– Олександре Васильовичу, як ви оцінюєте обласний бюджет 2008 року в цілому? Наскільки він досконалий чи недосконалий?
– Однозначну оцінку обласному бюджету на 2008 рік дати важко. З одного боку, видатки зросли у порівнянні з затвердженими показниками минулого року на 226 млн грн. Проте заявленої суми – 1млрд 465 млн грн – недостатньо для того, щоб перейти до того рівня функціонування обласних закладів освіти, культури, охорони здоров’я, який диктують і час, і потреби населення в першу чергу. Втім, говорити про самодостатній, а тим більше – про перспективний розвиток територій і не доводиться, доки не зміниться сам принцип формування місцевих бюджетів, не будуть переглянуті правила співвідношення обсягів повноважень місцевої влади і необхідних для цього фінансових ресурсів з обсягами і, власне, потребою у надбудові з вищих управлінських структур. Депутати визначили найважливіші напрямки та об’єкти фінансування у 2008 році, виходячи з існуючих можливостей, врахувавши пропозиції головних розпорядників бюджетних коштів – керівників галузевих управлінь облдержадміністрації.
– Збережено соціальну спрямованість бюджету. Нині, у міжсесійний період, триває робота з визначення об’єктів фінансування. Чи є вже пропозиції щодо основних програм і об’єктів по галузях, на які буде спрямовано кошти?
– Пріоритет обласної ради передусім – розвиток медицини. Плани і завдання чималі. Якщо ми відкриємо ті вісім відділень, які будуть у соматичному корпусі обласної лікарні, й забезпечимо їх сучасним обладнанням, то матимемо цивілізовану обласну лікарню. Вже частина обладнання є, ще на частину виділяємо кошти з обласного бюджету – 5 млн грн, галузеве міністерство пообіцяло виділити на устаткування цього корпусу не менше. Глобальна проблема – туберкульоз, тож треба обов’язково побудувати обласний диспансер, це питання – одне з головних. На черзі – будівництво обласної інфекційної лікарні. Щодо інших пропозицій, то вони стосуються спорудження спорткомплексу в Полтаві, нової будівлі для обласної дитячої бібліотеки, стадіону в Кременчуці й багато інших. Наше завдання – зіставити всі заявки, предметно вивчити, як узгоджується вартість об’єктів із існуючою в них потребою.
– Представники деяких територіальних громад області з року в рік порушують питання про недостатність фінансування потреб.
– Зрозуміло, що подібні претензії були, є й будуть. Деколи міста і райони ставлять питання про виділення субвенцій із державного або обласного бюджету тільки їм. Але ми основні кошти акумулюємо на забезпеченні потреб обласних комунальних закладів, які обслуговують усі міста і райони області. Для прикладу: актуальна проблема охорони довкілля. Сьогодні в області налічується близько 700 тонн непридатних та невизначених отрутохімікатів, які становлять реальну небезпеку для наших людей. Розуміючи це, депутати виділили 1,5 млн грн для виготовлення пересувної установки для знищення пестицидів. Установка готова. З огляду на її виробничі потужності можна розраховувати, що буквально за кілька років Полтавщина повністю вирішить це болюче питання.
– Співробітництво з нафтогазовим комплексом для Полтавщини останнім часом є не вельми успішним. Як область будуватиме свої стосунки з підприємствами НАК “Нафтогаз України” далі?
– Нафтогазовий комплекс області є найпотужнішим в Україні. До того ж останнім часом майже вдвічі зросли обсяги видобутку вуглеводнів приватними компаніями. Тому хотілося б, щоб нафтогазовидобувні підприємства не лише отримували прибутки, а й компенсували територіальним громадам незручності, пов’язані з використанням довкілля, транспортної інфраструктури тощо.
Шкода, що у Законі України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не враховано пропозицію Полтавської обласної ради про можливість спрямування певних відсотків рентної плати в бюджети тих районів, де безпосередньо проводиться видобуток вуглеводнів. Прикро і те, що за підсумками минулого року маємо невиконання НАК “Нафтогаз України” фінансових зобов’язань щодо участі у будівництві об’єктів соціальної сфери області. З обіцяних понад 20 мільйонів гривень область фактично отримала близько 14. Але ми маємо певні важелі впливу на ситуацію. Нагадаю, що відповідно до чинного законодавства обласна рада погоджує надання спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку нафтогазоносних надр області. Не буде коштів, передбачених договором на фінансування розвитку соціальної інфраструктури області, – не буде й відповідних погоджень обласної ради. Це принципова позиція не лише керівництва облради, а й усього депутатського корпусу. Я переконаний, що стосунки з нафтогазовидобувниками треба будувати виключно на партнерських засадах.
– У 2008 році Полтавська область має отримати субвенції з Держбюджету на підготовку до відзначення 300-річчя Полтавської битви і 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя. Хто визначатиме, що конкретно фінансуватиметься за ці кошти – відповідно 9 млн грн і 20 млн грн? На останній сесії вже прозвучали закиди комуністів щодо рішення про спорудження пам’ятників Мазепі й Карлу ХІІ – очевидно, що ставлення як до події, так і до цих особистостей неоднозначне в суспільстві. Чи не призведе це до подальшого розколу суспільства?
– Перша згадана вами субвенція має дещо іншу назву – “на проведення комплексу робіт по створенню пам’ятників Івану Мазепі та Карлу ХІІ, ремонту та реставрації історико-культурного заповідника “Поле Полтавської битви”. Пропозиції по використанню субвенцій готуватиме управління культури облдержадміністрації, остаточне рішення прийме сесія обласної ради.
Щодо пам’ятників Мазепі та Карлу ХІІ, поділяю вашу точку зору. Вочевидь, ваше запитання треба адресувати не мені. Адже рішення про спорудження пам’ятників гетьману Мазепі та Карлу ХІІ прийняв сам Президент України. Про це говориться в Указі Президента “Про відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу”.
До слова, обласна влада ініціювала збільшення розміру зазначених субвенцій: першої – на одинадцять мільйонів гривень і другої – на п’ять. Є надія, що уряд підтримає прохання області. Таким чином, ми зможемо і реставрувати заповідник, і збудувати на території заповідника “Поле Полтавської битви” Музей українського козацтва.
– Районами області шириться хвиля висловлення недовіри депутатами райрад головам райдержадміністрацій. Відповідно у районах чекають якоїсь реакції влади. Реакції немає. Як довго так може тривати?
– Я ставлюся дуже негативно до бездіяльності виконавчої гілки влади, кінцевий пункт якої – Гарант Конституції нашої держави. Ми знаємо про те, що двома третинами голосів районна чи обласна рада згідно з чинним законодавством має право відправити у відставку керівника відповідної адміністрації. У деяких районах, і це вже стало каменем спотикання, депутати висловили недовіру керівникам виконавчої влади, в тому числі й двома третинами голосів. Замість того, щоб змінити керівника виконавчої влади, обласна державна адміністрація затягує процес. Їй не хочеться визнати, що на цих посадах працюють непідготовлені люди, які прийшли після помаранчевої революції; кар’єристи, які замість того, щоб фахово згуртовувати громаду, займаються голим адмініструванням. Ці адміністратори протиставили себе практично всій громаді, що змусило об’єднатися представників різних політичних сил у районних радах. Тож говорити про якісь речі політичного характеру, політиканство, що це якийсь замовний сценарій і таке інше, не треба. Треба визнавати кадрові помилки. А я можу сказати про те, що кадрової політики у нинішньої виконавчої гілки влади сьогодні практично немає. І
заяви голови облдержадміністрації про толерантність, про те, що він нікого не змінює, або від лукавого, або від нерозуміння того, що треба управляти процесами, а не просто пливти за течією. Тому на одній із сесій ми розглянемо-таки це питання. Сьогодні працює постійна комісія обласної ради, аналізує ситуацію, яка стала ще одним аргументом щодо необхідності реформування місцевого самоврядування. Але з усього видно, що очільники держави цього не хочуть, і перш за все – Секретаріат Президента і Президент.
– Ви недвозначно висловилися про нівелювання основ самоврядування як наслідок можливих змін у законодавстві, які пропонує Секретаріат Президента.
– На жаль, у нашій державі не можна бути впевненим ні в чому. Якісь партійні або кланові інтереси можуть перекреслити роботу політикуму держави кількох років. Є Закон “Про місцеве самоврядування в Україні”, хоч він і не дуже досконалий, але місцеве самоврядування має певні повноваження, громади розвиваються, певною мірою можуть відстоювати свої інтереси. А в тих змінах, які подані й практично зареєстровані у Верховній Раді, “пройшли” комітет, є певні посягання на принципові речі. Коли рішення рад різних рівнів можуть призупинятися розпорядженням голови районної чи обласної державної адміністрації, про що можна говорити далі? Якщо щось не влаштовує, ідіть у суд, доводьте… Але хочеться мати необмежені повноваження під добрим гаслом працювати на цілісність держави, цілісність влади. Нині і в обласній, і в районних радах обговорюють ці законопроекти – депутатський корпус одностайний. І так від Львова до Донецька, не тільки на Полтавщині. Я знаю позицію керівництва Львівської обласної ради. Вони були ініціаторами того, щоб новий проект закону про місцеве самоврядування відпрацьовувався у Львівській обласній раді. Від Полтавської обласної ради туди їздив заступник голови обласної ради Петро Ворона.
– Це недавно?
– З місяць тому. Тож нині є нормальний напрацьований проект цього закону від обласних рад, знизу, так би мовити, безпосередньо від місцевого самоврядування. Ми спілкувалися з Президентом, зустрічалися з ним, він обіцяв розглянути, створити робочу групу на чолі з заступником глави Секретаріату Президента Мариною Ставнійчук… А потім отримали несподіване подання Президента з політично іншим проектом.
– Президент наполягає на формуванні бюджетів знизу. То як узгоджуються між собою такі речі?
– Ми про це тисячний раз говоримо, але жодного кроку не зробили. Відпустити регіони, надавши їм певні фінансові можливості, дуже страшно, і ніхто на це поки що не йде. Сьогодні центральна влада має масу проблем із фінансуванням загальнодержавних потреб. Звичайно, інтереси держави повинні бути захищені. І треба перерозподіляти бюджетні можливості, тому що наповнення йде неоднаково. Так історично склалося, що є регіони дотаційні. Але той, хто більше заробляє, повинен мати можливість більше витрачати на свої потреби.
– І для цього потрібні збори депутатів усіх рад у Сєверодонецьку?
– Ідея, яка там закладена, – щоб у державі були почуті ті, хто має іншу думку. Розмова в Сєверодонецьку 1 березня відбуватиметься навколо головних проблем самоврядування. Будуть розглянуті питання про порушення прав місцевого і регіонального самоврядування; про системні порушення прав російськомовних громадян України; про фальсифікацію і перегляд історичного минулого України; про позаблоковий статус України і ставлення до НАТО. Це ті питання, які порушують ради різних рівнів, в основному Півдня і Сходу. Для Полтавщини не характерна проблема російської мови. Але в Україні багато людей вважають цю мову рідною. То чому ми так уперто не хочемо цього побачити і надати їм можливість спілкуватися нею? Щодо історичного минулого, то тут теж багато суперечностей. Ми бачимо позицію центральної влади, Президента, але в Україні багато людей не поділяють її, не розуміють тих указів, виданих Президентом. Тож крик певних націоналістичних кіл про те, що в Сєверодонецьку хочуть учинити черговий шабаш щодо сепаратизму, – через безсилля і намагання нав’язати свою точку зору. Отримали запрошення на ці збори і депутати Полтавщини. Участь може брати будь-хто з депутатів будь-якого рівня, хто має бажання. Від обласної ради ми не організовуємо представництва, це недоречно, бо в різних політичних сил свої погляди. А основний принцип роботи, якого ми дотримуємося вже півтора року в обласній раді, – працювати над вирішенням проблем регіону, а не сперечатися у політичних питаннях. Фракція Партії регіонів, я думаю, візьме участь у зборах.
– Чи всі рішення й ініціативи ваша фракція приймає дружно?
– Ми намагаємося всі питання вирішувати до сесійних засідань. У рамках обговорення на комісіях звучать різні точки зору, і це нормальна ситуація, коли в ході дискусії приймається виважене і одностайне рішення. Але ми не ставимо перед собою завдання продавлювати рішення кількісним складом нашої фракції та ще щоб залучити голоси з інших фракцій. Навпаки, намагаємося знайти спільну мову з усіма.
– Які ініціативи фракції у 2007 році ви виділили б особливо?
– Ми створювали в обласній раді робочі групи з різних питань, у них брали участь і депутати від фракції Партії регіонів. Скажімо, порушили питання тарифів на комунальні послуги. Ініціювали це болюче для людей питання і очолили робочу групу представники нашої фракції. А щодо ініціативних депутатів, то, як і завжди у житті, є група активніших, група менш активних.
– Які головні завдання ви ставите перед собою як керівник представницької гілки влади області?
– По-перше, обласна рада повинна консолідовано представляти інтереси громади. Не маючи вертикалі у радах, ми ставимо завдання консолідувати громади і міст, і районів, і дійти до села, щоб найболючіші проблеми ми все-таки вирішували. Бо можна локальні проблеми вирішувати десятиліттями, безкінечно латати дірки, але системно нічого не змінити. Тому ставимо перед собою завдання консолідувати фінансові ресурси, щоб продовжити впевнено і наполегливо забезпечувати пріоритети, вже визначені обласною радою. І друге завдання – продовжувати гармонізувати відносини з виконавчою владою. Не скажу, що в нас якісь протистояння, всі подання, які надходять до обласної ради, ми намагаємося розглядати неупереджено і знаходити конструктивні рішення, щоб був відчутний результат роботи. Ми займаємо прагматичну позицію. А коли дурниці беруть гору, то що тут зробиш? – треба відстоювати інтереси регіону. Бо самими запевненнями про те, що ми теж впливаємо на економіку регіону, нічого не досягнеш. Люди все зрозуміють і дадуть відповідну оцінку.
– Однозначну оцінку обласному бюджету на 2008 рік дати важко. З одного боку, видатки зросли у порівнянні з затвердженими показниками минулого року на 226 млн грн. Проте заявленої суми – 1млрд 465 млн грн – недостатньо для того, щоб перейти до того рівня функціонування обласних закладів освіти, культури, охорони здоров’я, який диктують і час, і потреби населення в першу чергу. Втім, говорити про самодостатній, а тим більше – про перспективний розвиток територій і не доводиться, доки не зміниться сам принцип формування місцевих бюджетів, не будуть переглянуті правила співвідношення обсягів повноважень місцевої влади і необхідних для цього фінансових ресурсів з обсягами і, власне, потребою у надбудові з вищих управлінських структур. Депутати визначили найважливіші напрямки та об’єкти фінансування у 2008 році, виходячи з існуючих можливостей, врахувавши пропозиції головних розпорядників бюджетних коштів – керівників галузевих управлінь облдержадміністрації.
– Збережено соціальну спрямованість бюджету. Нині, у міжсесійний період, триває робота з визначення об’єктів фінансування. Чи є вже пропозиції щодо основних програм і об’єктів по галузях, на які буде спрямовано кошти?
– Пріоритет обласної ради передусім – розвиток медицини. Плани і завдання чималі. Якщо ми відкриємо ті вісім відділень, які будуть у соматичному корпусі обласної лікарні, й забезпечимо їх сучасним обладнанням, то матимемо цивілізовану обласну лікарню. Вже частина обладнання є, ще на частину виділяємо кошти з обласного бюджету – 5 млн грн, галузеве міністерство пообіцяло виділити на устаткування цього корпусу не менше. Глобальна проблема – туберкульоз, тож треба обов’язково побудувати обласний диспансер, це питання – одне з головних. На черзі – будівництво обласної інфекційної лікарні. Щодо інших пропозицій, то вони стосуються спорудження спорткомплексу в Полтаві, нової будівлі для обласної дитячої бібліотеки, стадіону в Кременчуці й багато інших. Наше завдання – зіставити всі заявки, предметно вивчити, як узгоджується вартість об’єктів із існуючою в них потребою.
– Представники деяких територіальних громад області з року в рік порушують питання про недостатність фінансування потреб.
– Зрозуміло, що подібні претензії були, є й будуть. Деколи міста і райони ставлять питання про виділення субвенцій із державного або обласного бюджету тільки їм. Але ми основні кошти акумулюємо на забезпеченні потреб обласних комунальних закладів, які обслуговують усі міста і райони області. Для прикладу: актуальна проблема охорони довкілля. Сьогодні в області налічується близько 700 тонн непридатних та невизначених отрутохімікатів, які становлять реальну небезпеку для наших людей. Розуміючи це, депутати виділили 1,5 млн грн для виготовлення пересувної установки для знищення пестицидів. Установка готова. З огляду на її виробничі потужності можна розраховувати, що буквально за кілька років Полтавщина повністю вирішить це болюче питання.
– Співробітництво з нафтогазовим комплексом для Полтавщини останнім часом є не вельми успішним. Як область будуватиме свої стосунки з підприємствами НАК “Нафтогаз України” далі?
– Нафтогазовий комплекс області є найпотужнішим в Україні. До того ж останнім часом майже вдвічі зросли обсяги видобутку вуглеводнів приватними компаніями. Тому хотілося б, щоб нафтогазовидобувні підприємства не лише отримували прибутки, а й компенсували територіальним громадам незручності, пов’язані з використанням довкілля, транспортної інфраструктури тощо.
Шкода, що у Законі України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не враховано пропозицію Полтавської обласної ради про можливість спрямування певних відсотків рентної плати в бюджети тих районів, де безпосередньо проводиться видобуток вуглеводнів. Прикро і те, що за підсумками минулого року маємо невиконання НАК “Нафтогаз України” фінансових зобов’язань щодо участі у будівництві об’єктів соціальної сфери області. З обіцяних понад 20 мільйонів гривень область фактично отримала близько 14. Але ми маємо певні важелі впливу на ситуацію. Нагадаю, що відповідно до чинного законодавства обласна рада погоджує надання спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку нафтогазоносних надр області. Не буде коштів, передбачених договором на фінансування розвитку соціальної інфраструктури області, – не буде й відповідних погоджень обласної ради. Це принципова позиція не лише керівництва облради, а й усього депутатського корпусу. Я переконаний, що стосунки з нафтогазовидобувниками треба будувати виключно на партнерських засадах.
– У 2008 році Полтавська область має отримати субвенції з Держбюджету на підготовку до відзначення 300-річчя Полтавської битви і 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя. Хто визначатиме, що конкретно фінансуватиметься за ці кошти – відповідно 9 млн грн і 20 млн грн? На останній сесії вже прозвучали закиди комуністів щодо рішення про спорудження пам’ятників Мазепі й Карлу ХІІ – очевидно, що ставлення як до події, так і до цих особистостей неоднозначне в суспільстві. Чи не призведе це до подальшого розколу суспільства?
– Перша згадана вами субвенція має дещо іншу назву – “на проведення комплексу робіт по створенню пам’ятників Івану Мазепі та Карлу ХІІ, ремонту та реставрації історико-культурного заповідника “Поле Полтавської битви”. Пропозиції по використанню субвенцій готуватиме управління культури облдержадміністрації, остаточне рішення прийме сесія обласної ради.
Щодо пам’ятників Мазепі та Карлу ХІІ, поділяю вашу точку зору. Вочевидь, ваше запитання треба адресувати не мені. Адже рішення про спорудження пам’ятників гетьману Мазепі та Карлу ХІІ прийняв сам Президент України. Про це говориться в Указі Президента “Про відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу”.
До слова, обласна влада ініціювала збільшення розміру зазначених субвенцій: першої – на одинадцять мільйонів гривень і другої – на п’ять. Є надія, що уряд підтримає прохання області. Таким чином, ми зможемо і реставрувати заповідник, і збудувати на території заповідника “Поле Полтавської битви” Музей українського козацтва.
– Районами області шириться хвиля висловлення недовіри депутатами райрад головам райдержадміністрацій. Відповідно у районах чекають якоїсь реакції влади. Реакції немає. Як довго так може тривати?
– Я ставлюся дуже негативно до бездіяльності виконавчої гілки влади, кінцевий пункт якої – Гарант Конституції нашої держави. Ми знаємо про те, що двома третинами голосів районна чи обласна рада згідно з чинним законодавством має право відправити у відставку керівника відповідної адміністрації. У деяких районах, і це вже стало каменем спотикання, депутати висловили недовіру керівникам виконавчої влади, в тому числі й двома третинами голосів. Замість того, щоб змінити керівника виконавчої влади, обласна державна адміністрація затягує процес. Їй не хочеться визнати, що на цих посадах працюють непідготовлені люди, які прийшли після помаранчевої революції; кар’єристи, які замість того, щоб фахово згуртовувати громаду, займаються голим адмініструванням. Ці адміністратори протиставили себе практично всій громаді, що змусило об’єднатися представників різних політичних сил у районних радах. Тож говорити про якісь речі політичного характеру, політиканство, що це якийсь замовний сценарій і таке інше, не треба. Треба визнавати кадрові помилки. А я можу сказати про те, що кадрової політики у нинішньої виконавчої гілки влади сьогодні практично немає. І
заяви голови облдержадміністрації про толерантність, про те, що він нікого не змінює, або від лукавого, або від нерозуміння того, що треба управляти процесами, а не просто пливти за течією. Тому на одній із сесій ми розглянемо-таки це питання. Сьогодні працює постійна комісія обласної ради, аналізує ситуацію, яка стала ще одним аргументом щодо необхідності реформування місцевого самоврядування. Але з усього видно, що очільники держави цього не хочуть, і перш за все – Секретаріат Президента і Президент.
– Ви недвозначно висловилися про нівелювання основ самоврядування як наслідок можливих змін у законодавстві, які пропонує Секретаріат Президента.
– На жаль, у нашій державі не можна бути впевненим ні в чому. Якісь партійні або кланові інтереси можуть перекреслити роботу політикуму держави кількох років. Є Закон “Про місцеве самоврядування в Україні”, хоч він і не дуже досконалий, але місцеве самоврядування має певні повноваження, громади розвиваються, певною мірою можуть відстоювати свої інтереси. А в тих змінах, які подані й практично зареєстровані у Верховній Раді, “пройшли” комітет, є певні посягання на принципові речі. Коли рішення рад різних рівнів можуть призупинятися розпорядженням голови районної чи обласної державної адміністрації, про що можна говорити далі? Якщо щось не влаштовує, ідіть у суд, доводьте… Але хочеться мати необмежені повноваження під добрим гаслом працювати на цілісність держави, цілісність влади. Нині і в обласній, і в районних радах обговорюють ці законопроекти – депутатський корпус одностайний. І так від Львова до Донецька, не тільки на Полтавщині. Я знаю позицію керівництва Львівської обласної ради. Вони були ініціаторами того, щоб новий проект закону про місцеве самоврядування відпрацьовувався у Львівській обласній раді. Від Полтавської обласної ради туди їздив заступник голови обласної ради Петро Ворона.
– Це недавно?
– З місяць тому. Тож нині є нормальний напрацьований проект цього закону від обласних рад, знизу, так би мовити, безпосередньо від місцевого самоврядування. Ми спілкувалися з Президентом, зустрічалися з ним, він обіцяв розглянути, створити робочу групу на чолі з заступником глави Секретаріату Президента Мариною Ставнійчук… А потім отримали несподіване подання Президента з політично іншим проектом.
– Президент наполягає на формуванні бюджетів знизу. То як узгоджуються між собою такі речі?
– Ми про це тисячний раз говоримо, але жодного кроку не зробили. Відпустити регіони, надавши їм певні фінансові можливості, дуже страшно, і ніхто на це поки що не йде. Сьогодні центральна влада має масу проблем із фінансуванням загальнодержавних потреб. Звичайно, інтереси держави повинні бути захищені. І треба перерозподіляти бюджетні можливості, тому що наповнення йде неоднаково. Так історично склалося, що є регіони дотаційні. Але той, хто більше заробляє, повинен мати можливість більше витрачати на свої потреби.
– І для цього потрібні збори депутатів усіх рад у Сєверодонецьку?
– Ідея, яка там закладена, – щоб у державі були почуті ті, хто має іншу думку. Розмова в Сєверодонецьку 1 березня відбуватиметься навколо головних проблем самоврядування. Будуть розглянуті питання про порушення прав місцевого і регіонального самоврядування; про системні порушення прав російськомовних громадян України; про фальсифікацію і перегляд історичного минулого України; про позаблоковий статус України і ставлення до НАТО. Це ті питання, які порушують ради різних рівнів, в основному Півдня і Сходу. Для Полтавщини не характерна проблема російської мови. Але в Україні багато людей вважають цю мову рідною. То чому ми так уперто не хочемо цього побачити і надати їм можливість спілкуватися нею? Щодо історичного минулого, то тут теж багато суперечностей. Ми бачимо позицію центральної влади, Президента, але в Україні багато людей не поділяють її, не розуміють тих указів, виданих Президентом. Тож крик певних націоналістичних кіл про те, що в Сєверодонецьку хочуть учинити черговий шабаш щодо сепаратизму, – через безсилля і намагання нав’язати свою точку зору. Отримали запрошення на ці збори і депутати Полтавщини. Участь може брати будь-хто з депутатів будь-якого рівня, хто має бажання. Від обласної ради ми не організовуємо представництва, це недоречно, бо в різних політичних сил свої погляди. А основний принцип роботи, якого ми дотримуємося вже півтора року в обласній раді, – працювати над вирішенням проблем регіону, а не сперечатися у політичних питаннях. Фракція Партії регіонів, я думаю, візьме участь у зборах.
– Чи всі рішення й ініціативи ваша фракція приймає дружно?
– Ми намагаємося всі питання вирішувати до сесійних засідань. У рамках обговорення на комісіях звучать різні точки зору, і це нормальна ситуація, коли в ході дискусії приймається виважене і одностайне рішення. Але ми не ставимо перед собою завдання продавлювати рішення кількісним складом нашої фракції та ще щоб залучити голоси з інших фракцій. Навпаки, намагаємося знайти спільну мову з усіма.
– Які ініціативи фракції у 2007 році ви виділили б особливо?
– Ми створювали в обласній раді робочі групи з різних питань, у них брали участь і депутати від фракції Партії регіонів. Скажімо, порушили питання тарифів на комунальні послуги. Ініціювали це болюче для людей питання і очолили робочу групу представники нашої фракції. А щодо ініціативних депутатів, то, як і завжди у житті, є група активніших, група менш активних.
– Які головні завдання ви ставите перед собою як керівник представницької гілки влади області?
– По-перше, обласна рада повинна консолідовано представляти інтереси громади. Не маючи вертикалі у радах, ми ставимо завдання консолідувати громади і міст, і районів, і дійти до села, щоб найболючіші проблеми ми все-таки вирішували. Бо можна локальні проблеми вирішувати десятиліттями, безкінечно латати дірки, але системно нічого не змінити. Тому ставимо перед собою завдання консолідувати фінансові ресурси, щоб продовжити впевнено і наполегливо забезпечувати пріоритети, вже визначені обласною радою. І друге завдання – продовжувати гармонізувати відносини з виконавчою владою. Не скажу, що в нас якісь протистояння, всі подання, які надходять до обласної ради, ми намагаємося розглядати неупереджено і знаходити конструктивні рішення, щоб був відчутний результат роботи. Ми займаємо прагматичну позицію. А коли дурниці беруть гору, то що тут зробиш? – треба відстоювати інтереси регіону. Бо самими запевненнями про те, що ми теж впливаємо на економіку регіону, нічого не досягнеш. Люди все зрозуміють і дадуть відповідну оцінку.
[1]