То яким же повинен бути керівник, аби міцно тримати в руках штурвал свого господарства й вистояти в бурхливому морі житейських та економічних штормів? Діловим і енергійним – так, вимогливим і порядним – поза сумнівом, а ще…
“Для всіх хорошим не будеш, бо це неможливо. Керівник не може бути солодким – бо з’їдять, не може бути й гірким – бо виплюнуть. Керівник має бути кисло-солодким”, – так повчав свого часу молодого голову колгоспу “Радянська Україна” Івана Балюка парторг господарства Іван Прокопович Лисенко. У правдивості цих слів Іван Махтейович неодноразово мав нагоду переконатися. Адже не раз траплялося, що сусідні сільгосппідприємства очолювали добренькі чи занадто круті керівники, і де вони тепер, а що сталося з тими господарствами – збанкрутіли, розповідає І.М.Балюк. Відтак у керівництві, як і в житті, потрібно притримуватись золотої середини.
***
ХЛІБОРОБСЬКУ науку Іван Махтейович опановував змалечку. У свої перші жнива в 1945 році семирічний Іванко носив воду жниварям.
– Тоді жито й пшеницю збирали лобогрійками, це така косарка була, її коні тягли, а жінки в’язали снопи. З роками лобогрійки замінили чотирьохкрилками – прогресивнішим механізмом, – згадує Іван Балюк.
Вже з 1947 року Іван возив бочку з водою, потім працював погоничем худоби біля жатки, помічником на молотарці, згодом до помічника комбайнера доріс. А після закінчення Хорольського сільськогосподарського технікуму йому вже довіряли керівні посади. Фах інженера-механіка сільськогосподарських машин обрав свідомо, тож спочатку й працював бригадиром тракторної бригади, завгаром, механіком, головним інженером… Так крок за кроком Іван Балюк опановував мистецтво бути господарем на землі. Коли ж очолив колгосп і зарекомендував себе хорошим керівником, йому неодноразово пропонували вищі посади в Полтаві й Києві, але Іван Махтейович залишився вірним самому собі та високому званню хлібороба. Щоправда, інколи все-таки й промайне думка: “На асфальті”, мабуть, легше було б життя прожити, але… хіба ж там є такі сади, як у милій серцю Радивонівці?”
***
ЯКІ Б ТРУДНОЩІ не спіткали людину, які б проблеми не звалилися на її плечі, але якщо в неї є надійний тил – сім’я, де її завжди зрозуміють і допоможуть у скрутну хвилину, то й будь-які негаразди здаватимуться життєвою марнотою.
Саме такою є сім’я Івана Махтейовича та Валентини Михайлівни Балюків. Працелюбна, добра, щира, турботлива – такими епітетами характеризує Іван Махтейович свою вірну супутницю життя, наголошуючи при цьому, що в його зірці Героя України 50 відсотків – то заслуга дружини. Валентина Михайлівна щиро зізнається: “Ми щасливі в шлюбі, щасливі дітьми, а отже – життя не марно прожили”.
Після закінчення Полтавського педінституту Валентина Михайлівна 38 років пропрацювала вчителем української мови й літератури у Радивонівській школі, яку свого часу й сама з чоловіком закінчила (навчалися з ним в одному класі). Разом з Іваном Махтейовичем виростили й дали путівку в життя двом дітям – Анатолію (голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України) та Світлані, яка хоча й здобула вищу освіту, але працює перукарем, бо любить робити людину красивою. Нині й внуки вже у вузах навчаються, радіють за них бабуся й дідусь.
На жаль, здоров’я починає давати збої, адже літ уже – слава Богу. Раніше вдома господарство велике утримували, зараз же залишили тільки птицю, розповідає Валентина Михайлівна. Життя прожити – не поле перейти. Чимало світу об’їздили, багато всього побачили Балюки, та все ж на пам’ять частіше за все приходять трудові будні. Мабуть, так життя влаштоване, що його праця прикрашає.
***
САМЕ ЗАВДЯКИ величезній наполегливості, з якою підходить до справи Іван Махтейович, очолюване ним сільгосппідприємство є лідером агровиробництва не лише у Великобагачанському районі, а й в області.
За кілька днів у приватній агрофірмі “Україна” розпочнуться жнива, загалом тут майже 5 тис. га ранніх зернових культур. Практично вся техніка готова до виходу в поле, підготовлене й токове господарство. До речі, півмісяця тому в ПАФ закінчили реконструкцію зерноочисних споруд, на яких за добу можна провести первинну очистку близько 500 т зерна. Встановили обладнання ВАТ “Хорольський механічний завод”, тож керівництво агрофірми вдячне партнерам за добру співпрацю, адже голова правління ВАТ, заслужений працівник промисловості України, депутат обласної ради Михайло Міщенко особисто опікувався встановленням обладнання.
Керівництво ПАФ “Україна” дорожить своїм кадровим потенціалом, і люди віддячують тим же. Багато років сумлінно працюють у господарстві виконавчий директор Микола Олійник, заступник директора Володимир Власенко, головний агроном Валентина Халімончук, головний зоотехнік Катерина Резнікова, директори племзаводів Валентина Балюк і Людмила Ярка, головний бухгалтер Раїса Михальченко, бригадир тракторної бригади Олександр Балюк, завфермою ВРХ љ 2 Наталія Шарка, завідувач ремонтних майстерень Геннадій Руденко. На добре слово заслуговують і трактористи Микола Коряк та Олександр Голенцов, комбайнер Віктор Дзюбенко, доярки Олена Сергєєва, Тетяна Білоус, Валентина Процун, телятниця Наталія Бибка й інші працівники господарства.
***
ВАРТО ЗАЗНАЧИТИ, що керівництво ПАФ “Україна” завжди ставить реальні завдання, аби на їх виконання вистачало власних зусиль і фінансових ресурсів. Адже банківськими кредитами в “Україні” принципово не користуються, вважаючи їх кабалою, з якої складно вибратися. Між тим життя диктує свої вимоги: машинно-тракторний парк господарства необхідно оновлювати високопродуктивною технікою, тож цьогоріч придбали імпортний потужний трактор і широкозахватну сівалку для сівби кукурудзи та соняшнику, купили й причіпний обприскувач, а на виставці “Агро-2008” уклали угоду на придбання американського культиватора. Корівники вже обладнані молокопроводами, тепер же потрібно встановити холодильне обладнання (7 установок) та довести цикл до безконтактного доїння, як того вимагають умови СОТ.
Запланували також придбати годівниці на 300 голів свиней – це економія кормів і вільний доступ до кормостолу. Тож попереду – і приємні клопоти, і складні проблеми. Останніх, на жаль, вистачає. Найбільшими завадами для сільгоспвиробництва, на думку Івана Балюка, є цінова політика та відсутність у державі перспективного планування.
– Дев’ять місяців ми зберігали на елеваторі 2 тисячі тонн зерна, сплачуючи за це чималі кошти, тим часом ціна на збіжжя значно знизилася. Складається враження, що в державі більше підтримують зернотрейдерів, а не товаровиробників, – бідкається Іван Махтейович. – Не ліпша ситуація і з молоком, тільки за останній період ціна на нього знизилася на 60 копійок. Сільськогосподарська продукція дешевшає, водночас ціни на пально-мастильні матеріали, техніку, запчастини, енергоносії, міндобрива повзуть вгору. І це найбільше відчувають на собі сільгоспвиробники.
Та все ж, попри всі економічні перепони й негаразди, ПАФ “Україна” міцно тримається на плаву, значною мірою завдячуючи своєму керівникові, Герою України Івану Махтейовичу Балюку.
Колектив “Зорі Полтавщини” приєднується до численних привітань на адресу ювіляра. Зичимо Вам, шановний хліборобе, добра, натхнення, міцного здоров’я і життєвих сил на нові й нові щедрі засіви та ужинки.
[1]