Ас радянської воєнної авіації з травня 1942 року по квітень 1945-го здійснив 330 бойових вильотів, провів 103 повітряних бої у небі Росії, України, Молдавії, Румунії, Польщі й Німеччини. За всю війну Іван Бабак не втратив загиблими ні одного зі своїх ведених льотчиків і сам жодного разу не був збитий. Через це його називали “щасливчиком”, а за вміння перемагати – “літаючим барсом”.
Усі, хто спілкувався з Іваном Іллічем Бабаком, запам’ятав його як винятково скромну і благородну людину. В мирний час він працював учителем, здобувши за роки роботи на освітянській ниві любов учнів і повагу колег. У страшні роки війни він, скромний молодий чоловік із села Олексіївки Дніпропетровської області, став одним із кращих асів Радянського Союзу.
Льотну справу опанував у Сталінграді, закінчивши училище військових льотчиків-винищувачів, і – на фронт. Тисячі молодих людей у різних країнах світу в роки війни ставали військовими льотчиками і гинули у смертельній круговерті повітряних боїв, так і не збивши жодного ворожого літака. До асів “доростали” найкращі. Іван Бабак був саме таким, особисто збивши 35 ворожих літаків, і ще кілька – в групі з іншими пілотами. А ще були численні “штурмовки” – атаки наземних і надводних цілей, повітряна розвідка…
За офіційними даними, пілот-винищувач Іван Бабак посів третє місце серед льотчиків-українців – після Івана Кожедуба (тричі Герой Радянського Союзу, 62 особисто збитих ворожих літаки і 29 – в групі) та Дмитра Глінки (двічі Герой Радянського Союзу, 50 особисто збитих літаків). До речі, Дмитро Глінка свого часу навчав молодого випускника льотного училища Івана Бабака правилам ведення повітряного бою. Загалом Бабаку пощастило: він потрапив у 45-й винищувальний авіаційний полк, де було багато вже досвідчених, талановитих пілотів і грамотних командирів, які терпляче навчали молодих воювати, прикривали їх у повітряних боях і поступово вводили у стрій справжніх повітряних бійців.
Завдяки мужності, наполегливості, рішучості й самопожертві Іван Бабак швидко опанував суворівську “науку перемагати” і за дуже короткий термін зумів стати першокласним асом. У повітряних боях над Кубанню, де літаки обох ворогуючих сторін раз у раз зустрічалися у смертельних двобоях, Іван Бабак, людина мирної професії (до війни закінчив Запорізький педагогічний інститут), став пілотом-винищувачем. Він не вирізнявся ні богатирською статурою, ні міцним здоров’ям, але став героєм, виконуючи священний обов’язок перед Батьківщиною.
Під час служби на Кавказі молодий офіцер захворів на малярію. Наслідки цього відчував протягом війни: інколи під час бою він настільки виснажувався, що після посадки його виносили з кабіни на руках вже непритомного… Йому пропонували залишити польоти і перейти на службу в штаб, але Іван Бабак сприйняв цю пропозицію як найбільше нещастя й домігся, щоб його лишили у бойовому строю. Тож, трохи підлікувавшись, він знову і знову йшов у бій…
1 листопада 1943 року за 18 особисто збитих літаків Іванові Іллічу Бабаку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після визволення Маріуполя, в якому брав участь і повітряний ас Іван Бабак, місцеві школярі організували збір коштів, за які були придбані два літаки-винищувачі. Їх із написами “Від школярів Маріуполя” передали двом льотчикам – Іванові Бабаку і Василю Шаренку. На своєму іменному винищувачі Іван Бабак збив не один німецький літак…
У березні 1945 року гвардії старшого лейтенанта Івана Бабака призначили командиром 16-го гвардійського винищувального авіаполку і достроково присвоїли йому звання капітана. А в квітні того ж року до штабу армії надійшло подання про присвоєння Іванові Бабаку, в активі якого на той час було вже 35 особисто збитих ворожих літаків, звання двічі Героя Радянського Союзу (його присвоювали пілотам, які отримали понад 30 повітряних перемог). Але цьому завадив фатальний випадок, який радянські “компетентні органи” розцінили неоднозначно. Так трапилося, що під час одного з бойових вильотів далеко за лінію фронту на новій “Аерокобрі” Бабака загорівся двигун – ймовірно, з технічних причин. Пілот потрапив у німецький полон. Трохи більше, ніж через місяць, Герой Радянського Союзу Іван Бабак був звільнений під час наступу союзних американських військ. Але ця обставина у подальшому стала причиною багатьох перевірок із боку спецорганів і перешкодила йому отримати звання двічі Героя Радянського Союзу.
Іван Бабак піднімав свій винищувач у небо й після Перемоги: він навчав молодих льотчиків мистецтву повітряного бою. Демобілізувався гвардії капітан Іван Бабак у 1949 році й повернувся до своєї мирної професії вчителя. Плідно працював директором Більської середньої школи (Котелевський район), а потім – в школах Полтави.
Після смерті героя (24 червня 2001 року) клопотаннями громадських організацій і окремих осіб були представлені необхідні документи для присвоєння Іванові Іллічу Бабаку звання Героя України. Видатний льотчик-винищувач, який боронив рідну землю від ворога, це заслужив…
У Тбілісі, на Алеї героїв-визволителів Кавказу, стоїть бюст Івана Ілліча Бабака. То, може, колись і Полтава увічнить свого героя-земляка?..
“Зоря Полтавщини”, 21 липня, 6 стор.
Усі, хто спілкувався з Іваном Іллічем Бабаком, запам’ятав його як винятково скромну і благородну людину. В мирний час він працював учителем, здобувши за роки роботи на освітянській ниві любов учнів і повагу колег. У страшні роки війни він, скромний молодий чоловік із села Олексіївки Дніпропетровської області, став одним із кращих асів Радянського Союзу.
Льотну справу опанував у Сталінграді, закінчивши училище військових льотчиків-винищувачів, і – на фронт. Тисячі молодих людей у різних країнах світу в роки війни ставали військовими льотчиками і гинули у смертельній круговерті повітряних боїв, так і не збивши жодного ворожого літака. До асів “доростали” найкращі. Іван Бабак був саме таким, особисто збивши 35 ворожих літаків, і ще кілька – в групі з іншими пілотами. А ще були численні “штурмовки” – атаки наземних і надводних цілей, повітряна розвідка…
За офіційними даними, пілот-винищувач Іван Бабак посів третє місце серед льотчиків-українців – після Івана Кожедуба (тричі Герой Радянського Союзу, 62 особисто збитих ворожих літаки і 29 – в групі) та Дмитра Глінки (двічі Герой Радянського Союзу, 50 особисто збитих літаків). До речі, Дмитро Глінка свого часу навчав молодого випускника льотного училища Івана Бабака правилам ведення повітряного бою. Загалом Бабаку пощастило: він потрапив у 45-й винищувальний авіаційний полк, де було багато вже досвідчених, талановитих пілотів і грамотних командирів, які терпляче навчали молодих воювати, прикривали їх у повітряних боях і поступово вводили у стрій справжніх повітряних бійців.
Завдяки мужності, наполегливості, рішучості й самопожертві Іван Бабак швидко опанував суворівську “науку перемагати” і за дуже короткий термін зумів стати першокласним асом. У повітряних боях над Кубанню, де літаки обох ворогуючих сторін раз у раз зустрічалися у смертельних двобоях, Іван Бабак, людина мирної професії (до війни закінчив Запорізький педагогічний інститут), став пілотом-винищувачем. Він не вирізнявся ні богатирською статурою, ні міцним здоров’ям, але став героєм, виконуючи священний обов’язок перед Батьківщиною.
Під час служби на Кавказі молодий офіцер захворів на малярію. Наслідки цього відчував протягом війни: інколи під час бою він настільки виснажувався, що після посадки його виносили з кабіни на руках вже непритомного… Йому пропонували залишити польоти і перейти на службу в штаб, але Іван Бабак сприйняв цю пропозицію як найбільше нещастя й домігся, щоб його лишили у бойовому строю. Тож, трохи підлікувавшись, він знову і знову йшов у бій…
1 листопада 1943 року за 18 особисто збитих літаків Іванові Іллічу Бабаку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після визволення Маріуполя, в якому брав участь і повітряний ас Іван Бабак, місцеві школярі організували збір коштів, за які були придбані два літаки-винищувачі. Їх із написами “Від школярів Маріуполя” передали двом льотчикам – Іванові Бабаку і Василю Шаренку. На своєму іменному винищувачі Іван Бабак збив не один німецький літак…
У березні 1945 року гвардії старшого лейтенанта Івана Бабака призначили командиром 16-го гвардійського винищувального авіаполку і достроково присвоїли йому звання капітана. А в квітні того ж року до штабу армії надійшло подання про присвоєння Іванові Бабаку, в активі якого на той час було вже 35 особисто збитих ворожих літаків, звання двічі Героя Радянського Союзу (його присвоювали пілотам, які отримали понад 30 повітряних перемог). Але цьому завадив фатальний випадок, який радянські “компетентні органи” розцінили неоднозначно. Так трапилося, що під час одного з бойових вильотів далеко за лінію фронту на новій “Аерокобрі” Бабака загорівся двигун – ймовірно, з технічних причин. Пілот потрапив у німецький полон. Трохи більше, ніж через місяць, Герой Радянського Союзу Іван Бабак був звільнений під час наступу союзних американських військ. Але ця обставина у подальшому стала причиною багатьох перевірок із боку спецорганів і перешкодила йому отримати звання двічі Героя Радянського Союзу.
Іван Бабак піднімав свій винищувач у небо й після Перемоги: він навчав молодих льотчиків мистецтву повітряного бою. Демобілізувався гвардії капітан Іван Бабак у 1949 році й повернувся до своєї мирної професії вчителя. Плідно працював директором Більської середньої школи (Котелевський район), а потім – в школах Полтави.
Після смерті героя (24 червня 2001 року) клопотаннями громадських організацій і окремих осіб були представлені необхідні документи для присвоєння Іванові Іллічу Бабаку звання Героя України. Видатний льотчик-винищувач, який боронив рідну землю від ворога, це заслужив…
У Тбілісі, на Алеї героїв-визволителів Кавказу, стоїть бюст Івана Ілліча Бабака. То, може, колись і Полтава увічнить свого героя-земляка?..
“Зоря Полтавщини”, 21 липня, 6 стор.
[1]