Дізнавшись про це, нехворощанські селяни, з якими у ТОВ “Чиста криниця” укладені договори на оренду землі, вирішили їм перешкодити, “живим ланцюгом” перекривши дорогу екскаватору… Водночас понад сорок нехворощанських пайовиків письмово звернулися до керівництва ТОВ “Чиста криниця” з проханням допомогти захистити їхні права. У своїх заявах люди висловили занепокоєння тим, що розпочаті земельні роботи можуть завдати шкоди землі, власниками якої вони є згідно із сертифікатами на право на земельну частку (пай), і понизять родючість грунту.
Треба сказати, що техніка видобувної компанії з’явилася на землях сільськогосподарського товариства не випадково. Адже 28 лютого цього року СП “ПГНК” уклало договір про встановлення земельного сервітуту (право обмеженого користування чужою земельною ділянкою) з Новосанжарською райдержадміністрацією. Остання підписала цей договір як власник земельної ділянки. Саме питання власності і стало причиною резонансного конфлікту, який триває до цього часу.
– Ця земля – власність пайовиків, які здали її в оренду нашому сільськогосподарському підприємству, – говорить заступник директора ТОВ “Чиста криниця” Володимир Степаненко. – І хоча державні акти поки що не виготовлені, це посвідчують сертифікати на право на земельні частки (паї).
Справді, згідно із Законом України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, сертифікат є основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай). Саме по цих сертифікатах, за словами Володимира Степаненка, у 2004 році ТОВ “Чиста криниця” і уклало з їхніми власниками договори на оренду землі. А відтак на момент підписання договору про встановлення земельного сервітуту між Новосанжарською райдержадміністрацією та СП “ПГНК” у сільськогосподарського підприємства було повне, нічим не обмежене право користування цією земельною ділянкою. Тому в агрофірмі впевнені, що згідно зі статтею 97 Земельного кодексу України видобувне підприємство мало погодити з нею як із землекористувачем проведення робіт, які це користування обмежують. З цього приводу у СП “Полтавська газонафтова компанія” мають свою точку зору.
“Навесні 2008 року СП “Полтавська газонафтова компанія” розпочала планові роботи по прокладанню трубопроводу біля с.Нехворощі”, – йдеться у коментарі, наданому на усний запит автора прес-службою компанії. “СП “ПГНК” завжди працює виключно у правовому полі та жодним чином не має наміру порушувати права землевласників та землекористувачів.
До початку робіт, як того і вимагає чинне законодавство України, компанія отримала позитивні висновки відповідних контролюючих органів, виготовила проектно-технічну документацію. Також отримані погодження на вибір земельних ділянок від усіх зацікавлених осіб, у тому числі і від землекористувача в особі директора ТОВ “Чиста криниця” та “Погодження на прокладання трубопроводу і місце його розташування”, затверджене рішенням сесії Нехворощанської сільської ради, про що компанія має відповідні документи.
Враховуючи те, що на території Нехворощанської сільської ради не проведено розподіл земельних паїв між власниками сертифікатів, то, відповідно до Закону, договір про встановлення земельного сервітуту укладений з Новосанжарською районною державною адміністрацією. З власниками, які мають державний акт про власність на земельну ділянку, компанією укладені відповідні угоди щодо тимчасового користування земельною ділянкою”.
Втім, у договорі на встановлення земельного сервітуту Новосанжарська РДА також виступила як власник земельної ділянки. Чи мала вона на це право, питання спірне. Та як би там не було, наслідком саме такого трактування земельного законодавства став прецедент надання земельної ділянки третій особі, а саме – СП “Полтавська газонафтова компанія”, без згоди фактичних власників землі – селян, а також землекористувача, якому люди довірили обробіток своїх паїв. З огляду на зацікавленість обох сторін у відстоюванні своїх позицій незайвим буде навести думку з цього приводу фахівця, який не представляє інтересів учасників згаданого конфлікту:
– Питання щодо повноважень райдержадміністрації у випадку укладання договору про встановлення сервітуту на розпайованих, але не посвідчених державними актами землях, справді доволі спірне, – пояснює директор одного з державних землевпорядних підприємств області Руслан Назарук. – Діючим законодавством адміністраціям надано право тимчасово, до появи власників, виступати розпорядником невитребуваних паїв та приймати розпорядчі рішення щодо виділення в натурі земельних ділянок в розмірі права на земельну частку (пай). В даному випадку є власники, це власники сертифікатів, та орендар. РДА мала право – і повинна була це зробити у разі звернення до неї – дати дозвіл на встановлення сервітуту, а також на розробку технічної документації. На мою думку, суть даного конфлікту – здебільшого в площині дотримання вимог законодавства під час розробки і погодження відповідної технічної документації, яка і стала основою спірного договору. Були порушені права орендаря. Та навіть якщо вже не “ламати” цей спірний договір, укладений між РДА та СП “Полтавська газонафтова компанія”, згода землекористувача все одно обов’язкова. Адже договори оренди землі, які ТОВ “Чиста криниця” уклало з пайовиками, ніхто не відміняв. Згідно з ними власники сертифікатів передали право повного користування землями агрофірмі. Як правило, згода землекористувача підтверджується відповідним окремим висновком. Власне, компанія могла укласти договір про встановлення сервітуту безпосередньо із орендарем, оскільки йому на даний час передане право на володіння і користування. Це було б законодавчо правильно, виходячи з того, що обмежується не право власності, а право користування. Крім того, слід мати на увазі, що можливість приступати до використання земельної ділянки з’являється тільки після встановлення її меж чи, у випадку сервітуту, – меж обмеженого користування в натурі. При цьому закон вимагає обов’язкового погодження меж земельного сервітуту із орендарем землі. А також наявності акта прийняття-передачі межових знаків на зберігання.
Щоб відстояти права нехворощанських пайовиків, ТОВ “Чиста криниця” звернулося у прокуратуру Новосанжарського району та прокуратуру Полтавської області. Поки що юристи намагаються розібратися у правових колізіях земельного законодавства. Розв’язка ж конфлікту певною мірою залежить і від того, чи знайдуть нафтовики спільну мову з агрофірмою. Бо, як сказав заступник директора ТОВ “Чиста криниця” Володимир Степаненко, непорозуміння виникло через неправомірні дії райдержадміністрації, заручником яких стали і ТОВ “Чиста криниця”, і СП “Полтавська газонафтова компанія”. Майже як у тому прислів’ї: мені не сказавши, мене оженили…
P.S. Коли матеріал був готовий до друку, стало відомо про перші кроки, зроблені у напрямку вирішення даного конфлікту. З цього приводу ми отримали коментар генерального директора СП “Полтавська газонафтова компанія” Тимофія Каунова.
– Особисто я тут не бачу конфлікту як такого, – сказав він. – Ситуацію, що склалася, скоріше можна назвати непорозумінням між нашим СП і Нехворощанською сільською радою. Днями ми зустрічалися з Нехворощанським сільським головою, директором ТОВ “Чиста криниця”, а також із керівництвом Новосанжарської районної ради. Обмінявшись думками, ми дійшли спільного висновку, що такі прецеденти виникають через недосконалість законодавства в Україні, зокрема земельного. Але хоч закони й далекі від досконалості, всі ми повинні їх виконувати. До речі, наша компанія працює на території Новосанжарського району вже п’ятнадцять років. За цей час не було жодних проблем, і ніхт
о не може сказати, що ми порушували чинне законодавство або хоча б мали такі наміри.
Нині триває доопрацювання, а скоріше – формалізація, юридичних взаємовідносин між ТОВ “Чиста криниця”, районною радою, райдержадміністрацією та компанією. Під час зустрічі ми домовились про підготовку ряду документів, які стосуються відшкодування збитків сільгоспвиробникам. Як тільки вони будуть готові, ми сподіваємось продовжити роботи на території Нехворощанської сільської ради.
Треба сказати, що техніка видобувної компанії з’явилася на землях сільськогосподарського товариства не випадково. Адже 28 лютого цього року СП “ПГНК” уклало договір про встановлення земельного сервітуту (право обмеженого користування чужою земельною ділянкою) з Новосанжарською райдержадміністрацією. Остання підписала цей договір як власник земельної ділянки. Саме питання власності і стало причиною резонансного конфлікту, який триває до цього часу.
– Ця земля – власність пайовиків, які здали її в оренду нашому сільськогосподарському підприємству, – говорить заступник директора ТОВ “Чиста криниця” Володимир Степаненко. – І хоча державні акти поки що не виготовлені, це посвідчують сертифікати на право на земельні частки (паї).
Справді, згідно із Законом України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, сертифікат є основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай). Саме по цих сертифікатах, за словами Володимира Степаненка, у 2004 році ТОВ “Чиста криниця” і уклало з їхніми власниками договори на оренду землі. А відтак на момент підписання договору про встановлення земельного сервітуту між Новосанжарською райдержадміністрацією та СП “ПГНК” у сільськогосподарського підприємства було повне, нічим не обмежене право користування цією земельною ділянкою. Тому в агрофірмі впевнені, що згідно зі статтею 97 Земельного кодексу України видобувне підприємство мало погодити з нею як із землекористувачем проведення робіт, які це користування обмежують. З цього приводу у СП “Полтавська газонафтова компанія” мають свою точку зору.
“Навесні 2008 року СП “Полтавська газонафтова компанія” розпочала планові роботи по прокладанню трубопроводу біля с.Нехворощі”, – йдеться у коментарі, наданому на усний запит автора прес-службою компанії. “СП “ПГНК” завжди працює виключно у правовому полі та жодним чином не має наміру порушувати права землевласників та землекористувачів.
До початку робіт, як того і вимагає чинне законодавство України, компанія отримала позитивні висновки відповідних контролюючих органів, виготовила проектно-технічну документацію. Також отримані погодження на вибір земельних ділянок від усіх зацікавлених осіб, у тому числі і від землекористувача в особі директора ТОВ “Чиста криниця” та “Погодження на прокладання трубопроводу і місце його розташування”, затверджене рішенням сесії Нехворощанської сільської ради, про що компанія має відповідні документи.
Враховуючи те, що на території Нехворощанської сільської ради не проведено розподіл земельних паїв між власниками сертифікатів, то, відповідно до Закону, договір про встановлення земельного сервітуту укладений з Новосанжарською районною державною адміністрацією. З власниками, які мають державний акт про власність на земельну ділянку, компанією укладені відповідні угоди щодо тимчасового користування земельною ділянкою”.
Втім, у договорі на встановлення земельного сервітуту Новосанжарська РДА також виступила як власник земельної ділянки. Чи мала вона на це право, питання спірне. Та як би там не було, наслідком саме такого трактування земельного законодавства став прецедент надання земельної ділянки третій особі, а саме – СП “Полтавська газонафтова компанія”, без згоди фактичних власників землі – селян, а також землекористувача, якому люди довірили обробіток своїх паїв. З огляду на зацікавленість обох сторін у відстоюванні своїх позицій незайвим буде навести думку з цього приводу фахівця, який не представляє інтересів учасників згаданого конфлікту:
– Питання щодо повноважень райдержадміністрації у випадку укладання договору про встановлення сервітуту на розпайованих, але не посвідчених державними актами землях, справді доволі спірне, – пояснює директор одного з державних землевпорядних підприємств області Руслан Назарук. – Діючим законодавством адміністраціям надано право тимчасово, до появи власників, виступати розпорядником невитребуваних паїв та приймати розпорядчі рішення щодо виділення в натурі земельних ділянок в розмірі права на земельну частку (пай). В даному випадку є власники, це власники сертифікатів, та орендар. РДА мала право – і повинна була це зробити у разі звернення до неї – дати дозвіл на встановлення сервітуту, а також на розробку технічної документації. На мою думку, суть даного конфлікту – здебільшого в площині дотримання вимог законодавства під час розробки і погодження відповідної технічної документації, яка і стала основою спірного договору. Були порушені права орендаря. Та навіть якщо вже не “ламати” цей спірний договір, укладений між РДА та СП “Полтавська газонафтова компанія”, згода землекористувача все одно обов’язкова. Адже договори оренди землі, які ТОВ “Чиста криниця” уклало з пайовиками, ніхто не відміняв. Згідно з ними власники сертифікатів передали право повного користування землями агрофірмі. Як правило, згода землекористувача підтверджується відповідним окремим висновком. Власне, компанія могла укласти договір про встановлення сервітуту безпосередньо із орендарем, оскільки йому на даний час передане право на володіння і користування. Це було б законодавчо правильно, виходячи з того, що обмежується не право власності, а право користування. Крім того, слід мати на увазі, що можливість приступати до використання земельної ділянки з’являється тільки після встановлення її меж чи, у випадку сервітуту, – меж обмеженого користування в натурі. При цьому закон вимагає обов’язкового погодження меж земельного сервітуту із орендарем землі. А також наявності акта прийняття-передачі межових знаків на зберігання.
Щоб відстояти права нехворощанських пайовиків, ТОВ “Чиста криниця” звернулося у прокуратуру Новосанжарського району та прокуратуру Полтавської області. Поки що юристи намагаються розібратися у правових колізіях земельного законодавства. Розв’язка ж конфлікту певною мірою залежить і від того, чи знайдуть нафтовики спільну мову з агрофірмою. Бо, як сказав заступник директора ТОВ “Чиста криниця” Володимир Степаненко, непорозуміння виникло через неправомірні дії райдержадміністрації, заручником яких стали і ТОВ “Чиста криниця”, і СП “Полтавська газонафтова компанія”. Майже як у тому прислів’ї: мені не сказавши, мене оженили…
P.S. Коли матеріал був готовий до друку, стало відомо про перші кроки, зроблені у напрямку вирішення даного конфлікту. З цього приводу ми отримали коментар генерального директора СП “Полтавська газонафтова компанія” Тимофія Каунова.
– Особисто я тут не бачу конфлікту як такого, – сказав він. – Ситуацію, що склалася, скоріше можна назвати непорозумінням між нашим СП і Нехворощанською сільською радою. Днями ми зустрічалися з Нехворощанським сільським головою, директором ТОВ “Чиста криниця”, а також із керівництвом Новосанжарської районної ради. Обмінявшись думками, ми дійшли спільного висновку, що такі прецеденти виникають через недосконалість законодавства в Україні, зокрема земельного. Але хоч закони й далекі від досконалості, всі ми повинні їх виконувати. До речі, наша компанія працює на території Новосанжарського району вже п’ятнадцять років. За цей час не було жодних проблем, і ніхт
о не може сказати, що ми порушували чинне законодавство або хоча б мали такі наміри.
Нині триває доопрацювання, а скоріше – формалізація, юридичних взаємовідносин між ТОВ “Чиста криниця”, районною радою, райдержадміністрацією та компанією. Під час зустрічі ми домовились про підготовку ряду документів, які стосуються відшкодування збитків сільгоспвиробникам. Як тільки вони будуть готові, ми сподіваємось продовжити роботи на території Нехворощанської сільської ради.
[1]