До речі, стараннями власника приватного підприємства другий місяць курсують вулицями Полтави, зокрема на маршруті "Інститут зв'язку – кільце", два "Богдани", в яких передбачено зручну посадку для інвалідів через задні двері, де низька посадка. А ще не так давно така турбота про простих, незахищених, з вадами здоров'я людей була мрією. Мимоволі пригадується, як порівняно недавно міські чиновники переймалися проблемою відсутності в обласному центрі пасажирського перевізника, який би мав не кілька одиниць, а кілька десятків автобусів, найліпше – малої, середньої та великої міст-кості одночасно. Нині таке бажання збулося. "ЛЮГ" – одне з таких підприємств, яке, до того ж, швидко розвиває свої потужності. Його власник і виконавчий директор Юрій Лупаєнко говорить про наміри у найближчій перспективі придбати автобуси з нормою викидів шкідливих речовин стандарту "Євро-3": "Такий транспорт майже не шкодить екології. Для порівняння скажу, що автобуси, які їздять Полтавою, за цим параметром не дотягують і до "Євро-1".
Намагається "ЛЮГ" відповідати й іншим вимогам полтавців. Професійність, порядність водіїв і кондукторів, чемність у стосунках з пасажирами є обов'язковими. І навпаки – за неко-ректність, грубість, порушення дисципліни на підприємстві застосовують штрафні санкції. Та, попри суворі правила, бажаючих працювати у ПП "ЛЮГ" більше, ніж робочих місць.
Як вдалося "ЛЮГу" за відносно короткий час здобути такий авторитет у сфері своєї діяльності? Юрій Георгійович каже, що не має "рецепта". Лише говорить, що передісторія "ЛЮГу" водночас і коротка, і тривала. Свою автобусну справу він започаткував у середині 90-х років. Перший придбаний автобус мусив ремонтувати тижнями. Позбувшись цього брухту на колесах, придбав дещо кращий – на шість років старший за себе, який ремонтував щодня, але й щодня перевозив пасажирів із Полтави до Вільниці. Одночасно був власником, кондуктором і слюсарем-ремонтником в одній особі, не був тільки водієм, бо не мав відкритої категорії "D". Прокидався до сходу сонця, додому приходив опівночі, руки – по лікті в мазуті, засинав, ледве доходячи до ліжка. "І все ж, – посміхається, – у тому була своя радість. Дорога пролягала повз ліси. Ранок, засніжена природа ще тільки прокидається… Це може зрозуміти тільки той, хто встає вдосвіта".
А власне "ЛЮГ" створено кілька років тому, спочатку – як підприємство з технічного об-
слуговування транспорту. Згодом за допомогою кредитних ресурсів з'явився і свій транспорт. Маючи дві повні вищі освіти й одну незакінчену, заснувавши автопідприємство, цей привітний молодий чоловік так і не водить автобусів. Проте має хист працювати з користю для людей.
Намагається "ЛЮГ" відповідати й іншим вимогам полтавців. Професійність, порядність водіїв і кондукторів, чемність у стосунках з пасажирами є обов'язковими. І навпаки – за неко-ректність, грубість, порушення дисципліни на підприємстві застосовують штрафні санкції. Та, попри суворі правила, бажаючих працювати у ПП "ЛЮГ" більше, ніж робочих місць.
Як вдалося "ЛЮГу" за відносно короткий час здобути такий авторитет у сфері своєї діяльності? Юрій Георгійович каже, що не має "рецепта". Лише говорить, що передісторія "ЛЮГу" водночас і коротка, і тривала. Свою автобусну справу він започаткував у середині 90-х років. Перший придбаний автобус мусив ремонтувати тижнями. Позбувшись цього брухту на колесах, придбав дещо кращий – на шість років старший за себе, який ремонтував щодня, але й щодня перевозив пасажирів із Полтави до Вільниці. Одночасно був власником, кондуктором і слюсарем-ремонтником в одній особі, не був тільки водієм, бо не мав відкритої категорії "D". Прокидався до сходу сонця, додому приходив опівночі, руки – по лікті в мазуті, засинав, ледве доходячи до ліжка. "І все ж, – посміхається, – у тому була своя радість. Дорога пролягала повз ліси. Ранок, засніжена природа ще тільки прокидається… Це може зрозуміти тільки той, хто встає вдосвіта".
А власне "ЛЮГ" створено кілька років тому, спочатку – як підприємство з технічного об-
слуговування транспорту. Згодом за допомогою кредитних ресурсів з'явився і свій транспорт. Маючи дві повні вищі освіти й одну незакінчену, заснувавши автопідприємство, цей привітний молодий чоловік так і не водить автобусів. Проте має хист працювати з користю для людей.
[1]