Зокрема, наш постійний читач із села Рокитне Кременчуцького району Петро Іванович Богодист надіслав ось такого листа:
“За професією ми з дружиною вчителі, все життя працювали в селі, а так як вік наш уже за сімдесят, вирішили приватизувати земельну ділянку біля хати. Регулярно по центральному радіо слухаємо передачі Петра Федотовича Кулинина, у яких він постійно наголошує, що вартість оформлення документів для отримання державного акта на приватизацію землі площею до 0,25 га не повинна перевищувати 153 грн. При нашій мізерній пенсії така сума теж завелика, але куди подінешся.
Звернувся щодо приватизації землі до відповідної організації “Східгеоінформ”, де мені пояснили, що вся робота по виготовленню документації для видачі державного акта коштуватиме 530 грн. Це за умови, якщо я надам свій транспорт для доставки спеціалістів, якщо ж вони користуватимуться своїм транспортом, вартість буде вищою.
Обурившись, я звернувся до районної прокуратури, де мені пояснили, що виготовити необхідні документи для приватизації землі можна за 170 грн в іншій організації, яка знаходиться по вул. Шевченка, 38, у Кременчуці. Прямую туди, там пояснюють, що не можуть взяти мою заяву, тому що село Рокитне згідно з розподілом закріплено за “Східгеоінформом”. Знову йду до районної прокуратури, там розводять руками, мовляв, нічого не вдіємо, бо обидві організації хоч і обслуговують мешканців Кременчуцького району, але знаходяться на території Кременчука, тому зі скаргами треба звертатися до міської прокуратури.
Звертаюся туди, там уважно вислухали, пообіцяли допомогти. Через місяць надіслали відповідь такого змісту: “Прокуратурою міста Кременчука проведено перевірку за вашим зверненням на незаконні дії службових осіб КФ ДП “Східгеоінформ”.
Встановлено, що загальна вартість робіт щодо інвентаризації землекористування, обміру присадибної ділянки площею від 0,15 га до 0,25 га, відповідно до калькуляції, затвердженої директором КФ ДП “Східгеоінформ”, складає 530 грн.
Роз’яснюю, що у разі вашої незгоди з вартістю робіт КФ ДП “Східгеоінформ”, необхідних для подальшої приватизації земельної ділянки, ви маєте право звернутися до будь-якої іншої відповідної організації”. Підписала відповідь заступник прокурора Кременчука, радник юстиції О.В. Гольдінова.
Пробачте, але мені розповіли те, що я й сам добре знаю, тому звертаюся до газети з великим проханням, щоб ви мені допомогли розібратися, де ж вона є,
та справедливість. Верховна Рада 20.01.2005 року прийняла Закон “Про захист конституційних прав громадян на землю”, яким обмежила вартість виготовлення документів для видачі державного акта про приватизацію присадибних ділянок до дев’яти неоподатковуваних мінімумів. Я просив прокуратуру, щоб вони розібралися, чому одна державна установа не виконує цей Закон, а інша державна установа не бере до розгляду мою заяву, і чому жителі різних сіл Кременчуцького району змушені платити за однакову роботу розташованих у Кременчуці державних виконавчих організацій різну вартість. Мені відповідають зовсім інше, навіть нічого не згадавши про вищезазначений Закон. Може, в прокуратурі про нього навіть не знають?”.
Шукаючи відповідь на поставлені запитання, наша газета вирішила з’ясувати, наскільки ж ефективними є українські закони та чи можливо простому громадянину власними зусиллями домогтися їх виконання.
Етап перший. Прокуратура міста Кременчука.
Відповідальною за роботу з листом нашого дописувача була працівник прокуратури Ольга Пальона. Після моїх пояснень щодо розбіжностей між поставленими запитаннями П.І. Богодиста та відповіддю мені дали зрозуміти, що прокуратура готова відстоювати інтереси своїх громадян, але для цього необхідно, щоб громадянин особисто звернувся до тієї організації, де вартість робіт його влаштовує, а там щоб дали письмову відмову в прийомі його документів. Тільки тоді прокуратура зможе внести протест на протиправні дії працівника державної організації. Іншим чином прокуратура ніяк не спроможна впливати на процес приватизації.
Етап другий. Кременчуцький районний відділ Полтавської регіональної філії ДП “Центр ДЗК”, вул. Шевченка, 38. На мої запитання відповів виконуючий обов’язки начальника Максим Якобчук:
– У своїй роботі ми керуємося чинним законодавством, – наголосив він, – тому вартість роботи, виконаної нашою організацією, становить 170 грн, хоча вона не відповідає затратам.
Щодо розподілу сіл, то він є умовним. Ми
домовилися між собою, що кожна з трьох організацій, які обслуговують мешканців Кременчуцького району, працюватиме на тій чи іншій території, що дозволить утримувати певний порядок в організації роботи. Справа в тому, що нам доводиться виконувати досить великий обсяг послуг по обміру ділянок, узгодженню їх меж, встановленню наявності інженерних мереж тощо. Все це забирає багато часу і реєструється в Полтаві. Якщо там виявляють якісь розбіжності, тоді вся процедура починається спочатку. Якщо ж організація працює на постійній території, тоді таких розбіжностей вдається уникати, водночас скорочуючи час на виготовлення документації. Але навіть за таких умов уся процедура від подачі заяви до отримання документів триває від шести місяців до року. Тому постійно доводиться обмежувати прийом заяв навіть тих громадян, які закріплені за нашою організацією.
Стосовно громадянина Богодиста, то це справді для нас дуже проблематично й дорого, адже нам доведеться зробити попередній етап геодезичних вимірів території, на якій ми не працюємо, і тільки після цього його обслуговувати. Хоча теоретично ми не повинні йому відмовляти. Разом із тим нас ставлять у такі умови, коли діє хороший Закон, але його неможливо виконати через відсутність фінансування.
У ролі експерта ми попросили виступити Євгена Кусяку – начальника відділу земельних ресурсів у Кременчуцькому районі. Колізії з приватизацією землі він пов’язує насамперед із занадто зарегульованою системою всієї процедури приватизації, яка передбачає ще й одночасне ведення земельного реєстру.
– Сам по собі земельний реєстр є досить складним, – говорить він, – документацію потрібно декілька разів передати з рук у руки, звірити й перевірити, на що витрачається дуже багато часу. Принцип ведення земельного реєстру передбачає реєстр об’єктів земельних ділянок і реєстр власності на земельні ділянки. Наведу приклад. У реєстрі є інформація щодо власника. При зміні прізвища потрібно всі документи на землю також переоформити по-новому, з чим пов’язаний великий обсяг роботи, хоч на самій ділянці абсолютно нічого не змінилося. Навіщо і кому потрібна така бюрократія? Систему треба спрощувати однозначно. Особисто я покладаю великі надії на нашого Президента Віктора Ющенка, який першим заявив про це. Тепер слово за законодавцями, котрі мають спростити процедуру юридично.
Наразі в Кременчуцькому районі державні акти на володіння землею вже отримали 67% господарів приватних домоволодінь. Особливо активними виявилися мешканці сіл, що територіально наближені до Кременчука. Втім, у виконавчих організаціях, які займаються приватизацією, спостерігається постійний ажіотаж, бо постійно триває процес переоформлення з приводу дарування, купівлі-продажу, і в цьому випадку також кожну земельну ділянку треба переоформити, хоч на самій ділянці нічого не змінилося. От і виходить, що виконавчі органи просто завалені роботою, якої дуже багато додає вторинний ринок. На сьогодні можна говорити, що співвідношення первинної документації і вторинної складає десь 50 на 50. Хтось міняє будинок на квартиру, хтось спадщину оформляє. Затрати часу величезні, тому я ще раз підкреслюю – вкрай необхідно спрощувати систему приватизації.
Фахівці з питань земельних ресурсів, захищаючи правильність своїх дій, стверджують, що роботи з приватизації землі коштують значно дорожче за встановлені Законом 153 грн, тому виконавчі організації змушені вдаватися до різних хитрощів. Як нам удалося з’ясу
вати, деякі з них просто виділяють ту чи іншу послугу в окремий вид робіт, не включаючи її до загального кошторису. Тоді документально норму обмеження вартості вдається витримувати, хоча фактично громадяни сплачують значно більшу суму. Якби держава насправді дбала про захист конституційних прав громадян, то обов’язково б дотувала виконання цих робіт хоча б для пільгових і малозабезпечених категорій населення, стверджують у цих організаціях.
Поспілкувавшись із громадянами, ми мали змогу переконатися – щось довести на свою користь у таких ситуаціях майже неможливо. При наявності великих черг вони змушені платити стільки, скільки скажуть, а не встановлені Законом 153 гривні.
Тож якою є юридична вага законів України, які хто як хоче, так і читає, шукаючи різні шпарини, щоб обернути їх на власну користь? Нам хотілося б сподіватися, що фахівці обласного управління земельних ресурсів через нашу газету дадуть вичерпну відповідь Петру Івановичу Богодисту на поставлені ним та його односельчанами важливі для них запитання.
“За професією ми з дружиною вчителі, все життя працювали в селі, а так як вік наш уже за сімдесят, вирішили приватизувати земельну ділянку біля хати. Регулярно по центральному радіо слухаємо передачі Петра Федотовича Кулинина, у яких він постійно наголошує, що вартість оформлення документів для отримання державного акта на приватизацію землі площею до 0,25 га не повинна перевищувати 153 грн. При нашій мізерній пенсії така сума теж завелика, але куди подінешся.
Звернувся щодо приватизації землі до відповідної організації “Східгеоінформ”, де мені пояснили, що вся робота по виготовленню документації для видачі державного акта коштуватиме 530 грн. Це за умови, якщо я надам свій транспорт для доставки спеціалістів, якщо ж вони користуватимуться своїм транспортом, вартість буде вищою.
Обурившись, я звернувся до районної прокуратури, де мені пояснили, що виготовити необхідні документи для приватизації землі можна за 170 грн в іншій організації, яка знаходиться по вул. Шевченка, 38, у Кременчуці. Прямую туди, там пояснюють, що не можуть взяти мою заяву, тому що село Рокитне згідно з розподілом закріплено за “Східгеоінформом”. Знову йду до районної прокуратури, там розводять руками, мовляв, нічого не вдіємо, бо обидві організації хоч і обслуговують мешканців Кременчуцького району, але знаходяться на території Кременчука, тому зі скаргами треба звертатися до міської прокуратури.
Звертаюся туди, там уважно вислухали, пообіцяли допомогти. Через місяць надіслали відповідь такого змісту: “Прокуратурою міста Кременчука проведено перевірку за вашим зверненням на незаконні дії службових осіб КФ ДП “Східгеоінформ”.
Встановлено, що загальна вартість робіт щодо інвентаризації землекористування, обміру присадибної ділянки площею від 0,15 га до 0,25 га, відповідно до калькуляції, затвердженої директором КФ ДП “Східгеоінформ”, складає 530 грн.
Роз’яснюю, що у разі вашої незгоди з вартістю робіт КФ ДП “Східгеоінформ”, необхідних для подальшої приватизації земельної ділянки, ви маєте право звернутися до будь-якої іншої відповідної організації”. Підписала відповідь заступник прокурора Кременчука, радник юстиції О.В. Гольдінова.
Пробачте, але мені розповіли те, що я й сам добре знаю, тому звертаюся до газети з великим проханням, щоб ви мені допомогли розібратися, де ж вона є,
та справедливість. Верховна Рада 20.01.2005 року прийняла Закон “Про захист конституційних прав громадян на землю”, яким обмежила вартість виготовлення документів для видачі державного акта про приватизацію присадибних ділянок до дев’яти неоподатковуваних мінімумів. Я просив прокуратуру, щоб вони розібралися, чому одна державна установа не виконує цей Закон, а інша державна установа не бере до розгляду мою заяву, і чому жителі різних сіл Кременчуцького району змушені платити за однакову роботу розташованих у Кременчуці державних виконавчих організацій різну вартість. Мені відповідають зовсім інше, навіть нічого не згадавши про вищезазначений Закон. Може, в прокуратурі про нього навіть не знають?”.
Шукаючи відповідь на поставлені запитання, наша газета вирішила з’ясувати, наскільки ж ефективними є українські закони та чи можливо простому громадянину власними зусиллями домогтися їх виконання.
Етап перший. Прокуратура міста Кременчука.
Відповідальною за роботу з листом нашого дописувача була працівник прокуратури Ольга Пальона. Після моїх пояснень щодо розбіжностей між поставленими запитаннями П.І. Богодиста та відповіддю мені дали зрозуміти, що прокуратура готова відстоювати інтереси своїх громадян, але для цього необхідно, щоб громадянин особисто звернувся до тієї організації, де вартість робіт його влаштовує, а там щоб дали письмову відмову в прийомі його документів. Тільки тоді прокуратура зможе внести протест на протиправні дії працівника державної організації. Іншим чином прокуратура ніяк не спроможна впливати на процес приватизації.
Етап другий. Кременчуцький районний відділ Полтавської регіональної філії ДП “Центр ДЗК”, вул. Шевченка, 38. На мої запитання відповів виконуючий обов’язки начальника Максим Якобчук:
– У своїй роботі ми керуємося чинним законодавством, – наголосив він, – тому вартість роботи, виконаної нашою організацією, становить 170 грн, хоча вона не відповідає затратам.
Щодо розподілу сіл, то він є умовним. Ми
домовилися між собою, що кожна з трьох організацій, які обслуговують мешканців Кременчуцького району, працюватиме на тій чи іншій території, що дозволить утримувати певний порядок в організації роботи. Справа в тому, що нам доводиться виконувати досить великий обсяг послуг по обміру ділянок, узгодженню їх меж, встановленню наявності інженерних мереж тощо. Все це забирає багато часу і реєструється в Полтаві. Якщо там виявляють якісь розбіжності, тоді вся процедура починається спочатку. Якщо ж організація працює на постійній території, тоді таких розбіжностей вдається уникати, водночас скорочуючи час на виготовлення документації. Але навіть за таких умов уся процедура від подачі заяви до отримання документів триває від шести місяців до року. Тому постійно доводиться обмежувати прийом заяв навіть тих громадян, які закріплені за нашою організацією.
Стосовно громадянина Богодиста, то це справді для нас дуже проблематично й дорого, адже нам доведеться зробити попередній етап геодезичних вимірів території, на якій ми не працюємо, і тільки після цього його обслуговувати. Хоча теоретично ми не повинні йому відмовляти. Разом із тим нас ставлять у такі умови, коли діє хороший Закон, але його неможливо виконати через відсутність фінансування.
У ролі експерта ми попросили виступити Євгена Кусяку – начальника відділу земельних ресурсів у Кременчуцькому районі. Колізії з приватизацією землі він пов’язує насамперед із занадто зарегульованою системою всієї процедури приватизації, яка передбачає ще й одночасне ведення земельного реєстру.
– Сам по собі земельний реєстр є досить складним, – говорить він, – документацію потрібно декілька разів передати з рук у руки, звірити й перевірити, на що витрачається дуже багато часу. Принцип ведення земельного реєстру передбачає реєстр об’єктів земельних ділянок і реєстр власності на земельні ділянки. Наведу приклад. У реєстрі є інформація щодо власника. При зміні прізвища потрібно всі документи на землю також переоформити по-новому, з чим пов’язаний великий обсяг роботи, хоч на самій ділянці абсолютно нічого не змінилося. Навіщо і кому потрібна така бюрократія? Систему треба спрощувати однозначно. Особисто я покладаю великі надії на нашого Президента Віктора Ющенка, який першим заявив про це. Тепер слово за законодавцями, котрі мають спростити процедуру юридично.
Наразі в Кременчуцькому районі державні акти на володіння землею вже отримали 67% господарів приватних домоволодінь. Особливо активними виявилися мешканці сіл, що територіально наближені до Кременчука. Втім, у виконавчих організаціях, які займаються приватизацією, спостерігається постійний ажіотаж, бо постійно триває процес переоформлення з приводу дарування, купівлі-продажу, і в цьому випадку також кожну земельну ділянку треба переоформити, хоч на самій ділянці нічого не змінилося. От і виходить, що виконавчі органи просто завалені роботою, якої дуже багато додає вторинний ринок. На сьогодні можна говорити, що співвідношення первинної документації і вторинної складає десь 50 на 50. Хтось міняє будинок на квартиру, хтось спадщину оформляє. Затрати часу величезні, тому я ще раз підкреслюю – вкрай необхідно спрощувати систему приватизації.
Фахівці з питань земельних ресурсів, захищаючи правильність своїх дій, стверджують, що роботи з приватизації землі коштують значно дорожче за встановлені Законом 153 грн, тому виконавчі організації змушені вдаватися до різних хитрощів. Як нам удалося з’ясу
вати, деякі з них просто виділяють ту чи іншу послугу в окремий вид робіт, не включаючи її до загального кошторису. Тоді документально норму обмеження вартості вдається витримувати, хоча фактично громадяни сплачують значно більшу суму. Якби держава насправді дбала про захист конституційних прав громадян, то обов’язково б дотувала виконання цих робіт хоча б для пільгових і малозабезпечених категорій населення, стверджують у цих організаціях.
Поспілкувавшись із громадянами, ми мали змогу переконатися – щось довести на свою користь у таких ситуаціях майже неможливо. При наявності великих черг вони змушені платити стільки, скільки скажуть, а не встановлені Законом 153 гривні.
Тож якою є юридична вага законів України, які хто як хоче, так і читає, шукаючи різні шпарини, щоб обернути їх на власну користь? Нам хотілося б сподіватися, що фахівці обласного управління земельних ресурсів через нашу газету дадуть вичерпну відповідь Петру Івановичу Богодисту на поставлені ним та його односельчанами важливі для них запитання.
[1]