Звичаї та повір'я купальської ночі й донині відтворюють у багатьох українських містах і селах. Не винятком є і Диканька. На міфологізованій сцені біля Пивоварського ставу в танці кружляли русалки. Дівчата пускали на вечірню гладь води вінки з ромашок, деревію, любистку, безсмертника, питаючи в долі, чи бути їм цієї осені в парі. Традиційно лунали народні пісні, гумор. Кульмінацією свята стало купальське вогнище, язики якого високо здіймалися і тяглися до нічного зоряного неба.
Тетяна ГЛУШКО
“Зоря Полтавщини”
“Зоря Полтавщини”
[1]