Із кожних чотирьох хворих, які звертаються до лікарів за медичною допомогою, принаймні один страждає на ці розлади. Тому стає зрозумілим актуальність проведення пропагандистської акції, головна мета якої – вплинути на громадську думку та поліпшити становище в охороні психічного здоров'я населення. Це потрібно для того, щоб зламати бар'єр страху відвідування психіатра. Домінує помилкова думка, що, звернувшись до психіатра, ти одержуєш ярлик психічно хворого. І внаслідок цього людина залишається наодинці з захворюванням дуже важливої системи в організмі – центральної нервової системи, від діяльності якої залежить гармонійна взаємодія всього організму і його мозку. Від такої інертності втрачається час, хвороба прогресує і прогноз, безперечно, погіршується.
ПсихІатрІЯ не стоїть на місці. Нині вона має в своєму розпорядженні засоби для лікування багатьох розладів, допомоги людям із психічними відхиленнями повноцінно функціонувати в суспільстві. Отже, не треба відкладати візит до психіатра, адже це не та хвороба, яку можна діагностувати самостійно. Вона може проявлятися у вигляді легких форм неврозів, спричинених стресами, як-от: наростаюче збудження, безсоння, роздратованість через дрібниці, легка депресія, поява невмотивованого хвилювання за себе та близьких. А можуть мати місце і деякі інші ознаки психічного розладу: вади поведінки, коли людині здається, що за нею стежать, підслуховують її розмову, переслідують; різні аномальні явища – спілкування з інопланетянами, здатність бачити крізь стіни. До переліку можна віднести й стани перезбудження, коли людина береться до роботи і не доводить її до кінця, проявляє агресію до оточуючих, різноманітні депресивні симптоми (розмови з самим собою, коли людина віддає перевагу перебуванню наодинці, лежачи в ліжку, відмовляючись від їжі). Це тільки частина різноманітних психічних розладів, коли тільки психіатр може визначити – це початок хвороби чи особливості складу характеру, поведінки. В цій галузі медицини теж діє незаперечне правило – чим раніше виявлено хворобу, тим сприятливіший прогноз. Тож не бійтеся звернутися до лікаря з тим, що вас непокоїть.
Життя тепер нелегке, і воно провокує появу ряду розладів. Поговоримо, приміром, про паніку, про яку так чи інакше чула будь-яка доросла людина. Відповідно до язичницьких міфів бог Пан, з'являючись зненацька, викликав у людей такий жах, що людина стрімголов кидалася бігти, не розбираючи дороги, не думаючи, що сама втеча може загрожувати загибеллю. А що відбувається, коли паніка починається не в юрбі, а в самому організмі людини?
При панічній атаці у людини виникає почуття раптового занепокоєння, сильного страху або жаху неминучої загибелі. Під час приступу протягом десяти хвилин розвиваються типові симптоми: відбуваються порушення зору і слуху, перед очима виникає завіса, а звуки чути, як в акваріумі. В людини з'являється "клубок у горлі", слабкість у руках і ногах, навіть псевдопарези (частіше – в руці і переважно в лівій), серцебиття, пітливість, тремтіння. Виникнення цього стану не пов'язано з дією якої-небудь речовини (наприклад, залежністю від ліків) або захворюванням (наприклад, ендокринологічним – тиреотоксикозом). Вважаючи, що це – серцевий напад і йому загрожує смерть, хворий впадає у паніку, перестає контролювати свої дії.
Буває, що згодом розвивається тривога передчуття приступу (тривога чекання). У цьому випадку людина завзято починає уникати місць і ситуацій, при яких приступ може повторитися. Найчастіше люди, у яких бувають "панічні атаки", пасивні, залежні від інших, сором'язливі, полохливі, у них також можуть виявлятися і такі риси, як неагресивність, асоціальність.
Панічний розлад часто супроводжує агорафобія – придбаний непояснений страх будь-яких ситуацій, із яких немає можливості негайно вибратися і знову заховатися в безпечному місці, можливо, і соціофобія – страх перебування в громадському місці, коли людина відчуває страх або незручності на публіці. Атаку може викликати страх поїздки в транспорті, у ліфті, перебування в юрбі тощо. Хворий, уникаючи таких ситуацій, може роками не виходити з будинку або переносить їх із сильним внутрішнім напруженням, має потребу в супроводі. Визначити це захворювання може тільки лікар.
Поради щодо самодопомоги
1. Зупиніться. Візьміть себе в руки. Справившись із панікою, ви допоможете собі.
2. Відкрийте вікно, розстебніть верхні гудзики сорочки, послабте комір, розв'яжіть пояс, сядьте в крісло або ляжте в ліжко, підклавши під спину кілька високих подушок (так легше дихати).
3. Прикладіть до лоба, скронь, шиї і зап'ястя серветки або рушники, змочені холодною водою. Повільно випийте склянку прохолодної води, зосередившись на своїх відчуттях.
4. Щоб заспокоїти серцебиття, натисніть на очні яблука та інші рефлекторні зони.
5. Прийміть 25–35 крапель валокардину або корвалолу.
6. Зверніться до лікаря.
Щоб не стати жертвою обставин, слід твердо запам'ятати прості мудрі висновки.
* Ніхто не буває таким щасливим або таким нещасним, як ми собі уявляємо в дану хвилину.
* Не буває життя без злетів і падінь – вони нерозлучні, як день та ніч.
* Змирившись, вважаючи себе самотнім і безпомічним, ми капітулюємо перед неврозом.
* І головне – перейміться філософією оптимізму: життя прекрасне у всіх своїх проявах.
ПсихІатрІЯ не стоїть на місці. Нині вона має в своєму розпорядженні засоби для лікування багатьох розладів, допомоги людям із психічними відхиленнями повноцінно функціонувати в суспільстві. Отже, не треба відкладати візит до психіатра, адже це не та хвороба, яку можна діагностувати самостійно. Вона може проявлятися у вигляді легких форм неврозів, спричинених стресами, як-от: наростаюче збудження, безсоння, роздратованість через дрібниці, легка депресія, поява невмотивованого хвилювання за себе та близьких. А можуть мати місце і деякі інші ознаки психічного розладу: вади поведінки, коли людині здається, що за нею стежать, підслуховують її розмову, переслідують; різні аномальні явища – спілкування з інопланетянами, здатність бачити крізь стіни. До переліку можна віднести й стани перезбудження, коли людина береться до роботи і не доводить її до кінця, проявляє агресію до оточуючих, різноманітні депресивні симптоми (розмови з самим собою, коли людина віддає перевагу перебуванню наодинці, лежачи в ліжку, відмовляючись від їжі). Це тільки частина різноманітних психічних розладів, коли тільки психіатр може визначити – це початок хвороби чи особливості складу характеру, поведінки. В цій галузі медицини теж діє незаперечне правило – чим раніше виявлено хворобу, тим сприятливіший прогноз. Тож не бійтеся звернутися до лікаря з тим, що вас непокоїть.
Життя тепер нелегке, і воно провокує появу ряду розладів. Поговоримо, приміром, про паніку, про яку так чи інакше чула будь-яка доросла людина. Відповідно до язичницьких міфів бог Пан, з'являючись зненацька, викликав у людей такий жах, що людина стрімголов кидалася бігти, не розбираючи дороги, не думаючи, що сама втеча може загрожувати загибеллю. А що відбувається, коли паніка починається не в юрбі, а в самому організмі людини?
При панічній атаці у людини виникає почуття раптового занепокоєння, сильного страху або жаху неминучої загибелі. Під час приступу протягом десяти хвилин розвиваються типові симптоми: відбуваються порушення зору і слуху, перед очима виникає завіса, а звуки чути, як в акваріумі. В людини з'являється "клубок у горлі", слабкість у руках і ногах, навіть псевдопарези (частіше – в руці і переважно в лівій), серцебиття, пітливість, тремтіння. Виникнення цього стану не пов'язано з дією якої-небудь речовини (наприклад, залежністю від ліків) або захворюванням (наприклад, ендокринологічним – тиреотоксикозом). Вважаючи, що це – серцевий напад і йому загрожує смерть, хворий впадає у паніку, перестає контролювати свої дії.
Буває, що згодом розвивається тривога передчуття приступу (тривога чекання). У цьому випадку людина завзято починає уникати місць і ситуацій, при яких приступ може повторитися. Найчастіше люди, у яких бувають "панічні атаки", пасивні, залежні від інших, сором'язливі, полохливі, у них також можуть виявлятися і такі риси, як неагресивність, асоціальність.
Панічний розлад часто супроводжує агорафобія – придбаний непояснений страх будь-яких ситуацій, із яких немає можливості негайно вибратися і знову заховатися в безпечному місці, можливо, і соціофобія – страх перебування в громадському місці, коли людина відчуває страх або незручності на публіці. Атаку може викликати страх поїздки в транспорті, у ліфті, перебування в юрбі тощо. Хворий, уникаючи таких ситуацій, може роками не виходити з будинку або переносить їх із сильним внутрішнім напруженням, має потребу в супроводі. Визначити це захворювання може тільки лікар.
Поради щодо самодопомоги
1. Зупиніться. Візьміть себе в руки. Справившись із панікою, ви допоможете собі.
2. Відкрийте вікно, розстебніть верхні гудзики сорочки, послабте комір, розв'яжіть пояс, сядьте в крісло або ляжте в ліжко, підклавши під спину кілька високих подушок (так легше дихати).
3. Прикладіть до лоба, скронь, шиї і зап'ястя серветки або рушники, змочені холодною водою. Повільно випийте склянку прохолодної води, зосередившись на своїх відчуттях.
4. Щоб заспокоїти серцебиття, натисніть на очні яблука та інші рефлекторні зони.
5. Прийміть 25–35 крапель валокардину або корвалолу.
6. Зверніться до лікаря.
Щоб не стати жертвою обставин, слід твердо запам'ятати прості мудрі висновки.
* Ніхто не буває таким щасливим або таким нещасним, як ми собі уявляємо в дану хвилину.
* Не буває життя без злетів і падінь – вони нерозлучні, як день та ніч.
* Змирившись, вважаючи себе самотнім і безпомічним, ми капітулюємо перед неврозом.
* І головне – перейміться філософією оптимізму: життя прекрасне у всіх своїх проявах.
Лариса ЩЕПЛЕЦОВА,
виконуюча обов'язки головного лікаря
Кременчуцького психоневрологічного
диспансеру.
виконуюча обов'язки головного лікаря
Кременчуцького психоневрологічного
диспансеру.
[1]