Голова (і досі!) Зіньківської РДА, який публічно на сесії районної ради 21 грудня 2007 року в присутності голови ОДА заявив, що подасть заяву про звільнення з посади в разі висловлення йому недовіри, очевидно, забув про свої тодішні наміри. Тепер Володимир Іванович міцно тримається за крісло, чинячи шалений опір намаганням депутатів домогтися-таки виконання законного рішення Зіньківської районної ради. Не аналізуючи помилок своєї попередньої незадовільної роботи, не шукаючи шляхів їх виправлення, не дотримавшись, врешті-решт, свого “чоловічого” слова про звільнення з посади, пан Паламаренко гарячково намагається довести, що рішення про недовіру було помилковим, що тільки він сам має рацію, а 57% депутатів районної ради глибоко помиляються в оцінці його діяльності. Способи доведення цієї сумнівної тези зовсім не оригінальні. Вони повністю запозичені з методів керівництва районом іще радянських часів: розчавити опонентів тиском, здійснюваним за допомогою підвладних голові РДА районних структур. Свій робочий день В.І.Паламаренко починає не з виконання безпосередніх обов’язків, які мав би добре знати як дипломований магістр управління суспільним розвитком (до речі, одержавши освіту за державний кошт), а з роздавання підлеглим завдань: на чому можна підловити і як придавити тих, хто й досі продовжує добиватися звільнення з посади особи, яка втратила довіру громадян через свою незадовільну роботу. Одночасно голова РДА всіляко виставляє напоказ “досягнення” адміністрації та власні, завдяки яким життя в районі, на думку Володимира Івановича, просто-таки розцвітає.
Як людина, котра має вищу економічну освіту, проведу невеликий аналіз цих “досягнень”. Наприклад, найбільший козир голови РДА – перше місце в області за темпами зростання обсягу інвестицій в основний капітал у 2007 році. Аж 843%! Надзвичайно вагомий результат, але тільки на перший погляд. Так, інвестиції є, та яку користь вони дають територіальній громаді, якщо середня заробітна платня у нас майже найнижча в області (передостаннє 24 місце, згідно з даними управління економіки Полтавської ОДА)? Що таке інвестиція? Це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що укладаються в об’єкти підприємницької й інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток і досягається соціальний ефект. Що таке соціальний ефект для територіальної громади? Це реєстрація підприємства на території району, створення робочих місць, заробітна плата, сплата податків. Саме за рахунок цього підвищується соціальний рівень життя та наповнюється місцевий бюджет. Тому інвестиція – це не красивий дах із металочерепиці, металопластикові вікна і пофарбований фасад, а зайнятість населення та надходження до районного бюджету. Біда в тому, що більшість немісцевих інвесторів, яким і надає перевагу наша РДА, не дуже добросовісно ставиться до виплати зарплати, інколи занижуючи її реальні розміри (виплачуючи в конвертах) чи взагалі не звітуючи про створення робочих місць, щоб знизити суми податків та страхових і соціальних виплат. Через це страждає місцевий бюджет – якраз той аспект, який має бути головним у діяльності голови РДА. То який зиск від таких інвесторів? При цьому 40% підприємств – збиткові (20 місце в області). По суті, промисловість у районі відсутня, втрачені навіть ті переробні підприємства, які успішно діяли раніше: консервний та молочний заводи. Зменшив обсяги продукції хлібокомбінат, який не витримує жорсткої конкуренції та не має ніякої підтримки місцевої влади. Зменшились обсяги промислової продукції, тоді як в інших районах – зросли (у нас – 16 місце). Маємо 22 місце з 25 за темпами зростання житлового будівництва – воно просто відсутнє, єдина будівельна організація району – ПМК-293 – також утрачена. Саме цими питаннями й повинна займатися виконавча влада в районі. А голова РДА все звітує про високе рейтингове місце в області, не замислюючись, чи потрібні такі інвестиції взагалі. Й у той же час усіма силами гальмує справді варті уваги інвестиційні проекти на суми до 5 млн грн, залучаючи до справи районні дозвільні служби. Бо інвестор – опонент, який хоче порядку в районі й виконання рішень сесій районної ради.
Цілком погоджуюсь із думкою голови Полтавської ОДА В.М.Асадчева, висловленою під час наради з робочим активом Зіньківського району: не можна надіятися на одне приватне промислове підприємство в районі (Зіньківський комбікормовий завод – далі ЗКЗ). Слід повчитися, як це вирішується в інших районах області, де повертають, відновлюють свої, втрачені колись, підприємства. А В.І.Паламаренко заявляє, що саме ЗКЗ – єдине успішне підприємство, від якого залежить обсяг виробництва промислової продукції в усьому районі. Так хіба це добре? І хіба можна миритися з такою ситуацією й надіятися на єдине приватне підприємство, діяльність якого теж залежить від багатьох ринкових факторів? А де ж колишні обіцянки нинішнього голови РДА відновити роботу втрачених заводів?
Не кращі справи й у сільському господарстві району – галузі, яка є основним наповнювачем бюджету, від якої найбільше залежить добробут зіньківців. Так, є непогані успіхи в рослинництві, гарні врожаї в окремих господарствах. Але це заслуга зовсім не РДА чи її голови. А слова про немісцевих інвесторів, сказані вище, в першу чергу стосуються якраз тих агроформувань, які, крім того, не бажають реєструватися в Зіньківському районі. Та ця ситуація не хвилює пана Паламаренка, який в основному сам і сприяв появі цих орендарів у районі. Не переймається він і складними інвестиційними процесами у проблемному на сьогодні господарстві СБК “Україна”. Тут у взаєминах між потенційними інвесторами та власниками земельних ділянок (паїв) загальною площею понад 5 тис.га ріллі не розбереться вже, мабуть, ніхто й ніколи. Адже процес укладання договорів оренди землі за земельні ділянки (паї) був неконтрольований. Тому при їх державній реєстрації почали з’ясовувати, що на одну й ту ж земельну ділянку укладено по кілька договорів з різними орендарями, і такі випадки непоодинокі. Як наслідок, ухвалою суду припинено реєстрацію всіх договорів, земля не обробляється, люди не отримують орендної плати. Аналогічна ситуація і з майновими паями. Причиною є те, що громадянам – власникам земельних і майнових паїв – абсолютно не надається правова допомога, вони не володіють інформацією про орендарів, яких заводить в район голова РДА.
Залучення нових інвесторів у сільське господарство району для В.І.Паламаренка – справа не нова. Але, як правило, в таких господарствах все це закінчувалося невдоволенням людей щодо виплати їм орендної та заробітної плат, знищенням матеріально-технічної бази, занепадом тваринництва. Тому, щоб такого не було, треба розумітися в цих питаннях. Для цього, перш за все, потрібно систематично проводити моніторинг окремо по кожному господарству щодо сплати ним податків і зборів до місцевих фондів, які кошти вони виділяють на утримання та розвиток соціальної сфери. На сьогоднішній день цю роботу РДА не робить. Тут РДА абсолютно не виконує своїх обов’язків, а від того в першу чергу страждають люди. Мабуть, голова РДА не вважає турботу про людей своїм обов’язком. А як же тоді виконання Конституції України, законів України?
Стиль керівництва голови Зіньківської РДА за цей час не те що не змінився на краще, а став іще авторитарнішим. Аякже: відчуває, що можна й далі збіднювати район, робити помилки – й не нести за це відповідальності! Адже його так і не звільнили за три місяці, отже, рішення народних обранців Зіньківщини не має ніякого значення, його просто ігнорують. Колись пан Паламаренко, борючись зі своїми опонентами та виступаючи за залучення немісцевих інвесторів, заявляв, що не допустить ніяких монополій у районі. А сам він монополізує виконавчу владу, а це значно тривожніше та небезпечніше.
Усі ці болісні роздуми та невтішні висновки переслідують одну мету – поставити запитання, зокрема голові Полтавської ОДА: шановний Валерію Михайловичу, коли ж буде виконане рішення сесії Зіньківс
ької районної ради від 21 грудня 2007 року? Доки В.І.Паламаренко керуватиме районом, доводячи його до все більшого зубожіння? Невже всі ці події призведуть тільки до остаточного розчарування громадян у законності та справедливості нашої влади?
Як людина, котра має вищу економічну освіту, проведу невеликий аналіз цих “досягнень”. Наприклад, найбільший козир голови РДА – перше місце в області за темпами зростання обсягу інвестицій в основний капітал у 2007 році. Аж 843%! Надзвичайно вагомий результат, але тільки на перший погляд. Так, інвестиції є, та яку користь вони дають територіальній громаді, якщо середня заробітна платня у нас майже найнижча в області (передостаннє 24 місце, згідно з даними управління економіки Полтавської ОДА)? Що таке інвестиція? Це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що укладаються в об’єкти підприємницької й інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток і досягається соціальний ефект. Що таке соціальний ефект для територіальної громади? Це реєстрація підприємства на території району, створення робочих місць, заробітна плата, сплата податків. Саме за рахунок цього підвищується соціальний рівень життя та наповнюється місцевий бюджет. Тому інвестиція – це не красивий дах із металочерепиці, металопластикові вікна і пофарбований фасад, а зайнятість населення та надходження до районного бюджету. Біда в тому, що більшість немісцевих інвесторів, яким і надає перевагу наша РДА, не дуже добросовісно ставиться до виплати зарплати, інколи занижуючи її реальні розміри (виплачуючи в конвертах) чи взагалі не звітуючи про створення робочих місць, щоб знизити суми податків та страхових і соціальних виплат. Через це страждає місцевий бюджет – якраз той аспект, який має бути головним у діяльності голови РДА. То який зиск від таких інвесторів? При цьому 40% підприємств – збиткові (20 місце в області). По суті, промисловість у районі відсутня, втрачені навіть ті переробні підприємства, які успішно діяли раніше: консервний та молочний заводи. Зменшив обсяги продукції хлібокомбінат, який не витримує жорсткої конкуренції та не має ніякої підтримки місцевої влади. Зменшились обсяги промислової продукції, тоді як в інших районах – зросли (у нас – 16 місце). Маємо 22 місце з 25 за темпами зростання житлового будівництва – воно просто відсутнє, єдина будівельна організація району – ПМК-293 – також утрачена. Саме цими питаннями й повинна займатися виконавча влада в районі. А голова РДА все звітує про високе рейтингове місце в області, не замислюючись, чи потрібні такі інвестиції взагалі. Й у той же час усіма силами гальмує справді варті уваги інвестиційні проекти на суми до 5 млн грн, залучаючи до справи районні дозвільні служби. Бо інвестор – опонент, який хоче порядку в районі й виконання рішень сесій районної ради.
Цілком погоджуюсь із думкою голови Полтавської ОДА В.М.Асадчева, висловленою під час наради з робочим активом Зіньківського району: не можна надіятися на одне приватне промислове підприємство в районі (Зіньківський комбікормовий завод – далі ЗКЗ). Слід повчитися, як це вирішується в інших районах області, де повертають, відновлюють свої, втрачені колись, підприємства. А В.І.Паламаренко заявляє, що саме ЗКЗ – єдине успішне підприємство, від якого залежить обсяг виробництва промислової продукції в усьому районі. Так хіба це добре? І хіба можна миритися з такою ситуацією й надіятися на єдине приватне підприємство, діяльність якого теж залежить від багатьох ринкових факторів? А де ж колишні обіцянки нинішнього голови РДА відновити роботу втрачених заводів?
Не кращі справи й у сільському господарстві району – галузі, яка є основним наповнювачем бюджету, від якої найбільше залежить добробут зіньківців. Так, є непогані успіхи в рослинництві, гарні врожаї в окремих господарствах. Але це заслуга зовсім не РДА чи її голови. А слова про немісцевих інвесторів, сказані вище, в першу чергу стосуються якраз тих агроформувань, які, крім того, не бажають реєструватися в Зіньківському районі. Та ця ситуація не хвилює пана Паламаренка, який в основному сам і сприяв появі цих орендарів у районі. Не переймається він і складними інвестиційними процесами у проблемному на сьогодні господарстві СБК “Україна”. Тут у взаєминах між потенційними інвесторами та власниками земельних ділянок (паїв) загальною площею понад 5 тис.га ріллі не розбереться вже, мабуть, ніхто й ніколи. Адже процес укладання договорів оренди землі за земельні ділянки (паї) був неконтрольований. Тому при їх державній реєстрації почали з’ясовувати, що на одну й ту ж земельну ділянку укладено по кілька договорів з різними орендарями, і такі випадки непоодинокі. Як наслідок, ухвалою суду припинено реєстрацію всіх договорів, земля не обробляється, люди не отримують орендної плати. Аналогічна ситуація і з майновими паями. Причиною є те, що громадянам – власникам земельних і майнових паїв – абсолютно не надається правова допомога, вони не володіють інформацією про орендарів, яких заводить в район голова РДА.
Залучення нових інвесторів у сільське господарство району для В.І.Паламаренка – справа не нова. Але, як правило, в таких господарствах все це закінчувалося невдоволенням людей щодо виплати їм орендної та заробітної плат, знищенням матеріально-технічної бази, занепадом тваринництва. Тому, щоб такого не було, треба розумітися в цих питаннях. Для цього, перш за все, потрібно систематично проводити моніторинг окремо по кожному господарству щодо сплати ним податків і зборів до місцевих фондів, які кошти вони виділяють на утримання та розвиток соціальної сфери. На сьогоднішній день цю роботу РДА не робить. Тут РДА абсолютно не виконує своїх обов’язків, а від того в першу чергу страждають люди. Мабуть, голова РДА не вважає турботу про людей своїм обов’язком. А як же тоді виконання Конституції України, законів України?
Стиль керівництва голови Зіньківської РДА за цей час не те що не змінився на краще, а став іще авторитарнішим. Аякже: відчуває, що можна й далі збіднювати район, робити помилки – й не нести за це відповідальності! Адже його так і не звільнили за три місяці, отже, рішення народних обранців Зіньківщини не має ніякого значення, його просто ігнорують. Колись пан Паламаренко, борючись зі своїми опонентами та виступаючи за залучення немісцевих інвесторів, заявляв, що не допустить ніяких монополій у районі. А сам він монополізує виконавчу владу, а це значно тривожніше та небезпечніше.
Усі ці болісні роздуми та невтішні висновки переслідують одну мету – поставити запитання, зокрема голові Полтавської ОДА: шановний Валерію Михайловичу, коли ж буде виконане рішення сесії Зіньківс
ької районної ради від 21 грудня 2007 року? Доки В.І.Паламаренко керуватиме районом, доводячи його до все більшого зубожіння? Невже всі ці події призведуть тільки до остаточного розчарування громадян у законності та справедливості нашої влади?
[1]