Старе приміщення Червонозаводської школи №1 через підвищення рівня грунтових вод та просідання фундаменту визнали непридатним до експлуатації ще у 1989 році. Будівлю намагалися врятувати, але навіть після проведення робіт із укріплення фундаменту процес руйнування не зупинився. Тож навчання дітей тут категорично заборонили, а класи розмістили в різних місцях, де тільки можна було знайти вільні площі. Так початкові класи опинилися частково у приміщенні дитячого садка “Малятко”, частково – у музичній школі. Для чотирнадцяти старших навчальних класів керівництво ВАТ “Лохвицький цукровий завод” (нині ТзОВ “Райз-цукор”) звільнило третій і четвертий поверхи адміністративного корпусу. Певна річ, це були тимчасові заходи. Та вимушена “евакуація” школи триває ось уже вісімнадцять років.
– Нині у приміщенні заводу навчається 323 учні, – розповідає директор Червонозаводської загальноосвітньої школи I–III ступенів №1 Наталія Дробязко. – Зрозуміло, кабінети, відведені під класні кімнати, не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Середня площа так званої класної кімнати – 30 м2, навчаються в них 25–30 учнів.
Така тіснява перш за все негативно впливає на здоров’я дітей, адже відстань між дошкою та першою партою становить максимум 70 сантиметрів, між рядами парт – 0,5 метра. До того ж у сезон цукроваріння на стан здоров’я дітей негативно впливає шум, пов’язаний із близьким розташуванням цехів цукрозаводу. Температура у класних кімнатах у цей період досягає +30°С. Відкрити вікна і провітрити приміщення неможливо. Існує також проблема і з харчуванням дітей.
– Раніше школярі харчувалися у заводській їдальні, – продовжує директорка. – Але цього року адміністрація заводу відмовила нам, мотивуючи тим, що відповідно до санітарно-гігієнічних норм не можна харчуватися дорослим і дітям в одній їдальні. Тому протягом усього навчального року до школи підвозяться лише сік, чай, різні хлібобулочні вироби.
Батьки дітей, вчителі та громадськість міста почали звертатися до різних інстанцій із проханням про будівництво нової школи одразу ж після закриття старого приміщення. У своїх поневіряннях дійшли навіть до тодішнього Президента України Леоніда Кучми. Саме за його дорученням №433/29504-01 від 28.09.1999 року Міністерству економіки було дано вказівку терміново розглянути та відшукати можливість для вирішення проблеми. Мінекономіки, у свою чергу, запропонувало обласній державній адміністрації терміново виготовити проектно-кошторисну документацію і подати відомству свої пропозиції.
– Облдержадміністрація відповідно до доручення Кабінету Міністрів України повідомила, що вартість будівництва нової школи станом на 1 січня 2000 року становитиме 6 мільйонів гривень, і передбачила у планах будівництва на 2000 рік 500 тисяч гривень капітальних вкладень, – пояснює Червонозаводський міський голова Віталій Сидоренко. – У 2000 році надійшло 80 тисяч гривень, які були використані на виготовлення проектно-кошторисної документації школи та проведення відповідних експертиз. Наступного року на перенесення комунікацій та проведення рекультивації земельної ділянки під забудову використали 170 тисяч. У 2002 році будівництво нарешті розпочалося, але йшло дуже повільними темпами через недостатнє фінансування. Приїздили до нас тоді й високопосадовці, обіцяли, що кошти знайдуться. Але й досі не закінчена навіть перша черга школи.
Час спливає, з року в рік учні продовжують відвідувати “завод-школу”, вчителі – тіснитися в учительській, де не вміщаються навіть шафи для зошитів. Негативно позначається на навчальному процесі та здоров’ї дітей і відсутність спортивного залу, який свого часу також “тимчасово” розмістили у міському Будинку культури, у напівпідвальному приміщенні розміром п’ять на десять метрів.
– За будь-якої погоди й у будь-яку пору року ми вимушені проводити уроки на міському стадіоні, – розповідає вчитель фізкультури Червонозаводської ЗОШ I–III ступенів №1 Костянтин Терновий. – Відповідно до норм площа спортивного залу повинна бути не меншою за 168 м2, а в нас вона втричі менша. Тут ми можемо лише зробити з дітьми розминку та показати їм деякі гімнастичні вправи. Зауважте, лише показати, бо немає навіть найпростішого інвентарю, аби школярі самі мали змогу їх виконувати. Нашим дітям залишається лише мріяти про сучасний спортивний зал та спортивний комплекс.
А повна відсутність шкільного подвір’я підводить жирну риску під усіма цими проблемами. Службовий транспорт до адміністративного корпусу ТзОВ “Райз-цукор” рухається безпосередньо біля шкільного порога. Діти не можуть належно відпочити на подвір’ї під час перерв через підвищений ризик травмування. У зв’язку з цим додається клопотів і педагогам.
Тим часом повільні темпи будівництва у черговий раз призвели до здорожчання будівельних робіт. На початок 2004 року кошторисна вартість будівництва школи вже становила 10 мільйонів гривень. У грудні 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2005 року №1116 “Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2005 року №639” було затверджено обсяг субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво школи у місті Червонозаводське Лохвицького району в сумі 946 тисяч гривень. Ці кошти також освоєні. Та навіть на 1 січня цього року залишкова вартість будівництва була доволі значною – 7 мільйонів 253 тисячі гривень.
Незважаючи на, без перебільшення буде сказати, випробування, які випали на долю педагогічного колективу Червонозаводської школи №1, учителям вдалося вивести свій навчальний заклад на друге місце в районі. Їхні учні – не тільки постійні учасники, а й переможці та призери районних і обласних олімпіад, різних конкурсів та фестивалів. За останні чотири роки вони зайняли 126 призових місць у районних олімпіадах та 12 – в обласних. П’ять учнів стали переможцями та призерами обласного етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН. Відомі в районі й шкільна команда КВК “Рафінад”, і туристичний клуб “Горизонт”, й учасники художньої самодіяльності. Та найбільше дивує те, що за повної відсутності спортивного залу, не маючи належних умов для тренувань, протягом останніх років червонозаводські школярі займають другі й треті місця в районній спартакіаді та відстоюють честь району на обласних змаганнях.
Втім, надія на краще у вчителів та учнів усе-таки є. Цього року ТОВ “Дзета” – генеральний підрядник будівництва школи у Червонозаводському – освоює понад 3 мільйони гривень. На 2008 рік замовлено фінансування в обсязі майже 4,5 мільйона гривень. Побувавши на цьому, напевно, найважливішому для міста об’єкті, зазначимо, – нове сучасне приміщення, розраховане на 500 учнів, справді справляє позитивне враження. За словами заступника генерального директора ТОВ “Дзета” Володимира Дугніста і головного інженера Олексія Глушка, за умов належного фінансування першу чергу школи здадуть в експлуатацію до 1 вересня 2008 року. Найголовніше, що у школярів з’явиться нарешті шкільна їдальня. Але, на думку Червонозаводського міського голови Віталія Сидоренка, знімати проблему з порядку денного зарано. Адже у першому корпусі, на завершення якого наразі направлені всі сили будівельників, розміститься лише початкова школа. Проблему ж старших класів, які навчаються в приміщеннях заводу, це не вирішить. До того ж, за словами Віталія Володимировича, керівництво заводу вже неодноразово ставило питання особисто перед ним, директором школи та начальником відділу освіти райдержадміністрації про звільнення заводських площ або сплату орендної плати. Причому йшлося про доволі кругленьку суму – близько 250 тисяч гривень на рік. Останні перемовини з адміністрацією заводу начебто дали позитивний результат. І поки що на фасаді заводської будівлі поруч із вивіскою &l
dquo;Лохвицький цукровий завод” розміщена й табличка з написом “Червонозаводська ЗОШ I–III ступенів №1”…
– Нині у приміщенні заводу навчається 323 учні, – розповідає директор Червонозаводської загальноосвітньої школи I–III ступенів №1 Наталія Дробязко. – Зрозуміло, кабінети, відведені під класні кімнати, не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Середня площа так званої класної кімнати – 30 м2, навчаються в них 25–30 учнів.
Така тіснява перш за все негативно впливає на здоров’я дітей, адже відстань між дошкою та першою партою становить максимум 70 сантиметрів, між рядами парт – 0,5 метра. До того ж у сезон цукроваріння на стан здоров’я дітей негативно впливає шум, пов’язаний із близьким розташуванням цехів цукрозаводу. Температура у класних кімнатах у цей період досягає +30°С. Відкрити вікна і провітрити приміщення неможливо. Існує також проблема і з харчуванням дітей.
– Раніше школярі харчувалися у заводській їдальні, – продовжує директорка. – Але цього року адміністрація заводу відмовила нам, мотивуючи тим, що відповідно до санітарно-гігієнічних норм не можна харчуватися дорослим і дітям в одній їдальні. Тому протягом усього навчального року до школи підвозяться лише сік, чай, різні хлібобулочні вироби.
Батьки дітей, вчителі та громадськість міста почали звертатися до різних інстанцій із проханням про будівництво нової школи одразу ж після закриття старого приміщення. У своїх поневіряннях дійшли навіть до тодішнього Президента України Леоніда Кучми. Саме за його дорученням №433/29504-01 від 28.09.1999 року Міністерству економіки було дано вказівку терміново розглянути та відшукати можливість для вирішення проблеми. Мінекономіки, у свою чергу, запропонувало обласній державній адміністрації терміново виготовити проектно-кошторисну документацію і подати відомству свої пропозиції.
– Облдержадміністрація відповідно до доручення Кабінету Міністрів України повідомила, що вартість будівництва нової школи станом на 1 січня 2000 року становитиме 6 мільйонів гривень, і передбачила у планах будівництва на 2000 рік 500 тисяч гривень капітальних вкладень, – пояснює Червонозаводський міський голова Віталій Сидоренко. – У 2000 році надійшло 80 тисяч гривень, які були використані на виготовлення проектно-кошторисної документації школи та проведення відповідних експертиз. Наступного року на перенесення комунікацій та проведення рекультивації земельної ділянки під забудову використали 170 тисяч. У 2002 році будівництво нарешті розпочалося, але йшло дуже повільними темпами через недостатнє фінансування. Приїздили до нас тоді й високопосадовці, обіцяли, що кошти знайдуться. Але й досі не закінчена навіть перша черга школи.
Час спливає, з року в рік учні продовжують відвідувати “завод-школу”, вчителі – тіснитися в учительській, де не вміщаються навіть шафи для зошитів. Негативно позначається на навчальному процесі та здоров’ї дітей і відсутність спортивного залу, який свого часу також “тимчасово” розмістили у міському Будинку культури, у напівпідвальному приміщенні розміром п’ять на десять метрів.
– За будь-якої погоди й у будь-яку пору року ми вимушені проводити уроки на міському стадіоні, – розповідає вчитель фізкультури Червонозаводської ЗОШ I–III ступенів №1 Костянтин Терновий. – Відповідно до норм площа спортивного залу повинна бути не меншою за 168 м2, а в нас вона втричі менша. Тут ми можемо лише зробити з дітьми розминку та показати їм деякі гімнастичні вправи. Зауважте, лише показати, бо немає навіть найпростішого інвентарю, аби школярі самі мали змогу їх виконувати. Нашим дітям залишається лише мріяти про сучасний спортивний зал та спортивний комплекс.
А повна відсутність шкільного подвір’я підводить жирну риску під усіма цими проблемами. Службовий транспорт до адміністративного корпусу ТзОВ “Райз-цукор” рухається безпосередньо біля шкільного порога. Діти не можуть належно відпочити на подвір’ї під час перерв через підвищений ризик травмування. У зв’язку з цим додається клопотів і педагогам.
Тим часом повільні темпи будівництва у черговий раз призвели до здорожчання будівельних робіт. На початок 2004 року кошторисна вартість будівництва школи вже становила 10 мільйонів гривень. У грудні 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2005 року №1116 “Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2005 року №639” було затверджено обсяг субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво школи у місті Червонозаводське Лохвицького району в сумі 946 тисяч гривень. Ці кошти також освоєні. Та навіть на 1 січня цього року залишкова вартість будівництва була доволі значною – 7 мільйонів 253 тисячі гривень.
Незважаючи на, без перебільшення буде сказати, випробування, які випали на долю педагогічного колективу Червонозаводської школи №1, учителям вдалося вивести свій навчальний заклад на друге місце в районі. Їхні учні – не тільки постійні учасники, а й переможці та призери районних і обласних олімпіад, різних конкурсів та фестивалів. За останні чотири роки вони зайняли 126 призових місць у районних олімпіадах та 12 – в обласних. П’ять учнів стали переможцями та призерами обласного етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН. Відомі в районі й шкільна команда КВК “Рафінад”, і туристичний клуб “Горизонт”, й учасники художньої самодіяльності. Та найбільше дивує те, що за повної відсутності спортивного залу, не маючи належних умов для тренувань, протягом останніх років червонозаводські школярі займають другі й треті місця в районній спартакіаді та відстоюють честь району на обласних змаганнях.
Втім, надія на краще у вчителів та учнів усе-таки є. Цього року ТОВ “Дзета” – генеральний підрядник будівництва школи у Червонозаводському – освоює понад 3 мільйони гривень. На 2008 рік замовлено фінансування в обсязі майже 4,5 мільйона гривень. Побувавши на цьому, напевно, найважливішому для міста об’єкті, зазначимо, – нове сучасне приміщення, розраховане на 500 учнів, справді справляє позитивне враження. За словами заступника генерального директора ТОВ “Дзета” Володимира Дугніста і головного інженера Олексія Глушка, за умов належного фінансування першу чергу школи здадуть в експлуатацію до 1 вересня 2008 року. Найголовніше, що у школярів з’явиться нарешті шкільна їдальня. Але, на думку Червонозаводського міського голови Віталія Сидоренка, знімати проблему з порядку денного зарано. Адже у першому корпусі, на завершення якого наразі направлені всі сили будівельників, розміститься лише початкова школа. Проблему ж старших класів, які навчаються в приміщеннях заводу, це не вирішить. До того ж, за словами Віталія Володимировича, керівництво заводу вже неодноразово ставило питання особисто перед ним, директором школи та начальником відділу освіти райдержадміністрації про звільнення заводських площ або сплату орендної плати. Причому йшлося про доволі кругленьку суму – близько 250 тисяч гривень на рік. Останні перемовини з адміністрацією заводу начебто дали позитивний результат. І поки що на фасаді заводської будівлі поруч із вивіскою &l
dquo;Лохвицький цукровий завод” розміщена й табличка з написом “Червонозаводська ЗОШ I–III ступенів №1”…
[1]