“Квартплата зростає,
а умови кращими не стали”
– Ми хочемо відділитися, отримати статус малосімейного будинку, добитися його передачі на баланс міста. Щоб самі робили ремонти, мали свої комунальні рахунки і могли згодом приватизувати кімнати. Я зверталася від імені мешканців до міського голови Андрія Матковського, він згодний піти назустріч, якщо будуть надані необхідні документи. А наше керівництво не погоджується.
Жінка розповідає, що мешканці будинку колективно вступили до громадської організації “Гуртожиткам Полтави – друге життя”. Нині збирають документи для суду, щоб організацію-господаря зобов’язали передати місту документацію на будівлю. У редакцію передали копії звернень до різних інстанцій із багатьма підписами, де ті ж самі прохання: “допомогти уникнути поборів”, “перевести гуртожиток у комунальну власність, аби люди більш оптимістично почувалися в рідному місті”.
– У 1998 році адміністрація АТ “Полтаваагротранс” створила ДП “Полтаваагротрансжитло”, – продовжує Тамара Єременко. – Квартплата зростає, а побутові умови кращими не стали. В договорі на проживання сказано, що в приміщеннях загального користування ремонт робитимуть за рахунок підприємства. Та його 29 років ніхто не робив, а гроші беруть постійно.
Під’їзд “сімейної” частини цього гуртожитку виглядає непарадно: стіни пошарпані, давно не фарбовані. Обклеєні папірцями двері ліфта не відчинялися вже років із десять. Від сходів житлову секцію відділяють масивні залізні двері з кількома дзвінками, як у комуналках. Харчоблок і приміщення, де сушать білизну, на поверсі спільні. У кожної сім’ї – дві просторі кімнати і санвузол, тобто окрема квартира без кухні. Мешканці праві у тому, що організація, яка бере квартплату, має займатися ремонтом. Водночас подумалося: хіба приємно щодня ходити по обшарпаному під’їзду і чи не можна гуртом його побілити? Так роблять жителі кооперативних і “жеківських” будинків, до яких прагнуть приєднатися мешканці гуртожитку. Але й їх можна зрозуміти: щомісяця сплачуючи немалі суми, хочуть жити у відремонтованому під’їзді, щоб працював ліфт і не доводилося з малими дітьми чи важкими речами пішки йти на горішні поверхи. Жінки говорять, що газові плити на спільних кухнях міняли за власні кошти, але не можуть ще й ремонт “тягти” на своїх плечах. Труби під раковинами протікають. Колись керівництво обіцяло поміняти стояки…
Одиноким надається
гуртожиток. Сімейним – теж,
тільки з проблемами
“Якби нам віддали будівлю, щоб ми були її господарями, самі б давно зробили ремонт, підтримували порядок. А то боїмося гроші вкладати – це ж не наше”, – каже Любов Малохлєб. “Постійно протікає дах, у коридорі тече вода зі стелі, не встигаємо підставляти тазики. Капремонту покрівлі жодного разу не було”, – говорить Наталія Ямполець. “Більше десяти років тут живу, – додає Любов Абасова, – весь час одне й те саме – дах тече, проводка замикає. Місяців зо два тому замкнуло, потоп тут був, по кісточки води на підлозі, світло в кінці коридору аж спалахувало. Керівництву що не скажи – переадресовують у контору, яка розміщена в Супрунівці. Я особисто туди дзвонила, мені відповіли, що нічого не знають, ніхто нічого не казав. Та мешканці вже втомилися вказувати на свої умови проживання…”
– Гроші на ремонт нам з бюджету не виділяють, підприємство само утримує гуртожиток, – говорить заступник директора ДП “Полтаваагротрансжитло” Володимир Бабич. – Восени перекрили дах на площі 200 м2, засклили кілька вікон, встановили нові перила на сходах. Зроблено ремонт каналізації і теплотраси. Важко знайти людей, які б відремонтували під’їзд. Приватні бригади беруть великі гроші. Ми оголошення написали: запрошуємо мешканців, котрі бажають у рахунок оплати за гуртожиток взяти участь у ремонті. Один чоловік відгукнувся. Не піднімеш нікого… Питання з наладкою ліфта порушувалося в Октябрському райвиконкомі, приходила комісія, але підйомник так і не працює. Відремонтувати ліфт коштує немалих грошей. Витрати ляжуть на плечі мешканців, у яких і так значні борги.
Володимир Кудря, голова правління АТ “Полтаваагротранс”, відкидає скарги на те, що квартплата нараховується непрозоро. Вся інформація, підкреслює, вивішується на дошці, там розписано, за що скільки треба платити. Показує акт державної інспекції з контролю за цінами, яка перевіряла вартість компослуг у гуртожитку в липні 2007 року за зверненням Тамари Єременко. У документі йдеться: “Плата… нараховується за тарифами, затвердженими в установленому чинним законодавством порядку”. Подібний акт за січень 2005 року засвідчує: “Порушень при застосуванні плати на житлово-комунальні послуги не встановлено”.
– Більше опікуємося “холостяцьким” блоком. Проте спільні комунікації не ділимо; якщо треба, майстри працюють і на “сімейній” половині, – говорить Володимир Кудря. – Готові ремонтувати й ту частину, але мешканці мають відшкодувати витрати. Складемо калькуляцію і, якщо буде їхня згода вкласти гроші, наймемо людей і відремонтуємо. Сімейні – люди самостійні, відділилися, двері на сходах поставили. Чужі там у них не ходять, і вони самі мають дбати про своє житло. Колись гуртожиток будувала потужна система “Сільгосптехніка”. У 90-ті роки, коли важко було виживати, ми самі пропонували, щоб місто забрало гуртожиток. Та нічого з того не вийшло. Ми тоді створили дочірнє підприємство, щоб мати якийсь юридичний статус. Умови передачі будівлі у комунальну власність передбачають проведення капітального ремонту. Зараз питання передачі 9-поверхівки не ставиться. Чому колектив має комусь передавати своє? Гуртожиток – власність акціонерів, і щоб говорити на цю тему, треба збирати загальні збори. Нині мешканці гуртожитку мають боргів на 130 тисяч гривень, з них сімейні – на 35 тисяч. Працівники нашого підприємства користуються 50%-ною пільгою при сплаті компослуг. Ми працюємо в межах чинного законодавства. Якщо приймуть відповідний закон – будемо виконувати.
З приводу договорів, де йдеться, що місця спільного користування має ремонтувати власник гуртожитку, керівник говорить, що вони укладалися ще в радянські часи, коли підприємству належав один поверх і проблем з ремонтом не виникало. Люди розраховувалися вчасно, матеріали були недорогі, чого не скажеш про нинішню ситуацію. Тоді виходить, що умови тих угод справді порушуються і треба переукласти нові, сучасні? Бухгалтер гуртожитку зауважила, що порушення є і з боку жильців, які не сплачують вчасно за комунальні послуги.
Гуртожиткам допоможе новий закон
За зверненнями на комунальну тему простежується закономірність: люди недостатньо поінформовані з приводу своїх прав – майнових, приватизаційних, житлових. Тому шукають правди у владних органах, газетах, різних комісіях. Якби керівництво і мешканці цього, приміром, гуртожитку частіше проводили сходки, де висловлювали взаємні претензії й побажання, то могли б швидше знайти спільну мову, з’ясувати, як надалі краще утримувати спільний дім, щоб усі сторони були задоволені. Спілкуючись із людьми, котрі не мають власного помешкання і змушені жити в гуртожитках, з’ясовую, що всіх питань тут не вирішить і дозвіл приватизувати це житло. Як, приміром, ділити спільні коридори, душові, комори тощо? Один господар побажає додати до своєї кімнати частину коридора чи балкон, інший йому не дозволить. Ще хтось захоче 2–3 кімнати. Хто буде їх “мирити”? Це вже привід для нових конфліктів у цій царині. Отже, питання має бути законодавчо врегульоване.
12-та сесія Полтавської обласної ради, що відбулася наприкінці грудня минулого року, прийняла звернення до Верховної Ради та Кабміну України з пропозиціями вирішення подальшої долі гуртожитків підприємств. “Ефективною формою
утримання є передача їх у власність відповідної територіальної громади, – йдеться зокрема у зверненні. – Однак на сьогодні відсутня чітко виписана процедура такої передачі. Найближчим часом очікується прийняття змін до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, що дасть можливість мешканцям гуртожитків приватизувати свої кімнати. Вважаємо за необхідне розробити окреме положення щодо зміни статусу житлових будинків та гуртожитків: …внести зміни та доповнення до ст.11 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” щодо безоплатної передачі державного житлового фонду та гуртожитків на баланс об’єднань співвласників”.
а умови кращими не стали”
– Ми хочемо відділитися, отримати статус малосімейного будинку, добитися його передачі на баланс міста. Щоб самі робили ремонти, мали свої комунальні рахунки і могли згодом приватизувати кімнати. Я зверталася від імені мешканців до міського голови Андрія Матковського, він згодний піти назустріч, якщо будуть надані необхідні документи. А наше керівництво не погоджується.
Жінка розповідає, що мешканці будинку колективно вступили до громадської організації “Гуртожиткам Полтави – друге життя”. Нині збирають документи для суду, щоб організацію-господаря зобов’язали передати місту документацію на будівлю. У редакцію передали копії звернень до різних інстанцій із багатьма підписами, де ті ж самі прохання: “допомогти уникнути поборів”, “перевести гуртожиток у комунальну власність, аби люди більш оптимістично почувалися в рідному місті”.
– У 1998 році адміністрація АТ “Полтаваагротранс” створила ДП “Полтаваагротрансжитло”, – продовжує Тамара Єременко. – Квартплата зростає, а побутові умови кращими не стали. В договорі на проживання сказано, що в приміщеннях загального користування ремонт робитимуть за рахунок підприємства. Та його 29 років ніхто не робив, а гроші беруть постійно.
Під’їзд “сімейної” частини цього гуртожитку виглядає непарадно: стіни пошарпані, давно не фарбовані. Обклеєні папірцями двері ліфта не відчинялися вже років із десять. Від сходів житлову секцію відділяють масивні залізні двері з кількома дзвінками, як у комуналках. Харчоблок і приміщення, де сушать білизну, на поверсі спільні. У кожної сім’ї – дві просторі кімнати і санвузол, тобто окрема квартира без кухні. Мешканці праві у тому, що організація, яка бере квартплату, має займатися ремонтом. Водночас подумалося: хіба приємно щодня ходити по обшарпаному під’їзду і чи не можна гуртом його побілити? Так роблять жителі кооперативних і “жеківських” будинків, до яких прагнуть приєднатися мешканці гуртожитку. Але й їх можна зрозуміти: щомісяця сплачуючи немалі суми, хочуть жити у відремонтованому під’їзді, щоб працював ліфт і не доводилося з малими дітьми чи важкими речами пішки йти на горішні поверхи. Жінки говорять, що газові плити на спільних кухнях міняли за власні кошти, але не можуть ще й ремонт “тягти” на своїх плечах. Труби під раковинами протікають. Колись керівництво обіцяло поміняти стояки…
Одиноким надається
гуртожиток. Сімейним – теж,
тільки з проблемами
“Якби нам віддали будівлю, щоб ми були її господарями, самі б давно зробили ремонт, підтримували порядок. А то боїмося гроші вкладати – це ж не наше”, – каже Любов Малохлєб. “Постійно протікає дах, у коридорі тече вода зі стелі, не встигаємо підставляти тазики. Капремонту покрівлі жодного разу не було”, – говорить Наталія Ямполець. “Більше десяти років тут живу, – додає Любов Абасова, – весь час одне й те саме – дах тече, проводка замикає. Місяців зо два тому замкнуло, потоп тут був, по кісточки води на підлозі, світло в кінці коридору аж спалахувало. Керівництву що не скажи – переадресовують у контору, яка розміщена в Супрунівці. Я особисто туди дзвонила, мені відповіли, що нічого не знають, ніхто нічого не казав. Та мешканці вже втомилися вказувати на свої умови проживання…”
– Гроші на ремонт нам з бюджету не виділяють, підприємство само утримує гуртожиток, – говорить заступник директора ДП “Полтаваагротрансжитло” Володимир Бабич. – Восени перекрили дах на площі 200 м2, засклили кілька вікон, встановили нові перила на сходах. Зроблено ремонт каналізації і теплотраси. Важко знайти людей, які б відремонтували під’їзд. Приватні бригади беруть великі гроші. Ми оголошення написали: запрошуємо мешканців, котрі бажають у рахунок оплати за гуртожиток взяти участь у ремонті. Один чоловік відгукнувся. Не піднімеш нікого… Питання з наладкою ліфта порушувалося в Октябрському райвиконкомі, приходила комісія, але підйомник так і не працює. Відремонтувати ліфт коштує немалих грошей. Витрати ляжуть на плечі мешканців, у яких і так значні борги.
Володимир Кудря, голова правління АТ “Полтаваагротранс”, відкидає скарги на те, що квартплата нараховується непрозоро. Вся інформація, підкреслює, вивішується на дошці, там розписано, за що скільки треба платити. Показує акт державної інспекції з контролю за цінами, яка перевіряла вартість компослуг у гуртожитку в липні 2007 року за зверненням Тамари Єременко. У документі йдеться: “Плата… нараховується за тарифами, затвердженими в установленому чинним законодавством порядку”. Подібний акт за січень 2005 року засвідчує: “Порушень при застосуванні плати на житлово-комунальні послуги не встановлено”.
– Більше опікуємося “холостяцьким” блоком. Проте спільні комунікації не ділимо; якщо треба, майстри працюють і на “сімейній” половині, – говорить Володимир Кудря. – Готові ремонтувати й ту частину, але мешканці мають відшкодувати витрати. Складемо калькуляцію і, якщо буде їхня згода вкласти гроші, наймемо людей і відремонтуємо. Сімейні – люди самостійні, відділилися, двері на сходах поставили. Чужі там у них не ходять, і вони самі мають дбати про своє житло. Колись гуртожиток будувала потужна система “Сільгосптехніка”. У 90-ті роки, коли важко було виживати, ми самі пропонували, щоб місто забрало гуртожиток. Та нічого з того не вийшло. Ми тоді створили дочірнє підприємство, щоб мати якийсь юридичний статус. Умови передачі будівлі у комунальну власність передбачають проведення капітального ремонту. Зараз питання передачі 9-поверхівки не ставиться. Чому колектив має комусь передавати своє? Гуртожиток – власність акціонерів, і щоб говорити на цю тему, треба збирати загальні збори. Нині мешканці гуртожитку мають боргів на 130 тисяч гривень, з них сімейні – на 35 тисяч. Працівники нашого підприємства користуються 50%-ною пільгою при сплаті компослуг. Ми працюємо в межах чинного законодавства. Якщо приймуть відповідний закон – будемо виконувати.
З приводу договорів, де йдеться, що місця спільного користування має ремонтувати власник гуртожитку, керівник говорить, що вони укладалися ще в радянські часи, коли підприємству належав один поверх і проблем з ремонтом не виникало. Люди розраховувалися вчасно, матеріали були недорогі, чого не скажеш про нинішню ситуацію. Тоді виходить, що умови тих угод справді порушуються і треба переукласти нові, сучасні? Бухгалтер гуртожитку зауважила, що порушення є і з боку жильців, які не сплачують вчасно за комунальні послуги.
Гуртожиткам допоможе новий закон
За зверненнями на комунальну тему простежується закономірність: люди недостатньо поінформовані з приводу своїх прав – майнових, приватизаційних, житлових. Тому шукають правди у владних органах, газетах, різних комісіях. Якби керівництво і мешканці цього, приміром, гуртожитку частіше проводили сходки, де висловлювали взаємні претензії й побажання, то могли б швидше знайти спільну мову, з’ясувати, як надалі краще утримувати спільний дім, щоб усі сторони були задоволені. Спілкуючись із людьми, котрі не мають власного помешкання і змушені жити в гуртожитках, з’ясовую, що всіх питань тут не вирішить і дозвіл приватизувати це житло. Як, приміром, ділити спільні коридори, душові, комори тощо? Один господар побажає додати до своєї кімнати частину коридора чи балкон, інший йому не дозволить. Ще хтось захоче 2–3 кімнати. Хто буде їх “мирити”? Це вже привід для нових конфліктів у цій царині. Отже, питання має бути законодавчо врегульоване.
12-та сесія Полтавської обласної ради, що відбулася наприкінці грудня минулого року, прийняла звернення до Верховної Ради та Кабміну України з пропозиціями вирішення подальшої долі гуртожитків підприємств. “Ефективною формою
утримання є передача їх у власність відповідної територіальної громади, – йдеться зокрема у зверненні. – Однак на сьогодні відсутня чітко виписана процедура такої передачі. Найближчим часом очікується прийняття змін до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, що дасть можливість мешканцям гуртожитків приватизувати свої кімнати. Вважаємо за необхідне розробити окреме положення щодо зміни статусу житлових будинків та гуртожитків: …внести зміни та доповнення до ст.11 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” щодо безоплатної передачі державного житлового фонду та гуртожитків на баланс об’єднань співвласників”.
[1]