На цьому наголосив заступник голови Новосанжарської районної ради Борис Федоренко, відкриваючи засідання координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові районної ради. Поставити на порядок денний питання про співпрацю органів місцевого самоврядування з підприємствами нафтогазодобувного комплексу змусили надзвичайно актуальні соціально-економічні проблеми сільських громад, на території яких відбувається видобуток вуглеводнів.
– Виробнича діяльність підприємств нафтогазового комплексу руйнує інженерно-транспортну інфраструктуру, погіршує екологічну обстановку і негативно впливає на здоров'я населення, – зазначив Борис Федоренко. – Кожна нафтова свердловина дає мільйонні прибутки, але місцева громада від цього майже нічого не отримує, її інтереси ігноруються. До місцевих бюджетів надходять мізерні суми. Відтак відсутні кошти на ремонт доріг, соціально-економічний розвиток. От і виходить, що хтось отримує надприбутки, а місцевим громадам залишаються бруд та понівечене довкілля.
Нині у Новосанжарському районі діють понад сто розвідувально-експлуатаційних свердловин. Розташовані вони на території Соколово-Балківської, Нехворощанської, Супротивнобалківської, Старосанжарської, Маячківської, Малокобелячківської, Кунцівської та Зачепилівської сільських рад, де проживає майже 25 відсотків населення району. Діяльність тут проводять підприємства різних форм власності: НВП “Атол”, НГВУ “Полтаванафтогаз”, ГПУ “Полтавагазвидобування” та СП “Полтавська газонафтова компанія”. Але, як зазначалося на засіданні, порозуміння органам місцевого самоврядування району поки що вдається знаходити лише з СП “ПГНК” та НГВУ “Полтаванафтогаз”.
– Районною радою та райдержадміністрацією у цьому році був укладений тристоронній договір з НГВУ “Полтаванафтогаз”, – зауважив Борис Федоренко. – Бюджетний рік закінчується, але угоду виконано лише на 50 відсотків, що становить близько 350 тисяч гривень. Несвоєчасне надходження коштів призводить до збільшення вартості робіт на об'єктах соціальної сфери. Від ГПУ “Полтавагазвидобування” цього року район взагалі нічого не отримав і не відомо, чи отримає в наступному. Бо договір про соціальні відрахування укладається в обласних структурах, а сільські громади повинні виступати у ролі прохачів… І це незважаючи на те, що останнім часом підприємство активізувало роботи і практично проводить діяльність на території трьох сільських рад району. Скажімо, на території Маячківської сільської ради будуються УКПГ і свердловини. Великоваговий транспорт розбив дорогу з твердим покриттям, адже це будівництво не обмежується тільки пайовими землями. Та за минулий рік ГПУ “Полтавагазвидобування” виділило на соціально-економічний розвиток всього 100 тисяч гривень, за рахунок яких на дольовій участі зараз прокладається газопровід до села Пудлівки. А на ремонт дороги, яка знаходиться у комунальній власності, довелося витратити 130 тисяч гривень з держбюджету.
Турбують районну владу й екологічні наслідки діяльності підприємств нафтогазового комплексу. Наприклад, поблизу села Драбинівки вже траплявся випадок пошкодження нафтопроводу та вилив нафти назовні. Була заподіяна шкода цінним землям, завдано збитків місцевому сільгосппідприємству. Крім того, в районах видобутку вуглеводнів спостерігаються викиди шкідливих речовин, погіршуються стан навколишнього середовища та якість питної води, підвищується захворюваність населення. Втім органи місцевого самоврядування на місцях не мають важелів впливу на ситуацію. Поглиблює проблему й широке використання сервітутів при наданні земель підприємствам нафтогазового комплексу. В результаті громада нічого не отримує для свого розвитку, адже договір сервітуту нафтодобувне підприємство укладає з приватними власниками земельних ділянок.
Такі проблеми типові не лише для Новосанжарського району. Підтвердженням тому став документальний фільм “Ціна нафти”… У жовтні цього року представники органів місцевого самоврядування нафтогазодобувних районів України в місті Охтирці Сумської області домовилися створити асоціацію “Рідна земля” (про це писала “Зоря Полтавщини” у номері за 22 жовтня ц.р.). Створивши асоціацію, представники органів місцевого самоврядування добиватимуться закріплення на законодавчому рівні спрямування 8 відсотків від рентної плати за нафту та газ до місцевих бюджетів. П'ять відсотків із цих коштів, на їхню думку, мають передаватися безпосередньо органам місцевого самоврядування, на територіях яких ведеться видобуток. А три відсотки – на розвиток об'єктів інфраструктури районів та областей, що пов'язані з видобутком нафти, газу і газового конденсату.
– У жодному разі ми не бажаємо чинити перепони підприємствам нафтогазового комплексу. Але наша співпраця повинна відбуватися на договірних умовах, ми маємо бути рівноправними партнерами, – вважає заступник голови Новосанжарської районної ради Борис Федоренко, який взяв участь у зборах у складі делегації від Полтавщини. – Відповідно до статті 140 Конституції України районна рада представляє спільні інтереси територіальних громад району, тому ми не допустимо ігнорування її рішень. Більше того, забезпечуючи права громад на соціально-економічний розвиток, будемо вимогливішими як до себе, так і до виконавчої влади при розгляді питань, пов'язаних з роботою нафтогазових підприємств. Для цього намагатимемось використовувати можливості асоціації, контролюючих органів і постійних комісій районної ради. А сільським радам району також рекомендуємо проводити відповідний контроль.
“Зоря Полтавщини”, 10_12_08, 1 стор.
– Виробнича діяльність підприємств нафтогазового комплексу руйнує інженерно-транспортну інфраструктуру, погіршує екологічну обстановку і негативно впливає на здоров'я населення, – зазначив Борис Федоренко. – Кожна нафтова свердловина дає мільйонні прибутки, але місцева громада від цього майже нічого не отримує, її інтереси ігноруються. До місцевих бюджетів надходять мізерні суми. Відтак відсутні кошти на ремонт доріг, соціально-економічний розвиток. От і виходить, що хтось отримує надприбутки, а місцевим громадам залишаються бруд та понівечене довкілля.
Нині у Новосанжарському районі діють понад сто розвідувально-експлуатаційних свердловин. Розташовані вони на території Соколово-Балківської, Нехворощанської, Супротивнобалківської, Старосанжарської, Маячківської, Малокобелячківської, Кунцівської та Зачепилівської сільських рад, де проживає майже 25 відсотків населення району. Діяльність тут проводять підприємства різних форм власності: НВП “Атол”, НГВУ “Полтаванафтогаз”, ГПУ “Полтавагазвидобування” та СП “Полтавська газонафтова компанія”. Але, як зазначалося на засіданні, порозуміння органам місцевого самоврядування району поки що вдається знаходити лише з СП “ПГНК” та НГВУ “Полтаванафтогаз”.
– Районною радою та райдержадміністрацією у цьому році був укладений тристоронній договір з НГВУ “Полтаванафтогаз”, – зауважив Борис Федоренко. – Бюджетний рік закінчується, але угоду виконано лише на 50 відсотків, що становить близько 350 тисяч гривень. Несвоєчасне надходження коштів призводить до збільшення вартості робіт на об'єктах соціальної сфери. Від ГПУ “Полтавагазвидобування” цього року район взагалі нічого не отримав і не відомо, чи отримає в наступному. Бо договір про соціальні відрахування укладається в обласних структурах, а сільські громади повинні виступати у ролі прохачів… І це незважаючи на те, що останнім часом підприємство активізувало роботи і практично проводить діяльність на території трьох сільських рад району. Скажімо, на території Маячківської сільської ради будуються УКПГ і свердловини. Великоваговий транспорт розбив дорогу з твердим покриттям, адже це будівництво не обмежується тільки пайовими землями. Та за минулий рік ГПУ “Полтавагазвидобування” виділило на соціально-економічний розвиток всього 100 тисяч гривень, за рахунок яких на дольовій участі зараз прокладається газопровід до села Пудлівки. А на ремонт дороги, яка знаходиться у комунальній власності, довелося витратити 130 тисяч гривень з держбюджету.
Турбують районну владу й екологічні наслідки діяльності підприємств нафтогазового комплексу. Наприклад, поблизу села Драбинівки вже траплявся випадок пошкодження нафтопроводу та вилив нафти назовні. Була заподіяна шкода цінним землям, завдано збитків місцевому сільгосппідприємству. Крім того, в районах видобутку вуглеводнів спостерігаються викиди шкідливих речовин, погіршуються стан навколишнього середовища та якість питної води, підвищується захворюваність населення. Втім органи місцевого самоврядування на місцях не мають важелів впливу на ситуацію. Поглиблює проблему й широке використання сервітутів при наданні земель підприємствам нафтогазового комплексу. В результаті громада нічого не отримує для свого розвитку, адже договір сервітуту нафтодобувне підприємство укладає з приватними власниками земельних ділянок.
Такі проблеми типові не лише для Новосанжарського району. Підтвердженням тому став документальний фільм “Ціна нафти”… У жовтні цього року представники органів місцевого самоврядування нафтогазодобувних районів України в місті Охтирці Сумської області домовилися створити асоціацію “Рідна земля” (про це писала “Зоря Полтавщини” у номері за 22 жовтня ц.р.). Створивши асоціацію, представники органів місцевого самоврядування добиватимуться закріплення на законодавчому рівні спрямування 8 відсотків від рентної плати за нафту та газ до місцевих бюджетів. П'ять відсотків із цих коштів, на їхню думку, мають передаватися безпосередньо органам місцевого самоврядування, на територіях яких ведеться видобуток. А три відсотки – на розвиток об'єктів інфраструктури районів та областей, що пов'язані з видобутком нафти, газу і газового конденсату.
– У жодному разі ми не бажаємо чинити перепони підприємствам нафтогазового комплексу. Але наша співпраця повинна відбуватися на договірних умовах, ми маємо бути рівноправними партнерами, – вважає заступник голови Новосанжарської районної ради Борис Федоренко, який взяв участь у зборах у складі делегації від Полтавщини. – Відповідно до статті 140 Конституції України районна рада представляє спільні інтереси територіальних громад району, тому ми не допустимо ігнорування її рішень. Більше того, забезпечуючи права громад на соціально-економічний розвиток, будемо вимогливішими як до себе, так і до виконавчої влади при розгляді питань, пов'язаних з роботою нафтогазових підприємств. Для цього намагатимемось використовувати можливості асоціації, контролюючих органів і постійних комісій районної ради. А сільським радам району також рекомендуємо проводити відповідний контроль.
“Зоря Полтавщини”, 10_12_08, 1 стор.
[1]