Мало хто вірив, що на такому важкодоступному для техніки пагорбі взагалі щось вдасться збудувати. Але Андрій Олександрович загорівся сам – і громаду доброю ідеєю запалив. Невдовзі на місці колишнього смітника жителі Нових Санжар висадили 10 тисяч саджанців бузку й горобини, а на пагорбі з'явилася симпатична капличка. "Приїжджайте до нас восени, будемо парк закладати – "Батьки і діти початку третього тисячоліття!" – поділився черговою ідеєю мер (так називають Андрія Реку новосанжарці).
"Як тільки вдається одній людині генерувати стільки ідей і головне – втілювати їх у життя?" – подумалося тоді. При нагоді вирішила обов'язково розпитати про це.
Напередодні свого 55-річчя Андрій Река разом із громадою закладав новий парк. Там і зустрілися.
– Андрію Олександровичу, навіщо Вам стільки клопотів, яких додаєте самі ж собі?
– Я не розумію, як це – день пройшов, а ти не зробив нічого корисного. От багато хто каже: "Я люблю свою роботу". Роботу треба не тільки любити, її треба ще й робити. Бо в чому полягає та любов? У тому, що хизуєшся своєю посадою, переймаєшся, чи оберуть тебе знову? Я ж думаю не про те, як зберегти своє крісло, а щодня намагаюся виправдати довіру людей.
– Нові Санжари сьогодні
не впізнати, приємно вражають чистота і порядок. Наче в іншу країну потрапляєш.
– Насамперед – це велика заслуга новосанжарців. Вони самі зробили селище красивим. Дружно виходили на боротьбу зі смітниками, насаджували квітники, парки. В результаті Нові Санжари не лише стали чистими, а й два роки поспіль стають найкращим селищем із благоустрою в Україні.
– Як за такий короткий термін Вам вдалося вирішити проблеми, які накопичувалися роками?
– Коли мене обрали селищним головою, перше, за що я взявся, – це організував регулярну роботу сміттєвозів. Раніше сміття вивозили хто куди міг, у Нових Санжарах на той час "процвітали" стихійні сміттєзвалища. Потім при селищній раді організували відділ з екології та благоустрою, у штаті якого є бензопильник, сантехніки, електрик, прибиральники… По всьому селищу поставили лавочки та урни для сміття з написом "Дякуємо за чистоту". Наступним кроком стала поява на вулицях селища екологічних карет: велосипедів із корзинами для зручного прибирання сміття. Зробили традиційними толоки, екологічні дні. Прибрали пляжі, лісопарк, в улюблених місцях відпочинку новосанжарців установили столики, мангали, урни.
– На місці колишніх смітників нині облаштовано чудові місця відпочинку.
– Так. Зокрема, на пагорбі на початку центральної вулиці, де відкриваються мальовничі краєвиди. Колись я приїхав сюди і вжахнувся: гори сміття! Мені пояснили, мовляв, це випускники зустрічали схід сонця! Так у мене й виникла ідея збудувати тут альтанку святої Покрови – місце зустрічі випускників усіх часів. Ботанічна пам'ятка Вовчі Гори також з'явилася на місці колишнього смітника. Зовсім скоро там буде справжній бузковий гай! До речі, між цими пагорбами, у своєрідних кабінках, ми також обладнали столики, лавочки, урни. Сама природа створила цю територію для відпочинку. А ми надали їй цивілізованого вигляду. Парк "Батьки і діти початку третього тисячоліття" також садимо на місці, де раніше росли бур'яни. За задумом, кожна родина, в якій діти народилися після 1 січня 2001 року, отримує дозвіл на оренду шматочка землі, де може посадити дерево на честь своєї дитини. Ви й самі бачите, що люди приїжджають сім'ями, ретельно вибирають саджанці, щоб були рівненькі, турботливо садять. Ми вже висадили понад 500 дерев. І я більш ніж упевнений, що ці деревця не засохнуть, адже кожен приїде полити дерево, посаджене власноруч на честь власної дитини.
– Практично всі екологічні заходи, свята, що проходять у селищі, споруди, що будуються, – втілення Ваших ідей. Чи не забагато для однієї людини?
– Щодо мого авторства новацій, то це перебільшення. Коли постійно знаходишся між людьми, люди самі їх генерують. Треба тільки не цуратися людей і прислухатися до їхньої думки. Я живу з відкритою настіж душею. А коли вже надумав щось зробити, тоді не маю спокійної хвилини. Думаю – як зробити, кого залучити, чиї уми, серця і руки…
– Але ж до ідей треба ще й великі кошти…
– Великими коштами нехай займаються "державні мужі". А ми організовуємо побут місцевих мешканців. Щоб їм було зручно пройти по тротуару, щоб цей тротуар в нічну пору був освітлений, щоб було де відпочити з дітьми. Це все, чим люди живуть щодня. Можливо, хтось скаже, що то звичайнісінькі буденні справи. Мабуть, так воно і є. Але ж саме з таких, здавалося б, дрібних справ, і складається поняття добробуту, благоустрою. Хоч наша держава зараз переживає не найкращі часи, але ж людям все одно треба якось влаштовуватись у цьому житті. Є у нас керівники, які, щоб спокійно жити, тільки й бідкаються, мовляв, важкі часи, немає грошей… Я б порадив таким керівникам жити спокійно без свого крісла.
– Хто допомагає Вам втілювати все задумане?
– Мої однодумці-депутати. Хоча я розумію, що людям, які зі мною працюють, буває нелегко. Тому що їм також не можна розслаблятися! А взагалі намагаємося максимально залучати до справи самих мешканців. Думаю, краще за все людей переконує суспільно корисна праця. Коли люди відчувають, що це робиться для покращення їхнього життя, то байдужих не залишається.
А щодо грошей, то я б не хотів говорити про них. Бо яку б суму не назвав, її усе одно буде недостатньо. Головне, щоб усі вони до копієчки йшли на користь громаді. Також стараємося залучати до добрих справ місцевих підприємців. От, наприклад, до Нового року плануємо відкрити у Нових Санжарах сучасне дитяче кафе, де взагалі не буде спиртного, цигарок, лише корисні для дітей продукти, ласощі. Будемо проводити роботу щодо впровадження здорового способу життя, почнемо з маленьких діток. Можливо, й батьки, які їх приводитимуть, задумаються про своє здоров'я та моральне обличчя.
– Яким головним принципом Ви керуєтесь у житті?
– Перш за все – бути обов'язковим. Якщо пообіцяв – зроби. Зробив одне – берись за інше.
"Щоб когось запалити, треба самому горіти!" – таке життєве кредо Андрія Реки. Наостанок хотілося спитати Андрія Олександровича, чи має він якісь цікаві плани й задуми на найближче майбутнє. Та він випередив моє запитання: "Те, що зроблено, лише крапля в морі всього задуманого…"
“Зоря Полтавщини”, 1 стор., 2.12.08
"Як тільки вдається одній людині генерувати стільки ідей і головне – втілювати їх у життя?" – подумалося тоді. При нагоді вирішила обов'язково розпитати про це.
Напередодні свого 55-річчя Андрій Река разом із громадою закладав новий парк. Там і зустрілися.
– Андрію Олександровичу, навіщо Вам стільки клопотів, яких додаєте самі ж собі?
– Я не розумію, як це – день пройшов, а ти не зробив нічого корисного. От багато хто каже: "Я люблю свою роботу". Роботу треба не тільки любити, її треба ще й робити. Бо в чому полягає та любов? У тому, що хизуєшся своєю посадою, переймаєшся, чи оберуть тебе знову? Я ж думаю не про те, як зберегти своє крісло, а щодня намагаюся виправдати довіру людей.
– Нові Санжари сьогодні
не впізнати, приємно вражають чистота і порядок. Наче в іншу країну потрапляєш.
– Насамперед – це велика заслуга новосанжарців. Вони самі зробили селище красивим. Дружно виходили на боротьбу зі смітниками, насаджували квітники, парки. В результаті Нові Санжари не лише стали чистими, а й два роки поспіль стають найкращим селищем із благоустрою в Україні.
– Як за такий короткий термін Вам вдалося вирішити проблеми, які накопичувалися роками?
– Коли мене обрали селищним головою, перше, за що я взявся, – це організував регулярну роботу сміттєвозів. Раніше сміття вивозили хто куди міг, у Нових Санжарах на той час "процвітали" стихійні сміттєзвалища. Потім при селищній раді організували відділ з екології та благоустрою, у штаті якого є бензопильник, сантехніки, електрик, прибиральники… По всьому селищу поставили лавочки та урни для сміття з написом "Дякуємо за чистоту". Наступним кроком стала поява на вулицях селища екологічних карет: велосипедів із корзинами для зручного прибирання сміття. Зробили традиційними толоки, екологічні дні. Прибрали пляжі, лісопарк, в улюблених місцях відпочинку новосанжарців установили столики, мангали, урни.
– На місці колишніх смітників нині облаштовано чудові місця відпочинку.
– Так. Зокрема, на пагорбі на початку центральної вулиці, де відкриваються мальовничі краєвиди. Колись я приїхав сюди і вжахнувся: гори сміття! Мені пояснили, мовляв, це випускники зустрічали схід сонця! Так у мене й виникла ідея збудувати тут альтанку святої Покрови – місце зустрічі випускників усіх часів. Ботанічна пам'ятка Вовчі Гори також з'явилася на місці колишнього смітника. Зовсім скоро там буде справжній бузковий гай! До речі, між цими пагорбами, у своєрідних кабінках, ми також обладнали столики, лавочки, урни. Сама природа створила цю територію для відпочинку. А ми надали їй цивілізованого вигляду. Парк "Батьки і діти початку третього тисячоліття" також садимо на місці, де раніше росли бур'яни. За задумом, кожна родина, в якій діти народилися після 1 січня 2001 року, отримує дозвіл на оренду шматочка землі, де може посадити дерево на честь своєї дитини. Ви й самі бачите, що люди приїжджають сім'ями, ретельно вибирають саджанці, щоб були рівненькі, турботливо садять. Ми вже висадили понад 500 дерев. І я більш ніж упевнений, що ці деревця не засохнуть, адже кожен приїде полити дерево, посаджене власноруч на честь власної дитини.
– Практично всі екологічні заходи, свята, що проходять у селищі, споруди, що будуються, – втілення Ваших ідей. Чи не забагато для однієї людини?
– Щодо мого авторства новацій, то це перебільшення. Коли постійно знаходишся між людьми, люди самі їх генерують. Треба тільки не цуратися людей і прислухатися до їхньої думки. Я живу з відкритою настіж душею. А коли вже надумав щось зробити, тоді не маю спокійної хвилини. Думаю – як зробити, кого залучити, чиї уми, серця і руки…
– Але ж до ідей треба ще й великі кошти…
– Великими коштами нехай займаються "державні мужі". А ми організовуємо побут місцевих мешканців. Щоб їм було зручно пройти по тротуару, щоб цей тротуар в нічну пору був освітлений, щоб було де відпочити з дітьми. Це все, чим люди живуть щодня. Можливо, хтось скаже, що то звичайнісінькі буденні справи. Мабуть, так воно і є. Але ж саме з таких, здавалося б, дрібних справ, і складається поняття добробуту, благоустрою. Хоч наша держава зараз переживає не найкращі часи, але ж людям все одно треба якось влаштовуватись у цьому житті. Є у нас керівники, які, щоб спокійно жити, тільки й бідкаються, мовляв, важкі часи, немає грошей… Я б порадив таким керівникам жити спокійно без свого крісла.
– Хто допомагає Вам втілювати все задумане?
– Мої однодумці-депутати. Хоча я розумію, що людям, які зі мною працюють, буває нелегко. Тому що їм також не можна розслаблятися! А взагалі намагаємося максимально залучати до справи самих мешканців. Думаю, краще за все людей переконує суспільно корисна праця. Коли люди відчувають, що це робиться для покращення їхнього життя, то байдужих не залишається.
А щодо грошей, то я б не хотів говорити про них. Бо яку б суму не назвав, її усе одно буде недостатньо. Головне, щоб усі вони до копієчки йшли на користь громаді. Також стараємося залучати до добрих справ місцевих підприємців. От, наприклад, до Нового року плануємо відкрити у Нових Санжарах сучасне дитяче кафе, де взагалі не буде спиртного, цигарок, лише корисні для дітей продукти, ласощі. Будемо проводити роботу щодо впровадження здорового способу життя, почнемо з маленьких діток. Можливо, й батьки, які їх приводитимуть, задумаються про своє здоров'я та моральне обличчя.
– Яким головним принципом Ви керуєтесь у житті?
– Перш за все – бути обов'язковим. Якщо пообіцяв – зроби. Зробив одне – берись за інше.
"Щоб когось запалити, треба самому горіти!" – таке життєве кредо Андрія Реки. Наостанок хотілося спитати Андрія Олександровича, чи має він якісь цікаві плани й задуми на найближче майбутнє. Та він випередив моє запитання: "Те, що зроблено, лише крапля в морі всього задуманого…"
“Зоря Полтавщини”, 1 стор., 2.12.08
[1]