Мені 52 роки, риболовлею захоплююся з дитинства, та кілька останніх років ставки й озера перебувають у руках горе-орендарів, а на річках панують браконьєри, тож відпочити з вудочкою риболовам-любителям практично ніде…" – це рядки з листа Івана Григоровича Гужви, який проживає в місті Гадячі.
Про заборону рибалити з вудочкою на орендованих ставках читаємо і в листі нашого дописувача, рибака-любителя, ветерана війни та праці з селища Чорнухи Володимира Даниловича Лазоренка. Аналогічні проблеми в листах до редакції порушують і мешканці Хорольського, Миргородського, Диканського та інших районів. Отож, хоч до літнього сезону риболовлі ще й далеко, але ця тема для багатьох наших читачів актуальна уже зараз.
Про неодноразові непорозуміння, що виникали з орендарем ставка в селі Порскалівка Шишацького району Сергієм Григоровичем Юрченком, написав у листі до редакції й мешканець Полтави Василь Васильович Поляков, який має в зазначеному селі дачну ділянку й більше 30 років ловить рибу в цьому ставку: "У понеділок, 4 серпня минулого року, я з онуком після ранкової риболовлі повертався додому, а по дорозі зустрів орендаря Сергія Юрченка. Із розмови з ним з'ясувалося, що понеділок на ставку – вихідний день, а на таку снасть, як пружина з двома крючками, ловити рибу взагалі заборонено. Можна тільки на одну вудочку й один гачок. Хоча сам орендар ловить і на резинку, й сітками.
…10 серпня, всупереч вказівкам орендаря, ми з онуком знову пішли ловити рибу на попереднє місце. Щойно спіймали 5 карасів, як до нас підійшов Юрченко з зятем і наказав "змотувати вудочки". Я заперечував, пред'явивши своє посвідчення, тоді зять сам змотав мій спінінг, обірвавши пружину з двома гачками та наказавши нам іти зі ставка. Я змотав іншу вудочку, й ми з онуком пішли.
…Наступної неділі ми з онуком знову пішли на ставок. Закинули вудочку та спінінг, залишивши на ньому один гачок без живця. В цей час до нас підійшов Юрченко, а його зять перевірив у воді – ловимо на один чи на два гачки – й опустив спінінг. При цьому він погрожував".
Далі у своєму листі В.В.Поляков розповідає про те, що догляд за ставком і прилеглою територією орендарем мав би бути ліпшим. Дописувач також наголошує, що цей ставок був зариблений 20 років тому й тоді риби вистачало всім.
З приводу вищеописаних інцидентів з орендарем ставка С.Г.Юрченком В.В.Поляков звертався до прокуратури Шишацького району та в Шишацький райвідділ внутрішніх справ.
Із відповіді прокурора О.В.Безцінного від 3 жовтня 2008 року: "… в договорі оренди ставка, укладеного між приватним підприємцем Юрченком С.Г. та районною державною адміністрацією, не передбачено можливості заборони загального користування об'єкта оренди орендарем. Отже, дії Юрченка С.Г., спрямовані на перешкоджання загального користування ставком у с. Порскалівка, є незаконними".
Шишацький РВ ГУ МВС України в Полтавській області, розглянувши 13 жовтня 2008 року заяву В.В.Полякова по факту сварки з С.Г.Юрченком, що сталася 10.08.2008 року біля ставка в селі Порскалівка, у порушенні кримінальної справи відносно С.Г. Юрченка відмовив.
Кому вигідна оренда ставка
Михайликівський сільський голова Михайло Михайлик, а село Порскалівка належить саме до цієї сільської ради, розповів, що на території зазначеної сільради є 10 ставків, площа водного дзеркала яких становить від одного до дев'ятнадцяти гектарів. З них два перебуває в оренді, ще на три готується технічна документація для здачі їх в оренду. Решта водних об'єктів перебуває в загальному користуванні місцевої громади. Ставок, який орендує Сергій Юрченко, вважається одним із кращих і має площу водного дзеркала 10 гектарів.
Загалом дозвіл на оренду ставків дає районна державна адміністрація, а сільська рада тільки узгоджує це питання, говорить Михайло Михайлик. До того ж, переважна більшість коштів (приблизно 70%), сплачених орендарем за користування водним об'єктом, надходить до державного, а не до місцевого бюджету. У цьому конкретному випадку сільський бюджет отримує за рік лише 300 гривень, і все ж…
– Передача ставка в оренду вигідна перш за все саме громаді, адже це свого роду віднайдення ефективного господаря об'єкта, – наголошує Михайло Миколайович. – Адже після узгодження правил користування водним об'єктом благоустрій довколишньої території, ремонт дамб, розчищення ставка, зарибнення й підгодовування мальків тощо покладається на орендаря. Тим самим вивільняються кошти, які могли бути спрямовані на ці роботи.
Скажімо, догляд за рештою місцевих ставків здійснюють сільська рада й громадське об'єднання "Рибачок", до якого входять 50 рибалок-любителів. Навіть за умов фінансової скрути торік на ремонт греблі одного зі ставків із сільського бюджету було витрачено близько 5 тисяч гривень. У 2007 році місцеві жителі своїм коштом зробили греблю й укріпили дамбу іншого невеликого ставка. І все ж, попри вигоди від здачі водних об'єктів в оренду, Михайло Михайлик зізнається, що сільська рада – не указ для орендаря: "Всі умови передачі та повернення об'єкта, а також права й обов'язки орендаря та орендодавця мають бути чітко виписані в договорі оренди, особливо чітко слід виписати пункти про можливість користування ставком місцевого населення. А оскільки наші ставки здавалися в оренду одними з перших у районі, коли, так би мовити, правила гри ще не були відпрацьовані, а був просто укладений типовий договір, то нам і довелося зіткнутися з великими й малими проблемами".
При цьому все ж варто зазначити, що коли місцева громада буде категорично проти здачі в оренду водного об'єкта, то закон – на її боці. Хоча, скоріше за все, це – теорія…
Громада – то великий чоловік
У статті 47 "Водного кодексу України" написано: "На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем. Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування".
Оскільки договір користування ставком на умовах оренди, укладений у лютому 2006 року між Шишацькою РДА та С.Г.Юрченком, був типовим і не містив конкретності щодо водокористування для населення, то спочатку орендар забороняв селянам практично все, що стосувалося орендованого ним ставка, розповідає Михайликівський сільський голова Михайло Михайлик. Цього місцева громада довго терпіти не стала, тож у червні 2006 року мешканці села Порскалівка скликали сходку, на яку запросили орендаря та сільського голову. На цій сходці й були відпрацьовані, чи то доопрацьовані, умови водокористування орендованого ставка місцевим населенням, що зафіксовано в протоколі зібрання та підписано, а відтак і погоджено, орендарем. Зокрема, зафіксовано можливість щоденного вилову риби на вудочку (крім мальків) місцевими жителями, а ставок може бути місцем відпочинку для бажаючих. За пільговими цінами орендар має продавати рибу на різні урочистості, зокрема весілля, а для місцевого Будинку ветеранів та для проведення ритуальних заходів, при можливості вилову, С.Г.Юрченко має безкоштовно виділяти певну кількість риби. Дозволено на ставку й напування громадської худоби.
Отже, громада спільними зусиллями змогла відстояти певні права на користування орендованою водоймою.
Під час спілкування з орендарем порскалівського ставка Сергієм Юрченком з'ясувалося, що кожен місцевий житель щодня може ловити вудочкою з одним гачком 3 кілограми риби. Щоправда, не в період запуску малька. Зауваження місцевим рибалкам він справді робив, але щоб рвати будь-кому снасті – до такого, за його словами, не доходило. Водночас орендар категорично проти ловлі риби на пружини чи інші снасті, де є більше одного гачка: "А взагалі, якби наперед було знати, скільки неприємностей спіткає мене, як орендаря ставка, то не брав би його в оренду. Законодавство як слід не виписано, а різного р
оду чвари та численні перевірки й виклики до різних інстанцій ускладнюють життя. Дошкуляють й наїзди на ставок браконьєрів".
Хоча договір на оренду водного об'єкта в С.Г.Юрченка діє до 31 січня 2011 року, однак він не впевнений, що не розірве його раніше цієї дати. "Окрім цього ставка, у Порскалівці є ще й інші. Чому ж люди не хочуть йти рибалити на інший або, скажімо, взяти якийсь водний об'єкт в оренду, хоча б у колективу, а йдуть на орендований мною, де я запустив малька, годую його й охороняю?" – ставить риторичне запитання Сергій Юрченко.
Прокоментувати ситуацію, що склалася на орендованих водоймах, стосовно любительського рибальства ми попросили фахівців державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області. "Згідно з наказом Державного комітету рибного господарства України № 269/3562 від 28.04.1999 року (п. 3.15) "Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства" правила риболовлі встановлюються орендарем. Відтак неорганізоване любительське рибальство на ставках і водних об'єктах, що надані громадянам чи організаціям в оренду, заборонено. А в період нересту (березень-квітень) рибальство заборонене взагалі", – повідомили в екоінспекції.
Отож районним державним адміністраціям слід добре все зважити, перш ніж здавати в оренду водний об'єкт загального користування. Бо місцеві територіальні громади зазвичай стають заручниками саме їхніх рішень…
Зоря Полтавщини, Середа, 4 лютого 2009 р., 1 стор.
Про заборону рибалити з вудочкою на орендованих ставках читаємо і в листі нашого дописувача, рибака-любителя, ветерана війни та праці з селища Чорнухи Володимира Даниловича Лазоренка. Аналогічні проблеми в листах до редакції порушують і мешканці Хорольського, Миргородського, Диканського та інших районів. Отож, хоч до літнього сезону риболовлі ще й далеко, але ця тема для багатьох наших читачів актуальна уже зараз.
Про неодноразові непорозуміння, що виникали з орендарем ставка в селі Порскалівка Шишацького району Сергієм Григоровичем Юрченком, написав у листі до редакції й мешканець Полтави Василь Васильович Поляков, який має в зазначеному селі дачну ділянку й більше 30 років ловить рибу в цьому ставку: "У понеділок, 4 серпня минулого року, я з онуком після ранкової риболовлі повертався додому, а по дорозі зустрів орендаря Сергія Юрченка. Із розмови з ним з'ясувалося, що понеділок на ставку – вихідний день, а на таку снасть, як пружина з двома крючками, ловити рибу взагалі заборонено. Можна тільки на одну вудочку й один гачок. Хоча сам орендар ловить і на резинку, й сітками.
…10 серпня, всупереч вказівкам орендаря, ми з онуком знову пішли ловити рибу на попереднє місце. Щойно спіймали 5 карасів, як до нас підійшов Юрченко з зятем і наказав "змотувати вудочки". Я заперечував, пред'явивши своє посвідчення, тоді зять сам змотав мій спінінг, обірвавши пружину з двома гачками та наказавши нам іти зі ставка. Я змотав іншу вудочку, й ми з онуком пішли.
…Наступної неділі ми з онуком знову пішли на ставок. Закинули вудочку та спінінг, залишивши на ньому один гачок без живця. В цей час до нас підійшов Юрченко, а його зять перевірив у воді – ловимо на один чи на два гачки – й опустив спінінг. При цьому він погрожував".
Далі у своєму листі В.В.Поляков розповідає про те, що догляд за ставком і прилеглою територією орендарем мав би бути ліпшим. Дописувач також наголошує, що цей ставок був зариблений 20 років тому й тоді риби вистачало всім.
З приводу вищеописаних інцидентів з орендарем ставка С.Г.Юрченком В.В.Поляков звертався до прокуратури Шишацького району та в Шишацький райвідділ внутрішніх справ.
Із відповіді прокурора О.В.Безцінного від 3 жовтня 2008 року: "… в договорі оренди ставка, укладеного між приватним підприємцем Юрченком С.Г. та районною державною адміністрацією, не передбачено можливості заборони загального користування об'єкта оренди орендарем. Отже, дії Юрченка С.Г., спрямовані на перешкоджання загального користування ставком у с. Порскалівка, є незаконними".
Шишацький РВ ГУ МВС України в Полтавській області, розглянувши 13 жовтня 2008 року заяву В.В.Полякова по факту сварки з С.Г.Юрченком, що сталася 10.08.2008 року біля ставка в селі Порскалівка, у порушенні кримінальної справи відносно С.Г. Юрченка відмовив.
Кому вигідна оренда ставка
Михайликівський сільський голова Михайло Михайлик, а село Порскалівка належить саме до цієї сільської ради, розповів, що на території зазначеної сільради є 10 ставків, площа водного дзеркала яких становить від одного до дев'ятнадцяти гектарів. З них два перебуває в оренді, ще на три готується технічна документація для здачі їх в оренду. Решта водних об'єктів перебуває в загальному користуванні місцевої громади. Ставок, який орендує Сергій Юрченко, вважається одним із кращих і має площу водного дзеркала 10 гектарів.
Загалом дозвіл на оренду ставків дає районна державна адміністрація, а сільська рада тільки узгоджує це питання, говорить Михайло Михайлик. До того ж, переважна більшість коштів (приблизно 70%), сплачених орендарем за користування водним об'єктом, надходить до державного, а не до місцевого бюджету. У цьому конкретному випадку сільський бюджет отримує за рік лише 300 гривень, і все ж…
– Передача ставка в оренду вигідна перш за все саме громаді, адже це свого роду віднайдення ефективного господаря об'єкта, – наголошує Михайло Миколайович. – Адже після узгодження правил користування водним об'єктом благоустрій довколишньої території, ремонт дамб, розчищення ставка, зарибнення й підгодовування мальків тощо покладається на орендаря. Тим самим вивільняються кошти, які могли бути спрямовані на ці роботи.
Скажімо, догляд за рештою місцевих ставків здійснюють сільська рада й громадське об'єднання "Рибачок", до якого входять 50 рибалок-любителів. Навіть за умов фінансової скрути торік на ремонт греблі одного зі ставків із сільського бюджету було витрачено близько 5 тисяч гривень. У 2007 році місцеві жителі своїм коштом зробили греблю й укріпили дамбу іншого невеликого ставка. І все ж, попри вигоди від здачі водних об'єктів в оренду, Михайло Михайлик зізнається, що сільська рада – не указ для орендаря: "Всі умови передачі та повернення об'єкта, а також права й обов'язки орендаря та орендодавця мають бути чітко виписані в договорі оренди, особливо чітко слід виписати пункти про можливість користування ставком місцевого населення. А оскільки наші ставки здавалися в оренду одними з перших у районі, коли, так би мовити, правила гри ще не були відпрацьовані, а був просто укладений типовий договір, то нам і довелося зіткнутися з великими й малими проблемами".
При цьому все ж варто зазначити, що коли місцева громада буде категорично проти здачі в оренду водного об'єкта, то закон – на її боці. Хоча, скоріше за все, це – теорія…
Громада – то великий чоловік
У статті 47 "Водного кодексу України" написано: "На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем. Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування".
Оскільки договір користування ставком на умовах оренди, укладений у лютому 2006 року між Шишацькою РДА та С.Г.Юрченком, був типовим і не містив конкретності щодо водокористування для населення, то спочатку орендар забороняв селянам практично все, що стосувалося орендованого ним ставка, розповідає Михайликівський сільський голова Михайло Михайлик. Цього місцева громада довго терпіти не стала, тож у червні 2006 року мешканці села Порскалівка скликали сходку, на яку запросили орендаря та сільського голову. На цій сходці й були відпрацьовані, чи то доопрацьовані, умови водокористування орендованого ставка місцевим населенням, що зафіксовано в протоколі зібрання та підписано, а відтак і погоджено, орендарем. Зокрема, зафіксовано можливість щоденного вилову риби на вудочку (крім мальків) місцевими жителями, а ставок може бути місцем відпочинку для бажаючих. За пільговими цінами орендар має продавати рибу на різні урочистості, зокрема весілля, а для місцевого Будинку ветеранів та для проведення ритуальних заходів, при можливості вилову, С.Г.Юрченко має безкоштовно виділяти певну кількість риби. Дозволено на ставку й напування громадської худоби.
Отже, громада спільними зусиллями змогла відстояти певні права на користування орендованою водоймою.
Під час спілкування з орендарем порскалівського ставка Сергієм Юрченком з'ясувалося, що кожен місцевий житель щодня може ловити вудочкою з одним гачком 3 кілограми риби. Щоправда, не в період запуску малька. Зауваження місцевим рибалкам він справді робив, але щоб рвати будь-кому снасті – до такого, за його словами, не доходило. Водночас орендар категорично проти ловлі риби на пружини чи інші снасті, де є більше одного гачка: "А взагалі, якби наперед було знати, скільки неприємностей спіткає мене, як орендаря ставка, то не брав би його в оренду. Законодавство як слід не виписано, а різного р
оду чвари та численні перевірки й виклики до різних інстанцій ускладнюють життя. Дошкуляють й наїзди на ставок браконьєрів".
Хоча договір на оренду водного об'єкта в С.Г.Юрченка діє до 31 січня 2011 року, однак він не впевнений, що не розірве його раніше цієї дати. "Окрім цього ставка, у Порскалівці є ще й інші. Чому ж люди не хочуть йти рибалити на інший або, скажімо, взяти якийсь водний об'єкт в оренду, хоча б у колективу, а йдуть на орендований мною, де я запустив малька, годую його й охороняю?" – ставить риторичне запитання Сергій Юрченко.
Прокоментувати ситуацію, що склалася на орендованих водоймах, стосовно любительського рибальства ми попросили фахівців державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області. "Згідно з наказом Державного комітету рибного господарства України № 269/3562 від 28.04.1999 року (п. 3.15) "Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства" правила риболовлі встановлюються орендарем. Відтак неорганізоване любительське рибальство на ставках і водних об'єктах, що надані громадянам чи організаціям в оренду, заборонено. А в період нересту (березень-квітень) рибальство заборонене взагалі", – повідомили в екоінспекції.
Отож районним державним адміністраціям слід добре все зважити, перш ніж здавати в оренду водний об'єкт загального користування. Бо місцеві територіальні громади зазвичай стають заручниками саме їхніх рішень…
Зоря Полтавщини, Середа, 4 лютого 2009 р., 1 стор.
[1]