявив себе справжнім лідером.
У робітничій сім’ї Бориса Івановича і Варвари Олексіївни Сваткових, де виховувалося два сини – Леонід і Юрій, панував чіткий розпорядок, встановлений батьками. З отчого дому виніс Леонід наполегливість і працелюбність, віру у власні сили, що допомагало йому в житті, коли доводилось приймати відповідальні рішення. Підлітком захоплювався футболом, шахами, мріяв бути авіаконструктором.
Його трудова біографія розпочалася ще в шкільні роки – працював на хлібоприймальному пункті. Закінчивши школу, навчався у профтехучилищі, потім працював на шахті, вступив до технікуму.
З 1968-го по 1970 роки проходив службу в Радянській Армії. Вищу освіту здобув у Київському політехнічному інституті, який закінчив у 1975 році. Має вчений ступінь доктора економічних наук.
Під час навчання у вузі прийшло справжнє кохання – зустрів свою долю, дружину Надію. З нею і до цього часу ділять навпіл і смуток, і радість. Приносить насолоду і спільна робота на дачній ділянці, де з винятковою сумлінністю, як і в кожній справі, за яку береться, вирощують фрукти й овочі.
Надія Яківна знає і розуміє все, що хоче її чоловік. Разом поїхали молодими спеціалістами на “Уралвагонзавод” у Свердловську область. Там Леонід Борисович працював майстром цеху, потім – інструктором райкому партії. Але постійно манила рідна Полтавщина. І в 1978 році сім’я Сваткових переїхала до Миргорода. На арматурному заводі Леонід Сватков працював начальником відділу. Потім перейшов на партійну роботу.
У 1986 році Леонід Борисович Сватков очолив виконавчий комітет Миргородської міської Ради народних депутатів. За час його роботи на цій посаді в Миргороді було збудовано велику кількість житла, міський стадіон, Палац урочистих подій, заасфальтовано багато вулиць, проведено газифікацію значної частини житлових будинків, побудовані автобусні зупинки, вперше в області на базі середньої школи № 6 були обладнані комп’ютерні класи.
У 1988 році Леоніда Сваткова обирають першим секретарем Миргородського міськкому Компартії України. І там сповна віддавався роботі, того ж вимагав і від колег. Без усього, створеного тоді, й не уявляється сьогодні ані місто, ані район.
Пригадую, як уважно завжди слухали його виступи на нарадах, сесіях, засіданнях виконкому. Він умів об’єднати різних за характером людей і повести їх за собою.
У травні 1992 року Леонід Сватков очолив Миргородський завод мінеральних вод. Під його керівництвом підприємство зміцніло, значно збільшило обсяги виробництва, вийшло на міжнародний рівень, стало одним із передових підприємств нашої держави. На заводі постійно впроваджувалися нові технології, вперше в Україні встановлено високопродуктивне обладнання європейського зразка, змонтовано нові лінії розливу, відновлено залізничні колії до підприємства. Слава цілющої “Миргородської” сягнула далеко за межі держави. За ініціативою Леоніда Борисовича підприємство неодноразово надавало спонсорську допомогу лікарні, школі-інтернату, дітям-сиротам, молодим художникам, співакам, митцям.
Леонід Борисович Сватков – народний депутат України 1-го та 3-го скликань. Його депутатська діяльність тісно пов’язана з рідним краєм. Леонід Борисович допомагав нашому району проводити газифікацію сіл, докладав багато зусиль, щоб відновили права Української Православної Церкви. З його безпосередньою участю долучалися до вирішення проблем Спасо-Преображенського Мгарського монастиря діячі культури, урядовці, профспілкові, громадські та політичні лідери. Для вихованців Великосорочинської школи-інтернату власним коштом придбав автобус. Добрим словом Леоніда Борисовича згадують багато жителів Хомутця за активне сприяння у будівництві мосту через річку Хорол.
У 1995 році Леоніда Сваткова було призначено головою Державного комітету харчової промисловості, а з 1997 року він – перший заступник міністра агропромислового комплексу України, голова Державного комітету харчової промисловості. Завдяки наполегливості й ініціативності Леоніда Сваткова було налагоджено стабільний розвиток вітчизняної харчової промисловості. Управлінський досвід дозволив розробляти і впроваджувати у виробництво нові технології.
Леонід Борисович обирався депутатом Миргородської міської, районної та Полтавської обласної рад.
Завдяки мудрості, організаторським здібностям, глибокому аналітичному розуму Леонід Сватков досягав високих результатів на будь-якій роботі. Його принципова позиція з проблем нашого краю відома далеко за межами Полтавщини і викликає глибоку повагу земляків.
Леонід Борисович – людина добра, товариська, здатна зрозуміти іншого, підтримати, допомогти. Він – надійний товариш. Його вирізняє глибоке розуміння того, що є справжніми цінностями в навколишньому світі. Хто знає Леоніда Борисовича протягом багатьох років, з приємністю може відзначити, що навіть час відступає перед ним: та ж здатність по-сучасному мислити, та ж твердість у переконаннях, надзвичайна вимогливість до себе і навколишніх. Леонід Борисович не втомлюється генерувати ідеї й висувати проекти, випромінює потужну життєву енергію.
Нехай у цей святковий літній день Ви, шановний Леоніде Борисовичу, по-особливому відчуєте тепло рідних і друзів. Прийміть сердечну вдячність від земляків. Нехай поряд будуть друзі й просто хороші люди. Міцного Вам здоров’я, щастя і активного довголіття!
Зоря Полтавщини, 4 стор., Вівторок, 28 липня 2009 р.
У робітничій сім’ї Бориса Івановича і Варвари Олексіївни Сваткових, де виховувалося два сини – Леонід і Юрій, панував чіткий розпорядок, встановлений батьками. З отчого дому виніс Леонід наполегливість і працелюбність, віру у власні сили, що допомагало йому в житті, коли доводилось приймати відповідальні рішення. Підлітком захоплювався футболом, шахами, мріяв бути авіаконструктором.
Його трудова біографія розпочалася ще в шкільні роки – працював на хлібоприймальному пункті. Закінчивши школу, навчався у профтехучилищі, потім працював на шахті, вступив до технікуму.
З 1968-го по 1970 роки проходив службу в Радянській Армії. Вищу освіту здобув у Київському політехнічному інституті, який закінчив у 1975 році. Має вчений ступінь доктора економічних наук.
Під час навчання у вузі прийшло справжнє кохання – зустрів свою долю, дружину Надію. З нею і до цього часу ділять навпіл і смуток, і радість. Приносить насолоду і спільна робота на дачній ділянці, де з винятковою сумлінністю, як і в кожній справі, за яку береться, вирощують фрукти й овочі.
Надія Яківна знає і розуміє все, що хоче її чоловік. Разом поїхали молодими спеціалістами на “Уралвагонзавод” у Свердловську область. Там Леонід Борисович працював майстром цеху, потім – інструктором райкому партії. Але постійно манила рідна Полтавщина. І в 1978 році сім’я Сваткових переїхала до Миргорода. На арматурному заводі Леонід Сватков працював начальником відділу. Потім перейшов на партійну роботу.
У 1986 році Леонід Борисович Сватков очолив виконавчий комітет Миргородської міської Ради народних депутатів. За час його роботи на цій посаді в Миргороді було збудовано велику кількість житла, міський стадіон, Палац урочистих подій, заасфальтовано багато вулиць, проведено газифікацію значної частини житлових будинків, побудовані автобусні зупинки, вперше в області на базі середньої школи № 6 були обладнані комп’ютерні класи.
У 1988 році Леоніда Сваткова обирають першим секретарем Миргородського міськкому Компартії України. І там сповна віддавався роботі, того ж вимагав і від колег. Без усього, створеного тоді, й не уявляється сьогодні ані місто, ані район.
Пригадую, як уважно завжди слухали його виступи на нарадах, сесіях, засіданнях виконкому. Він умів об’єднати різних за характером людей і повести їх за собою.
У травні 1992 року Леонід Сватков очолив Миргородський завод мінеральних вод. Під його керівництвом підприємство зміцніло, значно збільшило обсяги виробництва, вийшло на міжнародний рівень, стало одним із передових підприємств нашої держави. На заводі постійно впроваджувалися нові технології, вперше в Україні встановлено високопродуктивне обладнання європейського зразка, змонтовано нові лінії розливу, відновлено залізничні колії до підприємства. Слава цілющої “Миргородської” сягнула далеко за межі держави. За ініціативою Леоніда Борисовича підприємство неодноразово надавало спонсорську допомогу лікарні, школі-інтернату, дітям-сиротам, молодим художникам, співакам, митцям.
Леонід Борисович Сватков – народний депутат України 1-го та 3-го скликань. Його депутатська діяльність тісно пов’язана з рідним краєм. Леонід Борисович допомагав нашому району проводити газифікацію сіл, докладав багато зусиль, щоб відновили права Української Православної Церкви. З його безпосередньою участю долучалися до вирішення проблем Спасо-Преображенського Мгарського монастиря діячі культури, урядовці, профспілкові, громадські та політичні лідери. Для вихованців Великосорочинської школи-інтернату власним коштом придбав автобус. Добрим словом Леоніда Борисовича згадують багато жителів Хомутця за активне сприяння у будівництві мосту через річку Хорол.
У 1995 році Леоніда Сваткова було призначено головою Державного комітету харчової промисловості, а з 1997 року він – перший заступник міністра агропромислового комплексу України, голова Державного комітету харчової промисловості. Завдяки наполегливості й ініціативності Леоніда Сваткова було налагоджено стабільний розвиток вітчизняної харчової промисловості. Управлінський досвід дозволив розробляти і впроваджувати у виробництво нові технології.
Леонід Борисович обирався депутатом Миргородської міської, районної та Полтавської обласної рад.
Завдяки мудрості, організаторським здібностям, глибокому аналітичному розуму Леонід Сватков досягав високих результатів на будь-якій роботі. Його принципова позиція з проблем нашого краю відома далеко за межами Полтавщини і викликає глибоку повагу земляків.
Леонід Борисович – людина добра, товариська, здатна зрозуміти іншого, підтримати, допомогти. Він – надійний товариш. Його вирізняє глибоке розуміння того, що є справжніми цінностями в навколишньому світі. Хто знає Леоніда Борисовича протягом багатьох років, з приємністю може відзначити, що навіть час відступає перед ним: та ж здатність по-сучасному мислити, та ж твердість у переконаннях, надзвичайна вимогливість до себе і навколишніх. Леонід Борисович не втомлюється генерувати ідеї й висувати проекти, випромінює потужну життєву енергію.
Нехай у цей святковий літній день Ви, шановний Леоніде Борисовичу, по-особливому відчуєте тепло рідних і друзів. Прийміть сердечну вдячність від земляків. Нехай поряд будуть друзі й просто хороші люди. Міцного Вам здоров’я, щастя і активного довголіття!
Зоря Полтавщини, 4 стор., Вівторок, 28 липня 2009 р.
[1]