З офіційної інформації відомо, що протягом дев’яти місяців 2008 року в Україну було завезено 366 тисяч тонн м’яса та м’ясопродуктів. Водночас експерт асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” Єлизавета Святківська в інтерв’ю, опублікованому в ЗМІ наприкінці листопада минулого року, запевняє, що “на українському ринку переважає м’ясо вітчизняного виробництва.Загальний обсяг ринку м’яса в забійній вазі – понад 2 млн тонн”. З них “1,7 млн ми виробляємо самі та близько 436 тис. тонн імпортували”. “Найбільше було завезено курятини, далі йде свинина. Ми купуємо найдешевше м’ясо, яке тільки існує, попри те, що на українському ринку найбільший дефіцит яловичини, але у світі яловичина дуже дорога. Тому завозиться м’ясо птиці та свинина. З понад 400 тис. тонн завезеного в Україну м’яса яловичина становить близько 10 тис. тонн”. Експерт переконана також у тому, що “у нас були нелегальні постачання – це однозначно”.
Один із таких випадків наробив багато галасу в Україні. На початку лютого минулого року на одній із західних митниць було заарештовано 32 вагони продукції, яка надійшла з Бельгії на адресу Дніпровської продовольчої компанії. У них, за повідомленням прес-служби СБУ в Львівській області (про що широко писала львівська преса), було виявлено майже півтори тисячі тонн фаршу пташиного м’яса, який, згідно з декларацією, значився як кістки. Оскільки для митного оформлення було надано документи, які містили неправдиві дані, слідчий відділ УСБУ порушив кримінальну справу за статтею “контрабанда”. Це – найбільша партія контрабандної м’ясопродукції, затримана спецслужбами за останні роки.
Отже, якби не пильність правоохоронців, українці, ймовірно, їли б котлети з цього контрабандного фаршу, в якому, до речі, було знайдено і сальмонелу. До слова, у 2007 році вітчизняна ветслужба вилучила дві з половиною тисячі тонн небезпечної продукції, у 2006-му ще більше – три тисячі тонн. У 2008-му на кордоні з різних причин було затримано 600 партій м’яса, кожна – від кількох кілограмів до ста тонн і більше. Та чи можна мати впевненість у тому, що контрабанда не просочується вглиб країни?
А ось деякі факти боротьби з економічними злочинами на території Полтавської області.
На початку листопада 2008 року на території оптової бази по вул. Воровського в м. Кременчуці виявлено в реалізації 200 кг м’ясної продукції без відповідних документів щодо її походження та якості. У магазині “Катюша”, що розташований по вул. 50 років СРСР теж у Кременчуці, виявлено в реалізації продукти харчування, термін придатності для споживання яких минув, на загальну суму 900 грн. Загалом у листопаді працівники державної служби боротьби з економічними злочинами УМВС України в Полтавській області спільно з представниками санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної міліції та управління захисту прав споживачів вилучили з обігу 750 кг м’яса, яке реалізовувалося без документів, що підтверджують походження та якість.
Співробітники відділу ДСБЕЗ Полтавського міського управління міліції разом із ветеринарною міліцією минулоріч на початку листопада затримали автомобіль “Фіат”, який перевозив 2,5 тонни свинячого сала (виробництва Польщі) без документів, що підтверджують його походження та якість. 25 листопада у Миргороді в магазині “Фуршет” у холодильній камері й на виробництві працівники ВДСБЕЗ Миргородського МВ спільно з ветеринарною міліцією виявили 325 кг м’яса птиці бройлерів (виробництва ЗАТ “Оріль-Лідер”, м. Дніпропетровськ), термін придатності якого минув.
За цими короткими зведеннями, наданими Центром зв’язків з громадськістю УМВС України в Полтавській області, криється небезпека не тільки економічна. Не випадково всю продукцію вилучено й утилізовано.
Цілком зрозуміло, що подібні випадки знову й знову змушують порушувати питання про якість м’яса та м’ясопродуктів в Україні. Відповідно ті покупці, які більше довіряють вітчизняному товаровиробнику, переймаються питанням – як відрізнити “своє” м’ясо від “чужого”, щоб не підклали в магазині чи на базарі “свиню”?
Їмо полтавське
Результат спроби визначити походження та якість м’яса зі слів продавців на базарі в останні дні грудня минулого року був передбачуваним: всі як один переконували, що свинина та яловичина в них – українські, свіжі, й навіть думки не допускають, що на тутешніх прилавках може з’явитися м’ясо з-за кордону: сувора ветеринарна служба не допустить до торгівлі, не поставить свого клейма на туші. Лише одна з опитаних реалізаторів зізналася: так, чула, що є імпортне м’ясо на базарі, але особисто в неї – тільки полтавське.
Чесно кажучи, так хочеться вірити, що тебе не обманюють. І не тільки тому, що продукт дорогий (а таки ж дорогий: наприкінці грудня кілограм вирізки свинячої й яловичої можна було купити по 45 грн, кілограм сала – від 20 до 28 грн, за курку бабуся з Машівки просила 55 грн, по сусідству з нею за індиків “правили” 200 й 225 грн, за гуску – сотню, за качку – 85, кролів продавали по 95 і 115 грн). Усе ж людяність, порядність, жертовність, милосердя завжди були притаманні нашому народові.
За підтвердженням слів підприємців ми відправилися до фахівців державної ветеринарної служби – в лабораторію ветеринарної санітарної експертизи №1 Центрального ринку Полтави й у головне управління ветеринарної медицини в Полтавській області.
О шостій годині в лабораторії вже людно. Завідуюча лабораторією Марія Клименко оголошує: “Спочатку виробники!”. Це означає, пояснює Марія Павлівна, що першими на експертизу заносять привезене для продажу на ринку м’ясо ті, хто самотужки вирощує свиней, корів, кіз, кролів, птицю, а вже потім – підприємці-реалізатори. Ветеринарні лікарі перевіряють м’ясо не тільки на паразитарні, інфекційні захворювання, радіологічність. За допомогою спеціального інструмента ph-метр, який називають ножем, визначають свіжість м’яса й чи не різали тварину після того, як вона вмерла. Обов’язково перевіряють сировину за органолептичними показниками, на які може вплинути, наприклад, недбайливий догляд за твариною, що проявиться неприємним запахом, або сусідство під час транспортування з каністрою бензину; методом нагрівання визначають, чи не кнур, бува. І лише переконавшись, що продукція безпечна й не має невластивих якостей, її проклеймують (на туші свині чи ВРХ, на різних її частинах, поставлять аж десять відтисків клейма). Якщо протягом дня м’ясо не продане, власники зберігають залишок у холодильниках, які працюють у режимі охолодження, а не замерзання.Скористатися холодильником дозволяється тільки на одну ніч, тобто привезене на продаж м’ясо може реалізовуватися на ринку максимум впродовж двох днів.
– І на другий день ми робимо повторну санітарно-ветеринарну експертизу, – зазначає Марія Клименко. – Тож немає підстав сумніватися у свіжості та якості м’ясної сировини, яку ми допускаємо до продажу. Виявлене неякісне або заражене м’ясо ми обробляємо хлором і утилізуємо. Якщо продавець привіз кнура, даємо відповідну довідку, щоб міг здати його на м’ясокомбінат, бо воно не вважається неякісним, лише має неприємний запах.
На полтавський базар везуть м’ясо переважно з навколишніх районів – Полтавського, Диканського, Решетилівського, Машівського, Новосанжарського, Великобагачанського, зрідка – з віддалених, як із Глобинського. У лабораторному журналі вказується те, і хто привіз, і звідки, чи виростила людина сама, що засвідчується довідкою з сільради, чи купила і тепер перепродує. “Своїм” м’ясом торгує приблизно половина, говорить завідуюча лабораторією. Але м’яса стало менше. Пригадує, коли за день привозили до сотні туш,
а якось перед Великоднем навезли 170! Тепер статистика значно скромніша: у будні можуть бути дві коров’ячі туші, десяток свинячих, перед святами починають різати більше, 23 грудня привезли 47 туш свинини і 19 туш яловичини.
Причини такого стану справ ні для кого не секрет. По-перше, не тільки на Центральному ринку тепер торгують м’ясом, а ще й на інших ринках та в супермаркетах (туди теж виробники здають вирощене). По-друге, через економічні перегини в державі тваринництвом в українських селах займаються менше, ніж ще кілька років тому, про що не зі слів знають базарні підприємці. А з середини цієї осені ще й різко впав попит на м’ясо, що полтавські продавці пов’язують з неплатоспроможністю полтавського населення. Вони переконані, що держава повинна підтримувати село, бо саме сільське господарство – одна з основ України. Безпосередньо ж для них – це основа заробітків. Щоб не було імпортного, треба, щоб було українське, – усе просто.
А імпортне м’ясо на Полтавщині цього року таки було, зазначають Марія Клименко і начальник управління ветеринарної медицини м. Полтави Віктор Пальчик. Але на цілком законних підставах. ТОВ УВК “Полагросервіс” завозило з Польщі й Румунії, а останнім часом – з Угорщини живих свиней на свій м’ясокомбінат у Решетилівці. Свинки відрізнялися від наших меншим, але однаковим, стандартним, розміром і відсутністю сала – на Заході немає традиції вживати сало й тому розводять беконні (м’ясні) породи. Окрім цього, “не наших” свинок і обробляли не по-нашому, решетилівське підприємство обладнане імпортним устаткуванням, що працює за іноземною технологією, – шпаркою, тобто туші свиней ошпарюють, а не обсмалюють, як прийнято в нас, і шкіра тоді білосніжна. Це м’ясо йшло переважно на промпереробку, хоча час від часу торгували ним і підприємці на базарі, більше влітку. Таке ж м’ясо надходило з ТОВ “Альянс”, що в Хоролі, – там теж є забійний пункт. Але нині імпортних м’ясотуш не стало. Як пояснив начальник головного управління ветеринарної медицини у Полтавській області Сергій Аранчій, поки що тимчасово заборонено ввезення м’яса свинини з Європи через різні захворювання свиней. Але коли заборони не було, ТОВ “Полагросервіс” завозило його відповідно до всіх вимог чинного законодавства. І в лабораторії до якості й смакових властивостей угорської свинини жодних претензій не мали.
Якщо в Багдаді все спокійно, в Україні в курсі справи
Сергій Аранчій особливо наголошує:
– Зі вступом України в СОТ контроль за імпортованою продукцією став подвійним: ми працюємо за законодавством України, а при експортно-імпортних операціях враховуємо європейські вимоги. Для того наші фахівці пройшли стажування, здали екзамен у країнах Європи і мають відповідні сертифікати. Це не факультет підвищення кваліфікації, як звикли в нас. Окрім того, і наші лабораторії, й Український науково-дослідний інститут лабораторних досліджень та ветсанекспертизи атестовані й акредитовані за міжнародними стандартами. Розповім на прикладі, як це відбувалося в Полтаві. Ми отримували з Лондона закодований зразок матеріалу – це могло бути м’ясо птиці, великої рогатої худоби, свинини, риби, але ми бачили тільки код і повинні були дослідити матеріал і визначити його якісні характеристики, висновки направляли у Велику Британію. Це робилося не один раз. І тепер час від часу нам надсилають зразки, і ми здаємо такий екзамен: на те і щука в річці, щоб карась не дрімав. Ми жодного разу не помилялися. Це свідчить про рівень фахівців, рівень лабораторного обладнання, наявність методик, що дозволяє проводити такі ж дослідження, як і в Лондоні. Відтак наша обласна лабораторія стала регіональною, ми працюємо за діагностикою інфекційних хвороб у восьми областях України.
Окрім того, Україна є членом Міжнародного епізоотичного бюро. Представники керівництва Державного комітету ветеринарної медицини України беруть участь в усіх засіданнях МЕБ, обговореннях епізоотичної ситуації, руху поголів’я у світі. Видається європейський бюлетень. І навіть на рівні Полтавської області ми орієнтуємося в епізоотичній ситуації в Європі. Про всі епізоотичні зміни МЕБ повідомляє Україні телеграмою, Держкомітет телеграмою повідомляє нам. От зараз у Грузії з’явилася африканська чума – захворювання, яке вражає свиней. Завезли хворобу з Африки. Вона невиліковна, від неї немає вакцини. Колись, ще за часів Радянського Союзу, її спалах був у Одесі. Держава зазнала страшенних збитків. А тепер хвороба “перейшла” через гори і “косить” поголів’я Краснодарського краю і сусідніх територій. Оскільки ми орієнтуємося в ситуації в цілому, то вживаємо застережних заходів на свинофермах. Так само і в питаннях завезення продуктів. Ось останнє повідомлення: “заборонити ввезення м’яса виробництва іноземного приватного виробничого унітарного підприємства “Белденсан” (м.Брест) та ВАТ “Брестський м’ясокомбінат” з Білорусі”. Треба думати, що м’ясо польського походження, на що вказує слово “унітарний” у назві підприємства. А от польським виробникам сільськогосподарської продукції “Лєслав” і “Счислава” знову надали дозвіл завозити забійних свиней, а деякий час тому дозвіл припиняли через недотримання певних вимог. І такий процес триває постійно. Врахуйте, що перш ніж надати підприємствам чи господарствам дозвіл на ввезення продукції в Україну, українські фахівці інспектують об’єкти. Для прикладу, мій заступник і один зі спеціалістів управління інспектують молокозаводи у Білорусі, бо стоїть питання про завезення білоруського масла на територію Полтавської області. Якщо завозиться м’ясо з Польщі, Чехії, Німеччини, Франції, Данії, Італії, значить, там на об’єктах обов’язково побував український спеціаліст. Полтавський головний ветсанексперт Наталія Марюха, до слова, інспектувала 15 м’ясокомбінатів Польщі, мій заступник Олександр Донцов інспектував 8 польських об’єктів. Дивилися, де береться свинопоголів’я, як вирощується, який шлях до забою, яке отримують м’ясо, який державний ветеринарний контроль, як його транспортують в Україну. Європейське підприємство, не проінспектоване українськими спеціалістами, не має права експорту продукції в нашу державу. Але ж це мова про законне постачання продукції. Нелегальних шляхів ми не знаємо, це функції не нашої служби. Хоча ми взаємодіємо з усіма фіскальними службами. Коли вони зупиняють вантаж, ми його оглядаємо. Таким чином не одну партію контрабандної сировини було або утилізовано, або відправлено на Хорольський ветсанутильзавод для переробки на борошно.
Ми не можемо гарантувати, що контрабандне м’ясо не з’явиться на ринках, бо на кордоні стоять не самі ветеринари. Спочатку зустрічають вантаж прикордонники, потім його оглядають митники. Ми оглядаємо вантаж уже в іншій зоні, і тільки тоді, коли митники нам його показують.
Легальний вантаж, законно завезений в Україну, скажімо, на територію Полтавщини, спрямовується тільки на визначений об’єкт. Там його оглядають фахівці ветслужби – яка упаковка, які документи і т. д. А на кожному такому підприємстві постійно працює офіційний ветеринарний лікар, який підпорядковується державній ветслужбі, а не керівництву підприємства. Коли сировина потрапляє на склад, ветлікар відбирає зразки і направляє в регіональну державну лабораторію.
На ринок імпортна продукція теж потрапляє не безпосередньо, а через конкретну фірму. Зокрема, в управлінні ветеринарної медицини в м. Полтаві всі суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються реалізацією підконтрольної продукції, перебувають на обліку. Вони не мають права працювати без ветеринарного дозволу. Хоча “не мають права” не завжди означає, що так і чинять. Нещодавно на Центральний ринок Полтави привезли м’ясо птиці американського походження в упаковці, де вказано, що його було відправлено з Америки до Росії, і зазначено термін зберігання
. Термін був уже прострочений, маркування не відповідає українському законодавству. Наші спеціалісти зацікавилися цією продукцією, разом із правоохоронними органами знайшли склад, власників.
Загалом в області контролюють потоки надходження сировини та її якість 59 лабораторій санветекспертизи. Але відповідальність лежить також на власниках ринків, на самих підприємцях. М’ясо, яке не пройшло ветсанекспертизу, можуть і під прилавок сховати, коли бачать, що йде наш спеціаліст у білому халаті.
Отже, фахівці ветеринарної служби однозначні у висновку: їсти можна все, на чому стоїть клеймо лабораторії санветекспертизи. Якщо ж споживач принципово прагне їсти тільки своє, полтавське, варто запам’ятати, що імпортна свинина відрізняється від вітчизняної структурою: у західних свинках сала наростає не більше 2 см, українські свині без сала не бувають. Імпортна свинина трохи світліша за нашу. На цьому перелік відмінностей, помітних неозброєним оком, закінчується. Яловичина на полтавських ринках – винятково українського виробництва. Але варто пам’ятати, що й в Україні тепер почали використовувати кормові добавки іноземного походження. А смак і якість м’яса залежать у першу чергу від кормів.
Якщо ж у покупця м’яса виникає сумнів з будь-якого приводу, завжди поряд ветеринарні лікарі, які підкажуть, перевірять і захистять.
”Зоря Полтавщини”, 1-2 стор., 13_01_09
Один із таких випадків наробив багато галасу в Україні. На початку лютого минулого року на одній із західних митниць було заарештовано 32 вагони продукції, яка надійшла з Бельгії на адресу Дніпровської продовольчої компанії. У них, за повідомленням прес-служби СБУ в Львівській області (про що широко писала львівська преса), було виявлено майже півтори тисячі тонн фаршу пташиного м’яса, який, згідно з декларацією, значився як кістки. Оскільки для митного оформлення було надано документи, які містили неправдиві дані, слідчий відділ УСБУ порушив кримінальну справу за статтею “контрабанда”. Це – найбільша партія контрабандної м’ясопродукції, затримана спецслужбами за останні роки.
Отже, якби не пильність правоохоронців, українці, ймовірно, їли б котлети з цього контрабандного фаршу, в якому, до речі, було знайдено і сальмонелу. До слова, у 2007 році вітчизняна ветслужба вилучила дві з половиною тисячі тонн небезпечної продукції, у 2006-му ще більше – три тисячі тонн. У 2008-му на кордоні з різних причин було затримано 600 партій м’яса, кожна – від кількох кілограмів до ста тонн і більше. Та чи можна мати впевненість у тому, що контрабанда не просочується вглиб країни?
А ось деякі факти боротьби з економічними злочинами на території Полтавської області.
На початку листопада 2008 року на території оптової бази по вул. Воровського в м. Кременчуці виявлено в реалізації 200 кг м’ясної продукції без відповідних документів щодо її походження та якості. У магазині “Катюша”, що розташований по вул. 50 років СРСР теж у Кременчуці, виявлено в реалізації продукти харчування, термін придатності для споживання яких минув, на загальну суму 900 грн. Загалом у листопаді працівники державної служби боротьби з економічними злочинами УМВС України в Полтавській області спільно з представниками санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної міліції та управління захисту прав споживачів вилучили з обігу 750 кг м’яса, яке реалізовувалося без документів, що підтверджують походження та якість.
Співробітники відділу ДСБЕЗ Полтавського міського управління міліції разом із ветеринарною міліцією минулоріч на початку листопада затримали автомобіль “Фіат”, який перевозив 2,5 тонни свинячого сала (виробництва Польщі) без документів, що підтверджують його походження та якість. 25 листопада у Миргороді в магазині “Фуршет” у холодильній камері й на виробництві працівники ВДСБЕЗ Миргородського МВ спільно з ветеринарною міліцією виявили 325 кг м’яса птиці бройлерів (виробництва ЗАТ “Оріль-Лідер”, м. Дніпропетровськ), термін придатності якого минув.
За цими короткими зведеннями, наданими Центром зв’язків з громадськістю УМВС України в Полтавській області, криється небезпека не тільки економічна. Не випадково всю продукцію вилучено й утилізовано.
Цілком зрозуміло, що подібні випадки знову й знову змушують порушувати питання про якість м’яса та м’ясопродуктів в Україні. Відповідно ті покупці, які більше довіряють вітчизняному товаровиробнику, переймаються питанням – як відрізнити “своє” м’ясо від “чужого”, щоб не підклали в магазині чи на базарі “свиню”?
Їмо полтавське
Результат спроби визначити походження та якість м’яса зі слів продавців на базарі в останні дні грудня минулого року був передбачуваним: всі як один переконували, що свинина та яловичина в них – українські, свіжі, й навіть думки не допускають, що на тутешніх прилавках може з’явитися м’ясо з-за кордону: сувора ветеринарна служба не допустить до торгівлі, не поставить свого клейма на туші. Лише одна з опитаних реалізаторів зізналася: так, чула, що є імпортне м’ясо на базарі, але особисто в неї – тільки полтавське.
Чесно кажучи, так хочеться вірити, що тебе не обманюють. І не тільки тому, що продукт дорогий (а таки ж дорогий: наприкінці грудня кілограм вирізки свинячої й яловичої можна було купити по 45 грн, кілограм сала – від 20 до 28 грн, за курку бабуся з Машівки просила 55 грн, по сусідству з нею за індиків “правили” 200 й 225 грн, за гуску – сотню, за качку – 85, кролів продавали по 95 і 115 грн). Усе ж людяність, порядність, жертовність, милосердя завжди були притаманні нашому народові.
За підтвердженням слів підприємців ми відправилися до фахівців державної ветеринарної служби – в лабораторію ветеринарної санітарної експертизи №1 Центрального ринку Полтави й у головне управління ветеринарної медицини в Полтавській області.
О шостій годині в лабораторії вже людно. Завідуюча лабораторією Марія Клименко оголошує: “Спочатку виробники!”. Це означає, пояснює Марія Павлівна, що першими на експертизу заносять привезене для продажу на ринку м’ясо ті, хто самотужки вирощує свиней, корів, кіз, кролів, птицю, а вже потім – підприємці-реалізатори. Ветеринарні лікарі перевіряють м’ясо не тільки на паразитарні, інфекційні захворювання, радіологічність. За допомогою спеціального інструмента ph-метр, який називають ножем, визначають свіжість м’яса й чи не різали тварину після того, як вона вмерла. Обов’язково перевіряють сировину за органолептичними показниками, на які може вплинути, наприклад, недбайливий догляд за твариною, що проявиться неприємним запахом, або сусідство під час транспортування з каністрою бензину; методом нагрівання визначають, чи не кнур, бува. І лише переконавшись, що продукція безпечна й не має невластивих якостей, її проклеймують (на туші свині чи ВРХ, на різних її частинах, поставлять аж десять відтисків клейма). Якщо протягом дня м’ясо не продане, власники зберігають залишок у холодильниках, які працюють у режимі охолодження, а не замерзання.Скористатися холодильником дозволяється тільки на одну ніч, тобто привезене на продаж м’ясо може реалізовуватися на ринку максимум впродовж двох днів.
– І на другий день ми робимо повторну санітарно-ветеринарну експертизу, – зазначає Марія Клименко. – Тож немає підстав сумніватися у свіжості та якості м’ясної сировини, яку ми допускаємо до продажу. Виявлене неякісне або заражене м’ясо ми обробляємо хлором і утилізуємо. Якщо продавець привіз кнура, даємо відповідну довідку, щоб міг здати його на м’ясокомбінат, бо воно не вважається неякісним, лише має неприємний запах.
На полтавський базар везуть м’ясо переважно з навколишніх районів – Полтавського, Диканського, Решетилівського, Машівського, Новосанжарського, Великобагачанського, зрідка – з віддалених, як із Глобинського. У лабораторному журналі вказується те, і хто привіз, і звідки, чи виростила людина сама, що засвідчується довідкою з сільради, чи купила і тепер перепродує. “Своїм” м’ясом торгує приблизно половина, говорить завідуюча лабораторією. Але м’яса стало менше. Пригадує, коли за день привозили до сотні туш,
а якось перед Великоднем навезли 170! Тепер статистика значно скромніша: у будні можуть бути дві коров’ячі туші, десяток свинячих, перед святами починають різати більше, 23 грудня привезли 47 туш свинини і 19 туш яловичини.
Причини такого стану справ ні для кого не секрет. По-перше, не тільки на Центральному ринку тепер торгують м’ясом, а ще й на інших ринках та в супермаркетах (туди теж виробники здають вирощене). По-друге, через економічні перегини в державі тваринництвом в українських селах займаються менше, ніж ще кілька років тому, про що не зі слів знають базарні підприємці. А з середини цієї осені ще й різко впав попит на м’ясо, що полтавські продавці пов’язують з неплатоспроможністю полтавського населення. Вони переконані, що держава повинна підтримувати село, бо саме сільське господарство – одна з основ України. Безпосередньо ж для них – це основа заробітків. Щоб не було імпортного, треба, щоб було українське, – усе просто.
А імпортне м’ясо на Полтавщині цього року таки було, зазначають Марія Клименко і начальник управління ветеринарної медицини м. Полтави Віктор Пальчик. Але на цілком законних підставах. ТОВ УВК “Полагросервіс” завозило з Польщі й Румунії, а останнім часом – з Угорщини живих свиней на свій м’ясокомбінат у Решетилівці. Свинки відрізнялися від наших меншим, але однаковим, стандартним, розміром і відсутністю сала – на Заході немає традиції вживати сало й тому розводять беконні (м’ясні) породи. Окрім цього, “не наших” свинок і обробляли не по-нашому, решетилівське підприємство обладнане імпортним устаткуванням, що працює за іноземною технологією, – шпаркою, тобто туші свиней ошпарюють, а не обсмалюють, як прийнято в нас, і шкіра тоді білосніжна. Це м’ясо йшло переважно на промпереробку, хоча час від часу торгували ним і підприємці на базарі, більше влітку. Таке ж м’ясо надходило з ТОВ “Альянс”, що в Хоролі, – там теж є забійний пункт. Але нині імпортних м’ясотуш не стало. Як пояснив начальник головного управління ветеринарної медицини у Полтавській області Сергій Аранчій, поки що тимчасово заборонено ввезення м’яса свинини з Європи через різні захворювання свиней. Але коли заборони не було, ТОВ “Полагросервіс” завозило його відповідно до всіх вимог чинного законодавства. І в лабораторії до якості й смакових властивостей угорської свинини жодних претензій не мали.
Якщо в Багдаді все спокійно, в Україні в курсі справи
Сергій Аранчій особливо наголошує:
– Зі вступом України в СОТ контроль за імпортованою продукцією став подвійним: ми працюємо за законодавством України, а при експортно-імпортних операціях враховуємо європейські вимоги. Для того наші фахівці пройшли стажування, здали екзамен у країнах Європи і мають відповідні сертифікати. Це не факультет підвищення кваліфікації, як звикли в нас. Окрім того, і наші лабораторії, й Український науково-дослідний інститут лабораторних досліджень та ветсанекспертизи атестовані й акредитовані за міжнародними стандартами. Розповім на прикладі, як це відбувалося в Полтаві. Ми отримували з Лондона закодований зразок матеріалу – це могло бути м’ясо птиці, великої рогатої худоби, свинини, риби, але ми бачили тільки код і повинні були дослідити матеріал і визначити його якісні характеристики, висновки направляли у Велику Британію. Це робилося не один раз. І тепер час від часу нам надсилають зразки, і ми здаємо такий екзамен: на те і щука в річці, щоб карась не дрімав. Ми жодного разу не помилялися. Це свідчить про рівень фахівців, рівень лабораторного обладнання, наявність методик, що дозволяє проводити такі ж дослідження, як і в Лондоні. Відтак наша обласна лабораторія стала регіональною, ми працюємо за діагностикою інфекційних хвороб у восьми областях України.
Окрім того, Україна є членом Міжнародного епізоотичного бюро. Представники керівництва Державного комітету ветеринарної медицини України беруть участь в усіх засіданнях МЕБ, обговореннях епізоотичної ситуації, руху поголів’я у світі. Видається європейський бюлетень. І навіть на рівні Полтавської області ми орієнтуємося в епізоотичній ситуації в Європі. Про всі епізоотичні зміни МЕБ повідомляє Україні телеграмою, Держкомітет телеграмою повідомляє нам. От зараз у Грузії з’явилася африканська чума – захворювання, яке вражає свиней. Завезли хворобу з Африки. Вона невиліковна, від неї немає вакцини. Колись, ще за часів Радянського Союзу, її спалах був у Одесі. Держава зазнала страшенних збитків. А тепер хвороба “перейшла” через гори і “косить” поголів’я Краснодарського краю і сусідніх територій. Оскільки ми орієнтуємося в ситуації в цілому, то вживаємо застережних заходів на свинофермах. Так само і в питаннях завезення продуктів. Ось останнє повідомлення: “заборонити ввезення м’яса виробництва іноземного приватного виробничого унітарного підприємства “Белденсан” (м.Брест) та ВАТ “Брестський м’ясокомбінат” з Білорусі”. Треба думати, що м’ясо польського походження, на що вказує слово “унітарний” у назві підприємства. А от польським виробникам сільськогосподарської продукції “Лєслав” і “Счислава” знову надали дозвіл завозити забійних свиней, а деякий час тому дозвіл припиняли через недотримання певних вимог. І такий процес триває постійно. Врахуйте, що перш ніж надати підприємствам чи господарствам дозвіл на ввезення продукції в Україну, українські фахівці інспектують об’єкти. Для прикладу, мій заступник і один зі спеціалістів управління інспектують молокозаводи у Білорусі, бо стоїть питання про завезення білоруського масла на територію Полтавської області. Якщо завозиться м’ясо з Польщі, Чехії, Німеччини, Франції, Данії, Італії, значить, там на об’єктах обов’язково побував український спеціаліст. Полтавський головний ветсанексперт Наталія Марюха, до слова, інспектувала 15 м’ясокомбінатів Польщі, мій заступник Олександр Донцов інспектував 8 польських об’єктів. Дивилися, де береться свинопоголів’я, як вирощується, який шлях до забою, яке отримують м’ясо, який державний ветеринарний контроль, як його транспортують в Україну. Європейське підприємство, не проінспектоване українськими спеціалістами, не має права експорту продукції в нашу державу. Але ж це мова про законне постачання продукції. Нелегальних шляхів ми не знаємо, це функції не нашої служби. Хоча ми взаємодіємо з усіма фіскальними службами. Коли вони зупиняють вантаж, ми його оглядаємо. Таким чином не одну партію контрабандної сировини було або утилізовано, або відправлено на Хорольський ветсанутильзавод для переробки на борошно.
Ми не можемо гарантувати, що контрабандне м’ясо не з’явиться на ринках, бо на кордоні стоять не самі ветеринари. Спочатку зустрічають вантаж прикордонники, потім його оглядають митники. Ми оглядаємо вантаж уже в іншій зоні, і тільки тоді, коли митники нам його показують.
Легальний вантаж, законно завезений в Україну, скажімо, на територію Полтавщини, спрямовується тільки на визначений об’єкт. Там його оглядають фахівці ветслужби – яка упаковка, які документи і т. д. А на кожному такому підприємстві постійно працює офіційний ветеринарний лікар, який підпорядковується державній ветслужбі, а не керівництву підприємства. Коли сировина потрапляє на склад, ветлікар відбирає зразки і направляє в регіональну державну лабораторію.
На ринок імпортна продукція теж потрапляє не безпосередньо, а через конкретну фірму. Зокрема, в управлінні ветеринарної медицини в м. Полтаві всі суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються реалізацією підконтрольної продукції, перебувають на обліку. Вони не мають права працювати без ветеринарного дозволу. Хоча “не мають права” не завжди означає, що так і чинять. Нещодавно на Центральний ринок Полтави привезли м’ясо птиці американського походження в упаковці, де вказано, що його було відправлено з Америки до Росії, і зазначено термін зберігання
. Термін був уже прострочений, маркування не відповідає українському законодавству. Наші спеціалісти зацікавилися цією продукцією, разом із правоохоронними органами знайшли склад, власників.
Загалом в області контролюють потоки надходження сировини та її якість 59 лабораторій санветекспертизи. Але відповідальність лежить також на власниках ринків, на самих підприємцях. М’ясо, яке не пройшло ветсанекспертизу, можуть і під прилавок сховати, коли бачать, що йде наш спеціаліст у білому халаті.
Отже, фахівці ветеринарної служби однозначні у висновку: їсти можна все, на чому стоїть клеймо лабораторії санветекспертизи. Якщо ж споживач принципово прагне їсти тільки своє, полтавське, варто запам’ятати, що імпортна свинина відрізняється від вітчизняної структурою: у західних свинках сала наростає не більше 2 см, українські свині без сала не бувають. Імпортна свинина трохи світліша за нашу. На цьому перелік відмінностей, помітних неозброєним оком, закінчується. Яловичина на полтавських ринках – винятково українського виробництва. Але варто пам’ятати, що й в Україні тепер почали використовувати кормові добавки іноземного походження. А смак і якість м’яса залежать у першу чергу від кормів.
Якщо ж у покупця м’яса виникає сумнів з будь-якого приводу, завжди поряд ветеринарні лікарі, які підкажуть, перевірять і захистять.
”Зоря Полтавщини”, 1-2 стор., 13_01_09
[1]