І ось знову власноруч обірвані юні життя. За словами Яни Холодної, інспектора ЦЗГ УМВС України в Полтавській області, несподіваною трагедією для родини з Оржицького району стало самогубство 15-річного хлопця. Того вечора все було, як завжди: за вечерею він сказав, що вийде на годину і повернеться. Але … Мама стверджує, що тільки зараз їй сказали, що нібито син давно висловлював наміри про смерть, але про це чомусь ніхто не сказав. У них нормальна благополучна родина. Виховують меншу доньку-першокласницю, конфліктів у родині не було. Скаржиться жінка і на те, що у сільських школах не працюють психологи, можливо, професійна консультація попередила б не одну трагедію.
Ще одна історія. 15-річна Людмила з Пирятина вже давно стояла на обліку в міліції, бо полюбляла тікати з дому, була схильною до бродяжництва. А цього разу, тікаючи з дому, вона забрала гаманець із останніми материними грошима, пластиковою заробітною карткою та золотим ланцюжком, який мамі подарував вітчим. Додому не поспішала, бо знала, що буде скандал. Коли ж з’явилася, то вийшла на балкон (родина проживає на третьому поверсі) і стрибнула. Зараз дівчина перебуває у лікарні, її стан тяжкий.
Цей випадок стався зовсім недавно, на початку грудня. “Нарешті я на даху, хочу з нього стрибнути, нарешті я політаю, давно про це мріяла, мені все набридло, я йду, прощавайте…” – це останній запис, датований шостим грудня 2007 року, із рожевого щоденника 15-річної Юлі, яка стрибнула з даху 10-поверхівки у Полтаві. Юля – єдина дитина у нині розлучених батьків. Яна Холодна говорить, що, як встановлять пізніше правоохоронці, дівчинка повернулася, щоб стрибнути з даху, саме до цього дому на вулиці Петровського, бо тут у неї були щасливе дитинство і щаслива родина – мама і тато були разом. Юля впала на грунт і тому, за щасливим збігом обставин, залишилася живою. Медики більше п’яти годин боролися за її життя. Нині їй ще належить пройти складний реабілітаційний період…
Ще три історії про спробу піти з життя, за якими – німий крик про допомогу, про нестримне бажання бути почутим, про потребу тепла, доброти, любові. Насамперед – від найрідніших, найближчих людей. Читаючи скупі рядки про чужі трагедії, замисліться, чи не обділили ви у щоденній суєті своїх дітей увагою і ласкою, яких не буває забагато. А замало – буває. На жаль…
Ще одна історія. 15-річна Людмила з Пирятина вже давно стояла на обліку в міліції, бо полюбляла тікати з дому, була схильною до бродяжництва. А цього разу, тікаючи з дому, вона забрала гаманець із останніми материними грошима, пластиковою заробітною карткою та золотим ланцюжком, який мамі подарував вітчим. Додому не поспішала, бо знала, що буде скандал. Коли ж з’явилася, то вийшла на балкон (родина проживає на третьому поверсі) і стрибнула. Зараз дівчина перебуває у лікарні, її стан тяжкий.
Цей випадок стався зовсім недавно, на початку грудня. “Нарешті я на даху, хочу з нього стрибнути, нарешті я політаю, давно про це мріяла, мені все набридло, я йду, прощавайте…” – це останній запис, датований шостим грудня 2007 року, із рожевого щоденника 15-річної Юлі, яка стрибнула з даху 10-поверхівки у Полтаві. Юля – єдина дитина у нині розлучених батьків. Яна Холодна говорить, що, як встановлять пізніше правоохоронці, дівчинка повернулася, щоб стрибнути з даху, саме до цього дому на вулиці Петровського, бо тут у неї були щасливе дитинство і щаслива родина – мама і тато були разом. Юля впала на грунт і тому, за щасливим збігом обставин, залишилася живою. Медики більше п’яти годин боролися за її життя. Нині їй ще належить пройти складний реабілітаційний період…
Ще три історії про спробу піти з життя, за якими – німий крик про допомогу, про нестримне бажання бути почутим, про потребу тепла, доброти, любові. Насамперед – від найрідніших, найближчих людей. Читаючи скупі рядки про чужі трагедії, замисліться, чи не обділили ви у щоденній суєті своїх дітей увагою і ласкою, яких не буває забагато. А замало – буває. На жаль…
[1]