Там, на Блакитному узбережжі, Марія почала вести свій щоденник і власне відбулась як художниця, там вияскравилась її творча особистість і розбилися найпалкіші мрії, там згасло її життя. А неподалік, на тому ж Блакитному узбережжі, у Мужені, упокоївся Володимир Винниченко. І ось я вже маю книгу з автографом мого однокурсника Олександра Балабка "З Ніцци до Мужена. Від Башкирцевої до Винниченка", яка вийшла у столичному видавництві "Факт". А трохи раніше захоплено читала його есеї "Мальви у Вічному місті", "Синьйор Ніколо й синьйор Мікеле. Рим Гоголя й Капрі Коцюбинського" (автор подарував це видання обласній науковій бібліотеці імені І.П.Котляревського та передав до музею М.В.Гоголя у Василівці).
У новій книзі письменник пропонує читачеві не лише "Променад з мадемуазель Марі", а й власну п'єсу на дві дії "Сон Марії Башкирцевої". В ній наша землячка постає зворушливо близькою й реальною – дівчиною, котра повертається додому, в маєток Башкирцевих у Гавронцях, одягає українське святкове вбрання, заслуховується народними піснями, малює, їздить верхи на коні й жахається, як полтавські поміщики марнують своє життя: їздять на бали, пиячать, грають у карти, пліткують.
Як свого часу Марія Башкирцева, слушно дорікає полтавцям і автор есея: "… ні в Києві, ні навіть у Полтаві не спромоглися назвати вулицю ім'ям Марії Башкирцевої… не те, щоб пам'ятник встановити… Полтаві… й не до Симона Петлюри, видатного українця, який теж народився в цьому місті… Налякана, ой налякана наша Полтава ще від 1709 року…".
Зацікавлений читач, напевне ж, пам'ятає роман Михайла Слабошпицького "Марія Башкирцева", що вийшов 1987 року і досі залишається надзвичайно популярним. І тому особливо приємно, що саме він, відомий український письменник, виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький написав передмову до нової книги Олександра Балабка. Він, зокрема, підкреслює: "Я просто дивуюся тому, як ця людина любить літературу… І я переконаний, що ці книжки приречені мати успіх… Він явив нам ту культурну реальність, яка ніби воскресла. Оскільки є така закономірність: якщо щось у світі було, але воно не описане, то воно померло. Олександр Балабко з тих людей, хто воскрешає. Воскрешає українські сліди, українські імена, українські сюжети поза Україною. І слава Богу, що ми маємо такі книжки і такого енергійного та самовідданого в своїй роботі автора, як Олександр Балабко".
Книга вміщує також оригінальні кольорові й чорно-білі авторські світлини та репродукції робіт Марії Башкирцевої.
До речі, полтавці матимуть змогу зустрітися із письменником у травні під час міжнародної наукової конференції, приуроченої до 150-річчя нашої незабутньої землячки.
У новій книзі письменник пропонує читачеві не лише "Променад з мадемуазель Марі", а й власну п'єсу на дві дії "Сон Марії Башкирцевої". В ній наша землячка постає зворушливо близькою й реальною – дівчиною, котра повертається додому, в маєток Башкирцевих у Гавронцях, одягає українське святкове вбрання, заслуховується народними піснями, малює, їздить верхи на коні й жахається, як полтавські поміщики марнують своє життя: їздять на бали, пиячать, грають у карти, пліткують.
Як свого часу Марія Башкирцева, слушно дорікає полтавцям і автор есея: "… ні в Києві, ні навіть у Полтаві не спромоглися назвати вулицю ім'ям Марії Башкирцевої… не те, щоб пам'ятник встановити… Полтаві… й не до Симона Петлюри, видатного українця, який теж народився в цьому місті… Налякана, ой налякана наша Полтава ще від 1709 року…".
Зацікавлений читач, напевне ж, пам'ятає роман Михайла Слабошпицького "Марія Башкирцева", що вийшов 1987 року і досі залишається надзвичайно популярним. І тому особливо приємно, що саме він, відомий український письменник, виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький написав передмову до нової книги Олександра Балабка. Він, зокрема, підкреслює: "Я просто дивуюся тому, як ця людина любить літературу… І я переконаний, що ці книжки приречені мати успіх… Він явив нам ту культурну реальність, яка ніби воскресла. Оскільки є така закономірність: якщо щось у світі було, але воно не описане, то воно померло. Олександр Балабко з тих людей, хто воскрешає. Воскрешає українські сліди, українські імена, українські сюжети поза Україною. І слава Богу, що ми маємо такі книжки і такого енергійного та самовідданого в своїй роботі автора, як Олександр Балабко".
Книга вміщує також оригінальні кольорові й чорно-білі авторські світлини та репродукції робіт Марії Башкирцевої.
До речі, полтавці матимуть змогу зустрітися із письменником у травні під час міжнародної наукової конференції, приуроченої до 150-річчя нашої незабутньої землячки.
[1]