У 2006 році в Новосанжарському районі пішли назустріч сільським громадам. Більше 1 млн грн із коштів
від діяльності нафтогазового комплексу, за рішенням районної ради, було направлено на соціальні об’єкти району пропорційно до чисельності жителів. В основному ці кошти спрямовано на ремонти приміщень та систем опалення медичних закладів, а також на водозабезпечення, яке є невід’ємною частиною профілактики важких хвороб.
Бідність – не порок?
…Від Нехворощі до потужних районних та обласних медичних закладів начебто рукою подати. Та звернутися туди може далеко не кожен. Простіше мешканцям сіл, які розташовані поблизу Нових Санжар, – і “швидку” можна викликати, і в разі потреби спеціалізовану допомогу отримати. А що робити сільським жителям, які живуть далі, у глибинці району? В Андріївці, Соколовій Балці, Нехворощі? До райцентру – майже півсотні кілометрів, а до Полтави – й усі вісімдесят. Як і де отримати медичну допомогу? Цим питанням переймаються і жителі сіл колишнього Нехворощанського повіту – Гупалівки, Чернещини, Дмухайлівки, які нині за адміністративним поділом відносяться до сусідньої Дніпропетровської області. Їм до Магдалинівської районної лікарні доводиться також не менше тридцяти кілометрів долати. Стільки ж їхати до свого райцентру і мешканцям Коновалівки, Ряського та Малої Нехворощі Машівського району.
– Нехвороща розташована на роздоріжжі, на кордоні двох областей, через село проходить автотраса на Дніпропетровськ, Кобеляки, Карлівку, – розказує Нехворощанський сільський голова Юрій Любимський. – У нашу лікарню звертаються й жителі сусідніх Царичанського та Магдалинівського районів Дніпропетровської області. Хоча лікарям вказують на те, що вони приймають чужих людей, наче це не такі ж громадяни України…
До середини 60-х років село Нехвороща було районним центром, а місцева лікарня відповідно – районною. Вона нараховувала сімдесят п’ять ліжок, тут працювали вузькі спеціалісти: лор, окуліст, дерматолог, педіатри та інші. Після адміністративної реформи, до 1993 року, медичний заклад функціонував як структурний підрозділ Новосанжарської ЦРЛ. Пізніше отримав статус номерної районної лікарні љ2. Нині вона обслуговує понад 4,5 тисячі населення, на стільки ж викликів щороку виїжджає бригада “швидкої”. За рік через стаціонар на тридцять ліжок проходить понад 1200 хворих. Більше 35 тисяч звернень надходить у поліклініку.
– Цього року видатки на охорону здоров’я збільшилися, але ж водночас зросли й зарплати, вартість комунальних послуг, енергоносіїв, – розповідає головний лікар номерної районної лікарні љ2 Олексій Кулій. – У стаціонарі нашої лікарні на місяць виділяється 1200 гривень на медикаменти, але сюди входять і деззасоби, і медтехніка тощо. Тож реально на лікування залишається 300–400 гривень. Потребує оновлення й медична апаратура: лікарняному рентгенапарату – 30 років, не набагато новіше й фізіотерапевтичне, діагностичне та лабораторне обладнання. Потребує заміни апарат для наркозу, немає апарата штучної вентиляції легень, електродефібрилятора, пульсоксиметра. Ми намагаємося підтримувати у робочому стані те, що маємо, потроху й оновлюємо. Минулого року придбали автоклав для стерилізації та стоматустановку.
Втім, незважаючи на скруту, Нехворощанська номерна районна лікарня љ2 залишається повноцінним лікувальним закладом. Тут працюють восьмеро досвідчених висококваліфікованих лікарів, є невропатолог, гінеколог, терапевт, хірург. Проводяться операції різної складності: від ургентної допомоги при травмах до видалення апендициту та грижі тощо.
– На мою думку, питання доцільності існування районної номерної лікарні у Нехворощі взагалі не повинно виникати, – вважає Нехворощанський сільський голова Юрій Любимський. – На селі також живуть люди, вирощують урожаї і годують тих же чиновників. І далеко не всі вони мають можливість поїхати у райцентр, а наші лікарі, до речі, не менш кваліфіковані й досвідчені.
…Плюс “ампутація” коштів
У Новосанжарській районній раді, у комунальній власності якої перебуває Нехворощанська номерна районна лікарня љ2, повністю згодні з тим, що сільські медичні заклади перебувають не в найкращому стані. Але вважають, що всі навколомедичні розмови – це лише боротьба чиновників за право розподіляти кошти, а не справжня турбота про людей.
– Завжди винні ті, хто найближче до сільської медицини, тобто органи місцевого самоврядування, – говорить заступник голови Новосанжарської районної ради Борис Федоренко. – Але справа в тім, що у сільських голів є лише обов’язки, а прав дієвих немає. Ложку дьогтю додають протиріччя бюджетів і тендери. Депутати нового складу районної ради переглянули підхід і політику в цьому питанні. Висловивши недовіру голові райдержадміністрації, вони внесли зміни до Положення про цільовий фонд. Тим самим усунули голову РДА від самостійного визначення об’єктів соціальної сфери, які потребують фінансування під час реконструкції і будівництва. Раціональний підхід до розподілу коштів дав позитивний результат. Порівняйте: якщо у 2005 році було профінансовано 49 об’єктів соціальної сфери, з них 15 – заклади освіти та
6 – медичні заклади, то вже в 2006 році це було близько ста об’єктів, із них закладів освіти – 37, а медицини – 17. Тобто ефективність використання коштів зросла майже втричі.
У такий спосіб вирішили проблеми, які самотужки сільські ради не могли розв’язати роками. Бо насправді 5–10 тисяч гривень для одного ФАПу вирішують глобальну проблему. Але пішли і далі. За пропозицією голови районної ради Юрія Лебедина депутати ввели механізм співфінансування, коли 30 відсотків коштів вишукує територіальна громада, інші – з цільового фонду виділяє райрада. Тобто, якщо сільський голова хоче капітальніше зробити свій об’єкт, він залучає спонсорські кошти. Залучив 10 тисяч гривень, – районна рада виділяє ще 30–40 тисяч гривень. Тоді він має можливість відремонтувати не лише опалення, а й водопостачання, і дах, іще й ремонт зробити. І при цьому до загальної справи залучає громадськість і підприємства, що знаходяться на території. Таким чином приблизно на 2 млн гривень було додатково залучено 650 тис. грн. Відчули свою значимість і сільські голови, вони вже самі визначали об’єкти, могли виконувати, а не декларувати соціальні програми розвитку територіальних громад. За таких умов деякі з них за півтора року навіть виконали не лише власні, а й передвиборні програми своїх попередників. У 2007 році цю стратегію продовжили.
…Нехворощанській лікарні љ2 із цільового фонду в 2006 році на умовах співфінансування було направлено 60 тисяч гривень. Сільський голова залучив кошти ТОВ “Чиста криниця”, хоча насправді міг просто відхреститися від лікарні, мовляв, не мій “бюджетний простір”… У лікарні було повністю замінено системи опалення та водопостачання. Наступного року виділили 70 тисяч гривень на капітальний ремонт лікувального закладу і знову залучили кошти місцевого підприємства. Замінили прогнилу підлогу, яка провалювалася, зробили бетонну стяжку, замінили вхідні двері, частину покрівлі тощо. До цього лікарню у Нехворощі не ремонтували понад двадцять років… Та правду пише у своєму листі до редакції Іван Юхимович Литвиненко – роботи призупинилися, адже…
– У райдержадміністрації нас почали звинувачувати у нецільовому використанні коштів, – продовжує Борис Федоренко. – Своїм розпорядженням голова РДА усунув від підписання основних документів фінуправління райдержадміністрації, які стосувалися рішень ради з фінансування з цільового фонду, і взяв цю функцію на себе. В результаті ті об’єкти, які колегіально і прозоро визначили депутати району, не отримали фінансування. Навіть такі, в яких уже було розпочато роботи, зокрема в Руденківській сільській амбулаторії їх виконали на 20 тисяч гривень. Провели воду і каналізацію, я
ких раніше в медичному закладі не було взагалі. Але й до цього часу роботи підряднику не оплачені. Кошти, виділені на інші ФАПи району, також не дісталися “адресатів”. Натомість голова райдержадміністрації самостійно, без згоди депутатського корпусу, направив 400 тисяч гривень у ЦРЛ. Ці кошти у переважній більшості були витрачені на зовнішні будівельні роботи, бо лікарям області під час колегії треба було показати зразковий зовнішній вигляд лікарні. Та чи покращилось від цієї показухи здоров’я людей у районі? Скільки з цієї суми було направлено на боротьбу з туберкульозом, на придбання необхідного обладнання? Ніскільки, бо гроші витратили на фарбу і пісок… Зараз знову від укладених із підприємствами нафтогазового комплексу угод 200 тисяч гривень головою райдержадміністрації направлено у ЦРЛ. Не хочу, щоб склалося враження, що депутати проти виділення коштів центральній районній лікарні. Зовсім ні. Але ми за те, щоб кошти на медицину в районі використовувалися ефективно і раціонально, щоб із року в рік не робилося одне й те саме. А зараз головний лікар із головою РДА самі, без депутатів, визначають, що з ними робити, яких призначати підрядників. Дарма, що у Нехворощанській лікарні, та й навіть у тій же самій ЦРЛ, немає обладнання і належних умов. Адже куди простіше закрити сільський лікувальний заклад…
Проблема одна – підходи різні
Сьогодні передачу в селах ФАПів на баланс сільських рад часто називають “горезвісною”. Чиновники від медицини знову повертають “голоблі” на 360 градусів. Мовляв, багатостраждальні ФАПи повертаються до вертикалі системи охорони здоров’я – у підпорядкування ЦРЛ з фінансуванням із райбюджету, адже сільські голови не звертають уваги на медицину. А хто дає їм це робити? Цільовий фонд району наповнюється коштами від діяльності нафтогазового комплексу. Але ж угоди з нафтогазовими компаніями на землях поза межами населених пунктів укладає райдержадміністрація. Лише на території Нехворощанської сільської ради, за словами сільського голови Юрія Любимського, минулого року Полтавська газонафтова компанія встановила десять свердловин, від чого районний бюджет отримав на розвиток соціальної сфери 2 млн 700 тис. грн.
– Від екологічних наслідків страждають місцеві люди, але нашу сільську громаду не питають, чи потрібні нам кошти, – говорить Юрій Євгенович. – На мою думку, це цілеспрямована політика райдержадміністрації. Бо виходить, що є сини, а є пасинки…
Найближчим часом планується створення при райдержадміністраціях вертикалі відділів охорони здоров’я. Та мало віриться у те, що з їх появою різко зміниться ставлення окремих представників виконавчої влади до маленьких сільських ФАПів, із яких, власне, і починається здоров’я нації. У приміщеннях яких протікають дахи, виламані двері, відсутні опалення та холодильники для збереження медикаментів, у аварійному стані або взагалі відсутні ознаки цивілізації – туалети і водопровід. Та що до того чиновникам? Власне, своє ставлення до сільської медицини вони вже показали і продовжують це робити. За словами голови постійної депутатської комісії Новосанжарської районної ради з питань бюджету Юрія Свердлова, зараз райдержадміністрація із головним лікарем Новосанжарської ЦРЛ визначилися, що для здоров’я громади району будуть корисними… гаражі для автомобілів лікарні. Визначили і суму коштів на їх будівництво – 300 тисяч гривень.
– 300 тисяч дозволили б підняти сільську медицину району до рівня європейських стандартів, – говорить Юрій Свердлов. – А гаражі у Нових Санжарах можна й орендувати. Але ж ні, їм позаріз потрібні гаражі. Напевно, це прибутковіша справа, ніж лікування. Хоча ці гроші вкрай потрібні у сільській місцевості, зокрема й у Нехворощанській лікарні. Адже село розташоване на кордоні з Дніпропетровською областю, у 2012 році там буде інтенсивний рух у зв’язку з проведенням чемпіонату Європи з футболу. Та гаражами “нагальні потреби медицини” не обмежилися: маємо звернення головного лікаря Новосанжарської ЦРЛ до голови районної ради з проханням… допомогти у вирішенні питання придбання нового автомобіля для керівника. І неабиякого, а марки “Нива-Шевроле”!
Голова бюджетної комісії разом із заступником голови Новосанжарської райради не з чуток знають, почім фунт лиха сільської медицини району. Адже побували на кожному з об’єктів, знають проблеми кожного ФАПу, контролюють проведення робіт і витрачання коштів. У результаті їхньої роботи чудовими умовами можуть похвалитись амбулаторії в селі Полузір’ї, Крутій Балці, Горобцях, Соколовій Балці, інших селах району. Нині звернули пильнішу увагу й на особливо значимі по кількості населення медичні заклади – Руденківську та Малоперещепинську амбулаторії, Нехворощанську номерну районну лікарню љ2. І цього року планують продовжувати ці заходи…
Тож, шановний Іване Юхимовичу, причини жалюгідного становища сільських медичних закладів, у тому числі й Нехворощанської лікарні, про яку йдеться у вашому листі до редакції, як виявилось, – не лише у площині бюджетного законодавства. Бо виходить, що виділити кошти – це одна справа, а розподілити їх справедливо – зовсім інша. За таких умов, скільки б не виділялося грошей на медицину, їх усе одно буде недостатньо для якісного медичного обслуговування людей. Проте чомусь завжди вистачає на шикарні кабінети для керівників, машини та гаражі. А заручники цих бюрократичних парадоксів – пацієнти.
від діяльності нафтогазового комплексу, за рішенням районної ради, було направлено на соціальні об’єкти району пропорційно до чисельності жителів. В основному ці кошти спрямовано на ремонти приміщень та систем опалення медичних закладів, а також на водозабезпечення, яке є невід’ємною частиною профілактики важких хвороб.
Бідність – не порок?
…Від Нехворощі до потужних районних та обласних медичних закладів начебто рукою подати. Та звернутися туди може далеко не кожен. Простіше мешканцям сіл, які розташовані поблизу Нових Санжар, – і “швидку” можна викликати, і в разі потреби спеціалізовану допомогу отримати. А що робити сільським жителям, які живуть далі, у глибинці району? В Андріївці, Соколовій Балці, Нехворощі? До райцентру – майже півсотні кілометрів, а до Полтави – й усі вісімдесят. Як і де отримати медичну допомогу? Цим питанням переймаються і жителі сіл колишнього Нехворощанського повіту – Гупалівки, Чернещини, Дмухайлівки, які нині за адміністративним поділом відносяться до сусідньої Дніпропетровської області. Їм до Магдалинівської районної лікарні доводиться також не менше тридцяти кілометрів долати. Стільки ж їхати до свого райцентру і мешканцям Коновалівки, Ряського та Малої Нехворощі Машівського району.
– Нехвороща розташована на роздоріжжі, на кордоні двох областей, через село проходить автотраса на Дніпропетровськ, Кобеляки, Карлівку, – розказує Нехворощанський сільський голова Юрій Любимський. – У нашу лікарню звертаються й жителі сусідніх Царичанського та Магдалинівського районів Дніпропетровської області. Хоча лікарям вказують на те, що вони приймають чужих людей, наче це не такі ж громадяни України…
До середини 60-х років село Нехвороща було районним центром, а місцева лікарня відповідно – районною. Вона нараховувала сімдесят п’ять ліжок, тут працювали вузькі спеціалісти: лор, окуліст, дерматолог, педіатри та інші. Після адміністративної реформи, до 1993 року, медичний заклад функціонував як структурний підрозділ Новосанжарської ЦРЛ. Пізніше отримав статус номерної районної лікарні љ2. Нині вона обслуговує понад 4,5 тисячі населення, на стільки ж викликів щороку виїжджає бригада “швидкої”. За рік через стаціонар на тридцять ліжок проходить понад 1200 хворих. Більше 35 тисяч звернень надходить у поліклініку.
– Цього року видатки на охорону здоров’я збільшилися, але ж водночас зросли й зарплати, вартість комунальних послуг, енергоносіїв, – розповідає головний лікар номерної районної лікарні љ2 Олексій Кулій. – У стаціонарі нашої лікарні на місяць виділяється 1200 гривень на медикаменти, але сюди входять і деззасоби, і медтехніка тощо. Тож реально на лікування залишається 300–400 гривень. Потребує оновлення й медична апаратура: лікарняному рентгенапарату – 30 років, не набагато новіше й фізіотерапевтичне, діагностичне та лабораторне обладнання. Потребує заміни апарат для наркозу, немає апарата штучної вентиляції легень, електродефібрилятора, пульсоксиметра. Ми намагаємося підтримувати у робочому стані те, що маємо, потроху й оновлюємо. Минулого року придбали автоклав для стерилізації та стоматустановку.
Втім, незважаючи на скруту, Нехворощанська номерна районна лікарня љ2 залишається повноцінним лікувальним закладом. Тут працюють восьмеро досвідчених висококваліфікованих лікарів, є невропатолог, гінеколог, терапевт, хірург. Проводяться операції різної складності: від ургентної допомоги при травмах до видалення апендициту та грижі тощо.
– На мою думку, питання доцільності існування районної номерної лікарні у Нехворощі взагалі не повинно виникати, – вважає Нехворощанський сільський голова Юрій Любимський. – На селі також живуть люди, вирощують урожаї і годують тих же чиновників. І далеко не всі вони мають можливість поїхати у райцентр, а наші лікарі, до речі, не менш кваліфіковані й досвідчені.
…Плюс “ампутація” коштів
У Новосанжарській районній раді, у комунальній власності якої перебуває Нехворощанська номерна районна лікарня љ2, повністю згодні з тим, що сільські медичні заклади перебувають не в найкращому стані. Але вважають, що всі навколомедичні розмови – це лише боротьба чиновників за право розподіляти кошти, а не справжня турбота про людей.
– Завжди винні ті, хто найближче до сільської медицини, тобто органи місцевого самоврядування, – говорить заступник голови Новосанжарської районної ради Борис Федоренко. – Але справа в тім, що у сільських голів є лише обов’язки, а прав дієвих немає. Ложку дьогтю додають протиріччя бюджетів і тендери. Депутати нового складу районної ради переглянули підхід і політику в цьому питанні. Висловивши недовіру голові райдержадміністрації, вони внесли зміни до Положення про цільовий фонд. Тим самим усунули голову РДА від самостійного визначення об’єктів соціальної сфери, які потребують фінансування під час реконструкції і будівництва. Раціональний підхід до розподілу коштів дав позитивний результат. Порівняйте: якщо у 2005 році було профінансовано 49 об’єктів соціальної сфери, з них 15 – заклади освіти та
6 – медичні заклади, то вже в 2006 році це було близько ста об’єктів, із них закладів освіти – 37, а медицини – 17. Тобто ефективність використання коштів зросла майже втричі.
У такий спосіб вирішили проблеми, які самотужки сільські ради не могли розв’язати роками. Бо насправді 5–10 тисяч гривень для одного ФАПу вирішують глобальну проблему. Але пішли і далі. За пропозицією голови районної ради Юрія Лебедина депутати ввели механізм співфінансування, коли 30 відсотків коштів вишукує територіальна громада, інші – з цільового фонду виділяє райрада. Тобто, якщо сільський голова хоче капітальніше зробити свій об’єкт, він залучає спонсорські кошти. Залучив 10 тисяч гривень, – районна рада виділяє ще 30–40 тисяч гривень. Тоді він має можливість відремонтувати не лише опалення, а й водопостачання, і дах, іще й ремонт зробити. І при цьому до загальної справи залучає громадськість і підприємства, що знаходяться на території. Таким чином приблизно на 2 млн гривень було додатково залучено 650 тис. грн. Відчули свою значимість і сільські голови, вони вже самі визначали об’єкти, могли виконувати, а не декларувати соціальні програми розвитку територіальних громад. За таких умов деякі з них за півтора року навіть виконали не лише власні, а й передвиборні програми своїх попередників. У 2007 році цю стратегію продовжили.
…Нехворощанській лікарні љ2 із цільового фонду в 2006 році на умовах співфінансування було направлено 60 тисяч гривень. Сільський голова залучив кошти ТОВ “Чиста криниця”, хоча насправді міг просто відхреститися від лікарні, мовляв, не мій “бюджетний простір”… У лікарні було повністю замінено системи опалення та водопостачання. Наступного року виділили 70 тисяч гривень на капітальний ремонт лікувального закладу і знову залучили кошти місцевого підприємства. Замінили прогнилу підлогу, яка провалювалася, зробили бетонну стяжку, замінили вхідні двері, частину покрівлі тощо. До цього лікарню у Нехворощі не ремонтували понад двадцять років… Та правду пише у своєму листі до редакції Іван Юхимович Литвиненко – роботи призупинилися, адже…
– У райдержадміністрації нас почали звинувачувати у нецільовому використанні коштів, – продовжує Борис Федоренко. – Своїм розпорядженням голова РДА усунув від підписання основних документів фінуправління райдержадміністрації, які стосувалися рішень ради з фінансування з цільового фонду, і взяв цю функцію на себе. В результаті ті об’єкти, які колегіально і прозоро визначили депутати району, не отримали фінансування. Навіть такі, в яких уже було розпочато роботи, зокрема в Руденківській сільській амбулаторії їх виконали на 20 тисяч гривень. Провели воду і каналізацію, я
ких раніше в медичному закладі не було взагалі. Але й до цього часу роботи підряднику не оплачені. Кошти, виділені на інші ФАПи району, також не дісталися “адресатів”. Натомість голова райдержадміністрації самостійно, без згоди депутатського корпусу, направив 400 тисяч гривень у ЦРЛ. Ці кошти у переважній більшості були витрачені на зовнішні будівельні роботи, бо лікарям області під час колегії треба було показати зразковий зовнішній вигляд лікарні. Та чи покращилось від цієї показухи здоров’я людей у районі? Скільки з цієї суми було направлено на боротьбу з туберкульозом, на придбання необхідного обладнання? Ніскільки, бо гроші витратили на фарбу і пісок… Зараз знову від укладених із підприємствами нафтогазового комплексу угод 200 тисяч гривень головою райдержадміністрації направлено у ЦРЛ. Не хочу, щоб склалося враження, що депутати проти виділення коштів центральній районній лікарні. Зовсім ні. Але ми за те, щоб кошти на медицину в районі використовувалися ефективно і раціонально, щоб із року в рік не робилося одне й те саме. А зараз головний лікар із головою РДА самі, без депутатів, визначають, що з ними робити, яких призначати підрядників. Дарма, що у Нехворощанській лікарні, та й навіть у тій же самій ЦРЛ, немає обладнання і належних умов. Адже куди простіше закрити сільський лікувальний заклад…
Проблема одна – підходи різні
Сьогодні передачу в селах ФАПів на баланс сільських рад часто називають “горезвісною”. Чиновники від медицини знову повертають “голоблі” на 360 градусів. Мовляв, багатостраждальні ФАПи повертаються до вертикалі системи охорони здоров’я – у підпорядкування ЦРЛ з фінансуванням із райбюджету, адже сільські голови не звертають уваги на медицину. А хто дає їм це робити? Цільовий фонд району наповнюється коштами від діяльності нафтогазового комплексу. Але ж угоди з нафтогазовими компаніями на землях поза межами населених пунктів укладає райдержадміністрація. Лише на території Нехворощанської сільської ради, за словами сільського голови Юрія Любимського, минулого року Полтавська газонафтова компанія встановила десять свердловин, від чого районний бюджет отримав на розвиток соціальної сфери 2 млн 700 тис. грн.
– Від екологічних наслідків страждають місцеві люди, але нашу сільську громаду не питають, чи потрібні нам кошти, – говорить Юрій Євгенович. – На мою думку, це цілеспрямована політика райдержадміністрації. Бо виходить, що є сини, а є пасинки…
Найближчим часом планується створення при райдержадміністраціях вертикалі відділів охорони здоров’я. Та мало віриться у те, що з їх появою різко зміниться ставлення окремих представників виконавчої влади до маленьких сільських ФАПів, із яких, власне, і починається здоров’я нації. У приміщеннях яких протікають дахи, виламані двері, відсутні опалення та холодильники для збереження медикаментів, у аварійному стані або взагалі відсутні ознаки цивілізації – туалети і водопровід. Та що до того чиновникам? Власне, своє ставлення до сільської медицини вони вже показали і продовжують це робити. За словами голови постійної депутатської комісії Новосанжарської районної ради з питань бюджету Юрія Свердлова, зараз райдержадміністрація із головним лікарем Новосанжарської ЦРЛ визначилися, що для здоров’я громади району будуть корисними… гаражі для автомобілів лікарні. Визначили і суму коштів на їх будівництво – 300 тисяч гривень.
– 300 тисяч дозволили б підняти сільську медицину району до рівня європейських стандартів, – говорить Юрій Свердлов. – А гаражі у Нових Санжарах можна й орендувати. Але ж ні, їм позаріз потрібні гаражі. Напевно, це прибутковіша справа, ніж лікування. Хоча ці гроші вкрай потрібні у сільській місцевості, зокрема й у Нехворощанській лікарні. Адже село розташоване на кордоні з Дніпропетровською областю, у 2012 році там буде інтенсивний рух у зв’язку з проведенням чемпіонату Європи з футболу. Та гаражами “нагальні потреби медицини” не обмежилися: маємо звернення головного лікаря Новосанжарської ЦРЛ до голови районної ради з проханням… допомогти у вирішенні питання придбання нового автомобіля для керівника. І неабиякого, а марки “Нива-Шевроле”!
Голова бюджетної комісії разом із заступником голови Новосанжарської райради не з чуток знають, почім фунт лиха сільської медицини району. Адже побували на кожному з об’єктів, знають проблеми кожного ФАПу, контролюють проведення робіт і витрачання коштів. У результаті їхньої роботи чудовими умовами можуть похвалитись амбулаторії в селі Полузір’ї, Крутій Балці, Горобцях, Соколовій Балці, інших селах району. Нині звернули пильнішу увагу й на особливо значимі по кількості населення медичні заклади – Руденківську та Малоперещепинську амбулаторії, Нехворощанську номерну районну лікарню љ2. І цього року планують продовжувати ці заходи…
Тож, шановний Іване Юхимовичу, причини жалюгідного становища сільських медичних закладів, у тому числі й Нехворощанської лікарні, про яку йдеться у вашому листі до редакції, як виявилось, – не лише у площині бюджетного законодавства. Бо виходить, що виділити кошти – це одна справа, а розподілити їх справедливо – зовсім інша. За таких умов, скільки б не виділялося грошей на медицину, їх усе одно буде недостатньо для якісного медичного обслуговування людей. Проте чомусь завжди вистачає на шикарні кабінети для керівників, машини та гаражі. А заручники цих бюрократичних парадоксів – пацієнти.
[1]