Питома вага його продукції становить понад 95 відсотків у загальному обсязі промислового виробництва в Комсомольську. Від стабільної роботи одного з найпотужніших підприємств гірничодобувної галузі України значною мірою залежить соціальне благополуччя і всієї Полтавщини. Лише торік ВАТ “Полтавський ГЗК” сплатило в бюджети всіх рівнів, а також у Пенсійний та інші фонди соціального страхування, більше 320 мільйонів гривень. Як нинішня економічна криза позначилася на повсякденній життєдіяльності комбінату? Які заходи здійснює його керівництво, щоб утримати ситуацію під контролем і вийти з неї з якомога меншими втратами? Про це – наша розмова з головою правління – генеральним директором ВАТ “Полтавський ГЗК” Віктором ЛОТОУСОМ.
– Давно відомо, що економіка розвивається не тільки по висхідній, їй властиві й спади виробництва. Враховуючи висновки визнаних експертів, ми, приміром, прогнозували, що певна стагнація на світовому металургійному ринку відбудеться наприкінці 2009 – на початку 2010 років. Однак іпотечна криза, що виникла в США, прискорила розвиток подій і суттєво ускладнила виконання намічених нами планів. Навряд чи хтось сьогодні достеменно знає, – скільки часу триватиме фінансово-економічна криза. Але те, що вона пройде і навіть оздоровить економіку, – це факт. Щодо останнього твердження, то маю на увазі: у найвигіднішому становищі будуть підприємства, які технічно й організаційно готові витримати надзвичайно гостру конкуренцію на ринках своєї продукції.
– Вікторе Вікторовичу, що ви можете сказати в цьому відношенні про Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат?
– Хочу насамперед віддати належне керівництву компанії “Феррекспо” – головного акціонера ВАТ “Полтавський ГЗК”. Завдяки їхній підтримці і всілякому сприянню наш комбінат за останні роки встиг провести модернізацію і реструктуризацію виробництва та управління, визначився щодо оптимального складу свого персоналу. А відтак виявився досить підготовленим працювати в умовах загальної кризи. Виправдав себе і експортний варіант поставок нашої продукції металургійним заводам Європи та Китаю. До речі, частину залізорудних котунів ми виробляли і для вітчизняної металургії, але, на жаль, саме вона першою відмовилася від поставок ПГЗК.
– А як повели себе інші замовники?
– У більшості своїй наші ділові партнери дотримують свого слова. Тим паче, що цілий ряд наших контрактів – довгострокової дії. Немаловажне значення має і те, що комбінат забезпечує споживачів високоякісними котунами, в яких вміст заліза становить 65 відсотків. А такий рівень якості далеко не кожному ГЗК під силу. Зазвичай вміст заліза в котунах не перевищує 62–63 відсотки.
– Свого часу в інтерв’ю для “Зорі Полтавщини” ви розповідали про великомасштабну програму технічного переоснащення комбінату з метою подальшого нарощення обсягів виробництва продукції. Чи не доведеться відкласти ці плани до кращих часів?
– Програма розроблялася й затверджувалася на основі міжнародних договорів та зобов’язань, а це покладає на нас особливу відповідальність за реалізацію намічених планів. Інша річ, що можливе деяке уповільнення темпів тих чи інших робіт. Але всі наші проекти, зокрема модернізація цеху виробництва залізорудних котунів, спорудження флотаційної установки, освоєння Єристівського родовища й будівництво на його базі нового кар’єру та гірничо-збагачувального підприємства, будуть здійснюватися і фінансуватися належним чином.
– Програмою, про яку ми говоримо, передбачалося підвищення продуктивності праці завдяки застосуванню потужної техніки з більшою вантажопідйомністю…
– Цей розділ програми, тобто придбання нової техніки, виконано відсотків на вісімдесят. Скажімо, комбінат одержав у повному обсязі всі нові великовагові автомобілі. До кінця року, як і намічалося, екскаваторний парк поповниться третім 15-кубовим НІТАСНІ, а бурильний – чотирма потужними верстатами. Тож зараз можна говорити, що для виконання більших обсягів розкривних робіт і видобутку руди ми вже маємо додаткові виробничі потужності.
– Але ж поки що вам доводиться зменшувати обсяги видобутку руди й виробництва залізорудних котунів…
– Справді, ми замість намічених на листопад 750 тисяч тонн котунів виробимо півмільйона тонн. Думаю, що зниження попиту на нашу продукцію триватиме ще кілька місяців, а потім справи на металургійному ринку поступово поліпшаться. А залежатиме це від того, як швидко запрацюють у звичному ритмі будівельники, машинобудівники, працівники хімічної промисловості та ряду інших галузей. Так що вихід із кризи в кожного свій, але долати її треба спільними зусиллями. І координувати їх повинен уряд, у якого є чимало важелів істотно пом’якшити негативні наслідки світової кризи.
– Будемо сподіватися, що рано чи пізно уряд візьметься за ці важелі… А зараз доля багатотисячного колективу комбінату, як кажуть, у ваших руках. У чому суть антикризових заходів, розроблених вашою управлінською командою? На який період вони розраховані?
– Головні пріоритети наших антикризових заходів – максимально можливе збереження кадрового потенціалу Полтавського ГЗК і матеріально-технічної бази підприємства. Антикризові заходи розраховані на найближчі два-три місяці. У нас є два варіанти подальшої роботи комбінату в наступному році. Перший – оптимістичний, він передбачає запланований раніше рівень виробництва продукції – 10 мільйонів 200 тисяч тонн залізорудних котунів. Другий варіант розрахований на більш тривалий період економічної кризи, а відтак і на інший рівень виробництва – вісім мільйонів тонн. У будь-якому випадку темпи розвитку нашого комбінату в 2009 році визначатимуть названі мною максимальний або мінімальний показники обсягів виробництва продукції.
– Давно відомо, що економіка розвивається не тільки по висхідній, їй властиві й спади виробництва. Враховуючи висновки визнаних експертів, ми, приміром, прогнозували, що певна стагнація на світовому металургійному ринку відбудеться наприкінці 2009 – на початку 2010 років. Однак іпотечна криза, що виникла в США, прискорила розвиток подій і суттєво ускладнила виконання намічених нами планів. Навряд чи хтось сьогодні достеменно знає, – скільки часу триватиме фінансово-економічна криза. Але те, що вона пройде і навіть оздоровить економіку, – це факт. Щодо останнього твердження, то маю на увазі: у найвигіднішому становищі будуть підприємства, які технічно й організаційно готові витримати надзвичайно гостру конкуренцію на ринках своєї продукції.
– Вікторе Вікторовичу, що ви можете сказати в цьому відношенні про Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат?
– Хочу насамперед віддати належне керівництву компанії “Феррекспо” – головного акціонера ВАТ “Полтавський ГЗК”. Завдяки їхній підтримці і всілякому сприянню наш комбінат за останні роки встиг провести модернізацію і реструктуризацію виробництва та управління, визначився щодо оптимального складу свого персоналу. А відтак виявився досить підготовленим працювати в умовах загальної кризи. Виправдав себе і експортний варіант поставок нашої продукції металургійним заводам Європи та Китаю. До речі, частину залізорудних котунів ми виробляли і для вітчизняної металургії, але, на жаль, саме вона першою відмовилася від поставок ПГЗК.
– А як повели себе інші замовники?
– У більшості своїй наші ділові партнери дотримують свого слова. Тим паче, що цілий ряд наших контрактів – довгострокової дії. Немаловажне значення має і те, що комбінат забезпечує споживачів високоякісними котунами, в яких вміст заліза становить 65 відсотків. А такий рівень якості далеко не кожному ГЗК під силу. Зазвичай вміст заліза в котунах не перевищує 62–63 відсотки.
– Свого часу в інтерв’ю для “Зорі Полтавщини” ви розповідали про великомасштабну програму технічного переоснащення комбінату з метою подальшого нарощення обсягів виробництва продукції. Чи не доведеться відкласти ці плани до кращих часів?
– Програма розроблялася й затверджувалася на основі міжнародних договорів та зобов’язань, а це покладає на нас особливу відповідальність за реалізацію намічених планів. Інша річ, що можливе деяке уповільнення темпів тих чи інших робіт. Але всі наші проекти, зокрема модернізація цеху виробництва залізорудних котунів, спорудження флотаційної установки, освоєння Єристівського родовища й будівництво на його базі нового кар’єру та гірничо-збагачувального підприємства, будуть здійснюватися і фінансуватися належним чином.
– Програмою, про яку ми говоримо, передбачалося підвищення продуктивності праці завдяки застосуванню потужної техніки з більшою вантажопідйомністю…
– Цей розділ програми, тобто придбання нової техніки, виконано відсотків на вісімдесят. Скажімо, комбінат одержав у повному обсязі всі нові великовагові автомобілі. До кінця року, як і намічалося, екскаваторний парк поповниться третім 15-кубовим НІТАСНІ, а бурильний – чотирма потужними верстатами. Тож зараз можна говорити, що для виконання більших обсягів розкривних робіт і видобутку руди ми вже маємо додаткові виробничі потужності.
– Але ж поки що вам доводиться зменшувати обсяги видобутку руди й виробництва залізорудних котунів…
– Справді, ми замість намічених на листопад 750 тисяч тонн котунів виробимо півмільйона тонн. Думаю, що зниження попиту на нашу продукцію триватиме ще кілька місяців, а потім справи на металургійному ринку поступово поліпшаться. А залежатиме це від того, як швидко запрацюють у звичному ритмі будівельники, машинобудівники, працівники хімічної промисловості та ряду інших галузей. Так що вихід із кризи в кожного свій, але долати її треба спільними зусиллями. І координувати їх повинен уряд, у якого є чимало важелів істотно пом’якшити негативні наслідки світової кризи.
– Будемо сподіватися, що рано чи пізно уряд візьметься за ці важелі… А зараз доля багатотисячного колективу комбінату, як кажуть, у ваших руках. У чому суть антикризових заходів, розроблених вашою управлінською командою? На який період вони розраховані?
– Головні пріоритети наших антикризових заходів – максимально можливе збереження кадрового потенціалу Полтавського ГЗК і матеріально-технічної бази підприємства. Антикризові заходи розраховані на найближчі два-три місяці. У нас є два варіанти подальшої роботи комбінату в наступному році. Перший – оптимістичний, він передбачає запланований раніше рівень виробництва продукції – 10 мільйонів 200 тисяч тонн залізорудних котунів. Другий варіант розрахований на більш тривалий період економічної кризи, а відтак і на інший рівень виробництва – вісім мільйонів тонн. У будь-якому випадку темпи розвитку нашого комбінату в 2009 році визначатимуть названі мною максимальний або мінімальний показники обсягів виробництва продукції.
[1]